0301/3049/2012
2/154/11/13
Копія.
ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26 лютого 2013 року м.Володимир-Волинський
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого: судді Лященка О.В.
при секретарі: Шафатинській О.В.
з участю представників позивача: Савицької Г.Р., Копача О.Л., Куца М.А.
відповідача: ОСОБА_4
представника відповідача: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради, про звернення стягнення,-
встановив:
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПриватБанк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В позованій заяві покликається на ту обставину, що 15 червня 2006 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір №VOJ3GA00002845, згідно умов якого відповідач ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 17000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.06.2021 року.
В забезпечення виконання зобов»язань за даним кредитним договором, між сторонами по справі 16 червня 2006 року було укладено договір іпотеки №VOJ3GA00002845 від 16 червня 2006 року, згідно якого ОСОБА_7 передав у іпотеку позивачу по справі належну йому на праві приватної власності квартиру загальною площею 42,90 кв.м., житловою площею 27,30 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_2.
Відповідач своїх зобов»язань за кредитним договором не виконав, станом на 07.07.2012 року існує заборгованість у розмірі 18 831,38 долара США, яку він добровільно погашати відмовляється, а тому просять звернути стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 18 831,38 долари США по курсу НБУ станом на 07 липня 2012 року становить 150462,73 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до іпотечного договору, на квартиру загальною площею 42,90 кв.м., житловою площею 27,30 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_2, шляхом продажу квартири Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру, а також наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки та виселити відповідача та інших зареєстрованих у квартирі осіб зі зняттям з реєстраційного обліку.
Під час розгляду справи у зв»язку зі смертю відповідача ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, за заявою позивача було замінено цього відповідача на іншого відповідача - ОСОБА_4 яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_7 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні під час розгляду справи, представники позивача Копач О.Л. та Куц М.А. позов підтримали, в своїх поясненнях послались на обставини, викладені у тексті позовної заяви. Додатково суду пояснили, що малолітній ОСОБА_6 є сином первісного відповідача і вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті його батька. Просять позов задовольнити, звернути стягнення на предмет іпотеки та виселити ОСОБА_4 разом з дітьми, з квартири, у якій вони проживають без реєстрації, та яка являється предметом іпотеки.
Відповідач ОСОБА_4, яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6, та її представник ОСОБА_5 позов не визнали, просять відмовити в його задоволенні з тих підстав, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7, з яким ОСОБА_4 у шлюбі не перебувала, вона з дітьми по місцю проживання спадкодавця не проживала, заяви про прийняття спадщини від імені малолітнього ОСОБА_6 не подавала, а тому вважають, що підстав для задоволення позову не має.
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради свого представника для участі у розгляді справи не направила, подала суду письмову заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, просять відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч.1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку » у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві. Названі та інші повноваження надані іпотекодержателю іпотекодавцем на здійснення дій з продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця будь-якій особі-покупцеві у разі порушення основного зобов'язання містяться у договорі іпотеки, укладеному між відповідачем та позивачем, у розділі, шо містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. На момент укладення договору іпотеки сторони прийшли до взаєморозуміння, шо перелік зазначених у договорі іпотеки повноважень з продажу предмету іпотеки іпотекодержателем не є вичерпним.
Судом встановлено, що 15 червня 2006 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір №VOJ3GA00002845, згідно умов якого первісний відповідач ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 17000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.06.2021 року.
В забезпечення виконання зобов»язань за даним кредитним договором, між сторонами по справі 16 червня 2006 року було укладено договір іпотеки №VOJ3GA00002845 від 16 червня 2006 року, згідно якого ОСОБА_7 передав у іпотеку позивачу по справі належну йому на праві приватної власності квартиру загальною площею 42,90 кв.м., житловою площею 27,30 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_2.
Відповідач своїх зобов»язань за кредитним договором не виконав, станом на 07.07.2012 року існує заборгованість у розмірі 18 831,38 долара США, що по курсу НБУ станом на 07 липня 2012 року становить 150462,73 грн.
Копіями свідоцтва про смерть та актового запису про смерть, стверджується, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Як вбачається з пояснень відповідача, вона з ОСОБА_7 у шлюбі не перебувала.
Копіями свідоцтва про народження та матеріалів, згідно яких проводилась реєстрація народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7 був його батьком і визнавав своє батьківство.
Інших спадкоємців, які б за законом мали право на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_7, судом не встановлено.
Як вбачається з матеріалів, які надійшли на вимогу суду з Володимир-Волинської державної нотаріальної контори, заповіт від імені ОСОБА_7 не посвідчувався, заяв про прийняття спадщини за законом від спадкоємців не надходило.
Згідно ч.4 ст. 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою -
четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 1273 ЦК України, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти
років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків
(усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування.
Під час розгляду справи судом не здобуто жодних даних про те, що матір малолітнього ОСОБА_6 відповідач по справі ОСОБА_4 заявила у встановлено законом порядку про відмову від прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7
За таких обставин справи суд приходить до висновку, що спадщину після смерті свого батька, ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року прийняв за законом його малолітній син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір»ю якого є ОСОБА_4
Оскільки зобов»язання ОСОБА_7 забезпечувались іпотекою спірної квартири, і вони залишились не виконаними, то суд вважає, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають до задоволення. Визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає до задоволення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, суд бере розмір заборгованості за кредитним договором, яка існувала станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на дату смерті ОСОБА_7, виходячи з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, а саме 17457,02 долари США по курсу НБУ станом на 07 липня 2012 року, ( в тому числі 15392,45 долари США -заборгованість за кредитом; 1688,54 - заборгованість по процентам за користування кредитом; 357,00 -заборгованість по комісії за користування кредитом; 19,03-пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором), становить 139481 грн. 59 коп.
Решта суми заборгованості до стягнення за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає, оскільки вона виникла після смерті боржника ОСОБА_7
Суд визначає початкову ціну продажу квартири на рівні 107313 грн.00 коп., що відповідає вартості предмету іпотеки згідно умов іпотечного договору.
Доводи відповідача про те, що відповідач своєчасно повідомила позивача про смерть ОСОБА_7 і ПриватБанк в силу частин 2 та 4 ст.1281ЦК України втратив право вимоги до спадкоємця боржника, не підтверджені належними доказами, а тому не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Вирішуючи позовну вимогу щодо виселення відповідача та інших осіб зі спірної квартири, суд задовольняє цю вимогу виходячи з наступного.
Як вбачається з довідок про склад сім»ї відповідача та про місця її проживання, а також акту складеного позивачем, ОСОБА_4 разом з двома неповнолітніми дітьми зареєстрована в АДРЕСА_1, а фактично проживає у спірній квартирі без реєстрації. Дана обставина нею не заперечується.
Суд не приймає до уваги доводів відповідача про те що житловий будинок, у якому вона зареєстрована в АДРЕСА_1, не придатний для проживання і що іншого житла вона з дітьми не має, оскільки на підтвердження даної обставини відповідачем та її представником не подано будь-яких доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше.
Суд вважає, що наявність осіб, які без будь-яких правових підстав проживають у спірній квартирі, на яку звертається стягнення, буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки, а тому відповідач підлягає виселенню разом з дітьми.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до ст..88 ЦПК України покладає їх на відповідача відповідно до розміру задоволеної суми боргу.
Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 572, 589, 590, 1054, 1268, 1273, 1281 ЦК України, ст.109 ЖК України, ст.ст.33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 3,6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд-
вирішив:
Позов задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VOJ3GA00002845 від 15 червня 2006 року, укладеним між закритим акціонерним товариством КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в розмірі 139481 грн. 59 коп., що еквівалентно 17457,02 долари США по курсу НБУ станом на 07 липня 2012 року, ( в тому числі 15392,45 долари США -заборгованість за кредитом; 1688,54 - заборгованість по процентам за користування кредитом; 357,00 -заборгованість по комісії за користування кредитом; 19,03-пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором), звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до іпотечного договору №VOJ3GA00002845 від 16 червня 2006 року, укладеним між закритим акціонерним товариством КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме на квартиру загальною площею 42,90 кв.м., житловою площею 27,30 м.кв., що знаходиться в АДРЕСА_2, шляхом продажу квартири Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру, а також наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки, з початковою ціною продажу квартири на рівні 107313 грн.00 коп.
Виселити ОСОБА_4, разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з квартири, що знаходиться в АДРЕСА_2.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору в сумі 1502 грн. 12 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається на протязі десяти днів з дня його проголошення через Володимир-Волинський міський суд Волинської області та набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Головуючий: /-/ підпис.
З оригіналом згідно.
Суддя Володимир-Волинського
міського суду О.В. Лященко