Справа № 2508/7520/2012 провадження № 11/795/104/2013 Головуючий у І інстанції Бараненко С.М.
Категорія - ч.1 ст. 286 КК України Доповідач Шахова О. Г.
26 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіШахової О. Г.
суддів: Антипець В.М., Карнауха А.С.,
при секретарі Батицької О.П.
з участю прокурора - Шваб Л.В.,
потерпілої - ОСОБА_2,
представника цивільного відповідача - ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2012 року
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець с. Боївка Володарського району Донецької області, з середньою освітою, одружений, пенсіонер, постраждалий від аварії на ЧАЄС, ліквідатор аварії на ЧАЄС першої категорії «А», інвалід 2 групи, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий
-засуджений за ч. 1 ст.286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. в дохід держави без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Стягнуто із ОСОБА_4 на користь фінансового управління Козелецької районної державної адміністрації 1466,4 грн., витрачених закладом охорони здоров"я на лікування потерпілої від злочину.
Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 9000 грн., з ПАТ «Страхове товариство «Гарантія» 2550 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що
28 грудня 2011 року об 11 год.00 хв. в смт. Козелець Чернігівської області, він, керуючи власним автомобілем «ВАЗ 2108», державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Комсомольській в бік вул. Київської зі швидкістю 40км/год. На відстані 98.60м від буд. № 21 при виїзді з мосту через р. Остер, водій ОСОБА_4 в порушення вимог п. 2.3б; п. 13.1; п.13.3 Правил дорожнього руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримав безпечної дистанції та безпечного інтервалу, в результаті чого здійснив зіткнення з велосипедом «Ардіс», під керуванням ОСОБА_2, яка рухалась в попутному напрямку. В результаті зіткнення велосипедист ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку; комплексного перелому тіла Л І (першого поперекового хребця), синця та садна на правій сідниці, які по ознаку розладу здоров'я кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Потерпіла ОСОБА_2 подала апеляцію, вважаючи вирок суду несправедливим, просить його скасувати, стягнути із ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 25999 грн., яка складається з відшкодування вартості велосипеда «Ардіс» в розмірі 1000грн., придбаних ліків - 2583 грн., вимушено отриманого кредиту - 7000 грн., допомоги по догляду за 3 місяці - 9000 грн. або відшкодувати заробітну плату чоловіка за 5 місяців з розрахунку 3000 грн. за кожний місяць, а всього - 15000 грн., глюкометра - 320 грн., тест- смужок - 96 грн., моральну шкоду в сумі 100000 грн., включаючи витрати на санаторно-курортне лікування, позбавити права керування автотранспортом як такого, що не може керувати за станом здоров'я. При наявності довідок в матеріалах справи, суд визнав ці витрати не доведеними. До судового засідання потерпілою подано клопотання про стягнення із засудженого на її користь витрат за юридичні послуги в розмірі 2500 грн.
Засуджений ОСОБА_4 не погоджуючись з апеляцією потерпілої подав заперечення. Вважає, що апеляція є необґрунтованою та не спростовує фактів і обставин встановлених судом, не має посилань, які б вказували на незаконність та необґрунтованість вироку суду. Просить залишити вирок суду без змін. Вважає, що суд правомірно частково задовольнив цивільний позов, що потерпіла вимагає стягнення не підтверджених належним чином витрат. Погоджується із запереченнями ПАТ «СТ Гарантія» від 07 листопада 2012 року щодо відшкодування матеріальної шкоди. Вказує, що цільовим призначенням кредиту, на який посилається потерпіла є не її лікування, оформлений він не на неї.
До судового засідання надійшло заперечення на апеляцію від цивільного відповідача ПАТ «СТ «Гарантія», в якому він просить залишити вирок суду в частині вирішення цивільного позову без змін, апеляцію потерпілої без задоволення. Вважає неправомірним вимогу потерпілої про відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням велосипеду як таку, що неоцінена у встановленому законом порядку, отже, недоведена. Стверджує, що витрати на лікування потерпілої не підтверджені документально медичною установою. Не підлягають стягненню витрати на ліки, що не призначені медичним закладом для лікування, в т.ч. і лікування цукрового діабету та благодійні внески потерпілої сплачені на розвиток ЦРЛ, витрати на проїзд від Козельця до Чернігова та назад. Крім того, витрати на лікування ОСОБА_2 були частково відшкодовані, в сумі 800 грн., що підтверджено розпискою від 14 січня 2012 року. Вважає, що не підлягають задоволенню вимоги потерпілої щодо стягнення втраченого заробітку її чоловіка та вимушено отриманого кредиту, оскільки він не є офіційно працюючою особою, потерпілим по справі, відповідно. Вважає, що частково відмовляючи в задоволенні моральної шкоди страховиком вірно визначив ліміт відшкодування в розмірі 2550 грн. та обґрунтовано відмовив у стягненні матеріальної шкоди за недоведеністю позовних вимог.
По справі призначене часткове судове слідство, до тієї частини вироку, законність і обґрунтованість якої оспорюється в апеляції.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої, яка підтримала подану апеляцію, з підстав, зазначених у ній, представника цивільного відповідача, який стверджував про правомірність вирішення судом цивільного позову потерпілої, пояснення засудженого, який в судових дебатах та останньому слові просив вирок суду залишити без змін, апеляцію потерпілої без задоволення, прокурора, яка частково підтримала подану апеляцію, вважаючи вирок суду в частині вирішення цивільного позову необґрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи і підлягаючим в цій частині скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, заперечнь на неї, судова колегія вважає, що апеляція потерпілої підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку і ніким не оспорюються.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 вину у скоєнні інкримінованого йому злочину за ст.286 ч.1 КК України визнав повністю, підтвердив показання, дані на досудовому слідстві та в судовому засіданні суду І інстанції, щиро кається у скоєному.
Злочинні дії засудженого правильно кваліфіковані за ст. 286 ч.1 КК України.
Суд обрав міру покарання засудженому у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують покарання - позитивної характеристики за місцем проживання, те, що він є постраждалим та ліквідатором аварії на ЧАЄС першої категорії «А», інвалідом 2 групи, особою похилого віку, врахував визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання. Суд вірно визначився щодо недоцільного призначення засудженому додаткової міри покарання згідно до ч.1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами і обґрунтовано мотивував свій висновок у вироку суду, з чим погоджується і колегія суддів.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Однак колегія суддів вважає, що суд невірно вирішив цивільний позов потерпілої, повністю відмовивши в частині відшкодування матеріальних збитків та не в повній мірі врахував глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, позбавлення її можливості жити повноцінним життям.
З досліджених матеріалів справи вбачається наявність розписок потерпілої ОСОБА_2 про отримання нею від ОСОБА_4 08 січня 2012 року - 400 грн. за пошкоджені речі та 14 січня 2012 року 800 грн. (а.с.156, 157). В судовому засіданні суду 1 інстанції як засуджений, так і потерпіла визначилися з даними сумами таким чином, що 400 грн. - це витрати за пошкоджений одяг, а 800 грн. - по догляду за потерпілою (а.с.172-173,174). Як вбачається з протоколу судового засідання та пояснень, даних сторонами в суді апеляційної інстанції, чеки, щодо ліків, придбаних засудженим залишалися у нього, а деякі ліки придбавала потерпіла сама за свої кошти, які не відшкодовувалися засудженим і чеки відносно цих ліків вона представила слідству, які і долучені до матеріалів справи на а.с.113-115. Суд витребував з Козелецької ЦРЛ листок лікарських призначень хворої ОСОБА_2 щодо лікування хвороб, пов'язаних з ДТП. На а.с. 162-164 маються відповідні довідки і з деяких чеків, представлених потерпілою, вбачається придбання саме зазначених у довідках ліків. Суд же не мотивував, чому він не прийняв дані документи, як докази матеріальних витрат потерпілою і відмовив повністю в матеріальному позові, зазначаючи загальне формулювання, що підсудний оплачував потерпілій лікування, знову ж таки, без аргументації чим підтверджується даний висновок. Не досліджувалися позовні вимоги і щодо відшкодування витрат за пошкоджений велосипед.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку суд належним чином не дослідив надані суду докази, щодо позовних вимог потерпілої, не з'ясував характер та розмір матеріальної шкоди, заподіяної потерпілій, яку її частину відшкодовано до судового розгляду справи і з чого вона складається, не надав у вироку належної оцінки зазначеним обставинам.
Відповідно до роз'яснень Пленуму ВСУ, викладені в постанові № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд вправі внести у вирок зміни щодо відшкодування шкоди, зменшити або збільшити розмір стягнення, якщо у справі не вимагається збирання й додаткової перевірки доказів і якщо обставини справи в частині заподіяної шкоди встановлено судом першої інстанції повно і правильно, але допущено помилку у застосуванні норм матеріального права.
В даному випадку, суд апеляційної інстанції не міг виправити помилку суду 1 інстанції щодо стягнення матеріальних збитків, так як в їх стягненні відмовлено повністю.
Наведені порушення чинного законодавства колегія суддів вважає такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, що є безумовною підставою для скасування вироку в частині вирішення цивільного позову з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд, в іншому складі суддів.
При новому розгляді справи необхідно ретельно дослідити обставини справи в частині відшкодування потерпілій матеріальних витрат на лікування, відшкодування витрат за пошкоджений велосипед та звернути увагу на інші доводи в її апеляції, зокрема, в частині стягнення моральних збитків.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2012 року відносно ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд, в іншому складі суддів.
В іншій частині вирок залишити без змін.
В.М. Антипець О.Г.Шахова А.С.Карнаух