Справа № 2507/2042/2012 провадження № 11/795/52/2013 Головуючий у І інстанції Овчарик Василь Миколайович
Категорія - ст. 190 ч. 1 КК України Доповідач Борисенко І. П.
28 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіБорисенка І. П.
суддів Акуленко С.О., Салая Г.А.
при секретарі Гой Н.Г.
з участю прокурора Вторих Р.А., Шевлякова Д.В.
виправданого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2012 року.
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Шаповалівка, Борзнянського району, Чернігівської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, працюючий провідним спеціалістом Ічнянського районного військового комісаріату, проживаючий: АДРЕСА_1, раніше не судимий, -
виправданий за ч. 1 ст. 190 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд відносно ОСОБА_2 скасовано.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 81 КПК України (в редакції 1960 року).
Скасовано арешт, накладений на майно ОСОБА_3
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, будучи посадовою особою - державним службовцем 14 рангу та займаючи посаду провідного спеціаліста Ічнянського районного військового комісаріату, 28 вересня 2010 року,ознайомившись з наданими йому ОСОБА_4 документами, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом на отримання незаконної винагороди, зловживаючи довірою та викликаючи у ОСОБА_4 впевненість у своїх повноваженнях, створюючи уяву в останньої, що без його втручання не буде вирішено питання про звільнення її сина ОСОБА_5 від призову на строкову військову службу та отриманні останнім військового квитка в найкоротший термін, запевнив ОСОБА_4 у необхідності обов'язкової передачі йому грошових коштів у сумі 1000 грн. ОСОБА_4, довірившись ОСОБА_2 та сприймаючи останнього як уповноважену особу районного військового комісаріату, при цьому розуміючи, що без активної позиції ОСОБА_2 по вирішенню питання щодо звільнення її сина від призову на військову строкову службу та отриманні військового квитка, останнього може бути все-таки призвано на військову службу, погодилась передати ОСОБА_2 зазначену суму грошових коштів за вчинення дій, які як вона вважала входили до повноважень ОСОБА_2
19 жовтня 2012 року, близько о 15 годині 40 хвилин у кімнаті чергового Ічнянського військового комісаріату ОСОБА_2, достовірно знаючи, що призовник ОСОБА_5 за станом здоров'я визнаний непридатним до строкової військової служби, отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1000 грн. за нібито вирішення питання про звільнення призовника ОСОБА_5 від призову на строкову військову службу і видачу військового квитка, що у його функції згідно посадової інструкції не входить.
Органами досудового слідства дії ОСОБА_2 було кваліфіковано за ч. 2 ст. 368 КК України, в ході судового слідства прокурором було змінено обвинувачення та пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 190 КК України.
Постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2, суд першої інстанції вказав, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, оскільки відсутня вина останнього. Такого висновку він дійшов проаналізувавши всі показання свідка ОСОБА_4, які на його думку не узгоджені і суперечать матеріалам справи. Так, остання спочатку повідомляла про розмову з ОСОБА_2, в якій той вказував про необхідність сплатити йому 1000 грн., дану розмову вона записала на диктофон, проте при прослуховуванні записів було з'ясовано, що мова про гроші під час тієї розмови не йшла. Як і її покази щодо отримання грошей ОСОБА_2 та його схвального «хорошо», при цьому, що гроші він взяв правою рукою, перегорнув та поклав до кишені своєї жилетки, проте висновок експерта не містить даних про наявність на змивах з правої руки ОСОБА_2, а також з дверної ручки кабінету слідів люмінесцентної хімічної речовини. При прослуховуванні запису розмови в кабінеті замість слова «хорошо» є слово «Не…». Також суперечності в показаннях останньої, місцевий суд зауважив і в її поясненнях щодо слів про необхідність сплачувати кошти ОСОБА_2 до 25 років сина, які вона ж сама спростувала в судовому засіданні, пояснивши, що це працівник СБУ написав сам, а вона, не читаючи підписала.
З огляду на неприязні стосунки, які склалися між ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку про можливу провокацію з боку останньої задля помсти, яку вона висловила в приміщенні Ічнянського РВК, будучи незадоволеною результатами комісії щодо її сина, яка виразилася у фразі «Я всіх Вас пересаджаю», окрім того, будучи переконаною про непридатність свого сина до проходження військової служби, вона не звернулася з цього приводу до військового комісара, а вчинила саме так. Тому судом було прийнято більше вірогідну версію показань ОСОБА_2 про те, що гроші в кишеню його жилетки ОСОБА_4 поклала без його відома, а не дістав він їх через те, що боявся, що тоді на його руках можуть залишитися сліди, які можуть стати доказом отримання хабара.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції подав апеляцію, в якій просить скасувати виправдувальний вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 та постановити новий, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік. В підтвердження своїх доводів, прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту судового слідства та необґрунтованість прийнятого судом рішення. Мотивує це тим, що суд, в порушення вимог ст. 323 КПК України (в редакції 1960 року) дійшов висновку, що факт шахрайства з боку ОСОБА_2 не доведено, а припущення ґрунтуються лише на показаннях свідка ОСОБА_4, тоді як апелянт вважає обвинувачення обґрунтованим, показання свідка ОСОБА_4 судом не спростовані. Зазначає, що показання останньої як на досудовому слідстві, так і в суді є послідовними, логічними і підтверджують факт зловживання її довірою з боку ОСОБА_2, що підтверджується і записом їх розмови, дослідженим в ході судового розгляду. Тому вважає, що суд безпідставно спростував запис розмови тим, що на ньому не йдеться про гроші. Разом з тим, апелянт спростовує висновок суду про можливу провокацію дачі хабара з боку ОСОБА_4 через неприязні відносини між ОСОБА_4, та ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_2, зазначаючи, що вказані особи заперечили факт неприязні між ними. Посилання на відсутність довірливих відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, прокурор спростовує тим, що такі відносини все ж мали місце внаслідок рекомендацій інших осіб, соціального статусу винного, в якому ОСОБА_4 була переконана. Також апелянт вказує на голослівне посилання суду на зацікавленість ОСОБА_7 у вирішенні даної справи на користь сторони обвинувачення, оскільки це не підтверджено жодним доказом по справі.
Не погоджуючись з поданою прокурором апеляцією, виправданий ОСОБА_2 подав заперечення, в яких виклав свою незгоду з доводами апелянта та просить виправдувальний вирок щодо нього залишити без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення, оскільки вважає, що підстави для зміни чи скасування вироку відсутні, просить поновити його в правах і свободах, гарантованих Конституцією України.
Під час проведення повного судового слідства; заслухавши доповідача; прокурорів, які підтримали апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції з підстав викладених в апеляції та просили виправдувальний вирок суду скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, призначивши покарання в межах санкції статті; виправданого ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора через її безпідставність, просив виправдувальний вирок щодо нього залишити без змін; перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції прокурора доводи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляція підлягає задоволенню.
Виходячи з проведеного повного судового слідства, колегія суддів,-
ОСОБА_2 будучи посадовою особою - державним службовцем 14 рангу та займаючи посаду провідного спеціаліста Ічнянського районного військового комісаріату, 28 вересня 2010 року,ознайомившись з наданими йому ОСОБА_4 документами, діючи з прямим умислом та корисливим мотивом на отримання незаконної винагороди, зловживаючи довірою та викликаючи у ОСОБА_4 впевненість у своїх повноваженнях, створюючи уяву в останньої, що без його втручання не буде вирішено питання про звільнення її сина ОСОБА_5 від призову на строкову військову службу та отриманні останнім військового квитка в найкоротший термін, запевнив ОСОБА_4 у необхідності обов'язкової передачі йому грошових коштів у сумі 1000 грн. ОСОБА_4, довірившись ОСОБА_2 та сприймаючи останнього як уповноважену особу районного військового комісаріату, при цьому розуміючи, що без активної позиції ОСОБА_2 по вирішенню питання щодо звільнення її сина від призову на військову строкову службу та отриманні військового квитка, останнього може бути все-таки призвано на військову службу, погодилась передати ОСОБА_2 зазначену суму грошових коштів за вчинення дій, які як вона вважала входили до повноважень ОСОБА_2
19 жовтня 2012 року, близько о 15 годині 40 хвилин у кімнаті чергового Ічнянського військового комісаріату ОСОБА_2, достовірно знаючи, що призовник ОСОБА_5 за станом здоров'я визнаний непридатним до строкової військової служби, отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1000 грн. за нібито вирішення питання про звільнення призовника ОСОБА_5 від призову на строкову військову службу і видачу військового квитка, що у його функції згідно посадової інструкції не входить.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому обвинуваченням злочині не визнав та показав, що ніякого злочину він не вчиняв і жодних грошових коштів у ОСОБА_8 не вимагав та не отримував. Пояснив, що в його обов'язки згідно інструкції, входить безпосереднє підпорядкування військовому комісару Ічнянського РВК, ведення обліку призовників, проведення підготовки за сприяння райдержадміністрації, районної та сільських рад, рішення призовної комісії про призов громадян на строкову військову службу та відправку призовників до обласного збірного пункту, оформлення документів та направлення кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів, що мають військові навчальні підрозділи, здійснення приписки громадян до призовної дільниці, організація медичного огляду, обстеження та лікування допризовників і призовників, розподіл призовників під час їх приписки на призовній ділянці і призову на строкову військову службу за видами Збройних Сил, підготовка матеріалів з питань відстрочки або звільнення громадян від призову на військову службу. На початку вересня 2010 року проводилась районна медична комісія. Керує роботою медичного персоналу безпосередньо лікар - член призовної комісії, який і робить висновок про придатність або непридатність призовника до військової строкової служби, секретар вносить відповідні записи в списки про результати медичного огляду. ОСОБА_5, 1991 року народження, мав відстрочку через навчання в ПТУ. У червні 2010 року у нього відстрочки вже не було, тому його було викликано у військомат для проходження раймедкомісії. ОСОБА_9 при проходженні медичної комісії виявив бажання проходити строкову службу в Збройних силах України і він був визнаний придатним для проходження такої служби. На початку вересня 2010 року звернулась громадянка ОСОБА_8, яка є матір'ю призовника ОСОБА_9 пояснила, що її син хворий з дитинства і не може бути призваний до служби в армії, при цьому вона словесно погрожувала йому та в адресу районного лікаря психіатра. 24 вересня 2010 року ОСОБА_5 було дано направлення для проходження контрольного медичного огляду на обласній медичній комісії. 28 вересня 2010 року у військомат до нього прийшла ОСОБА_4 та надала йому висновок з Чернігівської обласної лікарні про непригодність її сина до проходження служби в лавах Збройних сил України та особову справу на сина. В її присутності він зателефонував в Чернігівську ОВК до майора медичної служби Кодовбецького, якому зачитав медичний діагноз, який був поставлений лікарями ОСОБА_9, а в послідуючому пояснив ОСОБА_8, що її син з таким медичним діагнозом буде визнаний непридатним для проходження строкової служби в збройних силах України. Після цього ОСОБА_8 попросила у його вибачення за те, що можливо вона раніше його образила та запропонувала йому за це сплатити йому певну суму грошових коштів. На дану пропозицію він відмовився, але ОСОБА_8 запропонувала надати спонсорську допомогу Ічнянському РВК на що він повідомив, що такі рахунки маються лише в обласному військовому комісаріаті. 06 жовтня 2010 року на підставі консультативного висновку був внесений запис про непридатність призовника ОСОБА_5 до військової служби, після чого він відвіз його особову справу до обласного військомату. 19 жовтня 2010 року о 10-00 год. ранку до нього в приміщення Ічнянського РВК прийшла ОСОБА_4, з питанням чи її син дійсно визнаний непридатний до військової строкової служби, на що він дав стверджувальну відповідь та пояснив що військовий квиток можна буде отримати в листопаді місяці. Дана розмова відбувалась в кабінеті для прийому відвідувачів. Того ж дня, після 15-00 год. ОСОБА_4 знову прийшла в Ічнянський РВК, викликала його в коридор, а потім коли в кімнаті відповідального за прийом громадян він стояв обіпершись обома руками об стіл вона йому сказала, що порадившись з чоловіком, вона принесла гроші, при цьому поведінка ОСОБА_4 йому здалася дивною. Необхідність зустрічі та розмови другий раз на протязі дня з ОСОБА_8 йому необхідна була для створення видимості належної ним роботи. Він, не розуміючи, що відбувається, перебуваючи у шоковому стані, відповідав механічно, потім ОСОБА_4 всунула руку до правої кишені жилетки, після чого вибігла з кімнати. Що поклала до кишені ОСОБА_8 він не бачив, оскільки помітив, як остання до кишені всовувала руку зігнуту в кулак. Він зрозумів, що це якась провокація і став чекати працівників міліції, потім вийшов в коридор, де зустрів знайомого і щоб мати свідка даної провокації, став з ним розмовляти, при цьому обидві руки він тримав у кишенях штанів. Зупинити ОСОБА_8 він не намагався, з Неізвєстним будь-якої розмови щодо провокації щодо нього зі сторони ОСОБА_8 не вів, до начальника Ічнянського РВК з цього приводу не звернувся, оскільки на той час він не знав, що саме ОСОБА_8 положила до його кишені. З тієї ж причини відразу і не сказав про це працівникам СБУ та прокуратури. Через декілька хвилин з'явилися працівники СБУ та прокуратури, які вимагали від нього, щоб він дістав гроші з карману, однак він відмовився і в послідуючому працівник прокуратури особисто з правої кишені його жилетки дістав грошові кошти в сумі 1000,00 грн. Після чого з ним певний час проводились певні дії, які фіксувалися на відеозйомку, відбиралися змиви з руку, проводився перерахунок коштів.
Незважаючи на заперечення своєї вини, винність ОСОБА_2 як посадової особи, яка займала посаду провідного спеціаліста Ічнянського районного військового комісаріату, але не маючи повноважень щодо вирішення питань про надання відстрочки від призову на строкову військову службу чи звільнення від неї, зловживаючи довірою ОСОБА_4, отримав від останньої грошові кошти в сумі 1000 грн. за нібито вирішення питання про звільнення від призову на військову строкову службу призовника ОСОБА_5, достовірно знаючи про непридатність останнього до військової служби за станом здоров'я, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України, що знаходить своє підтвердження в показах свідків та матеріалах кримінальної справи, які узгоджуються між собою.
Так, допитана в судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_4 показала, що рішенням Ічнянської районної медичної комісії її син ОСОБА_5 був визнаний придатним до військової строкової служби, однак оскільки її син має родову травму, то вона була переконана, що він не може служити в лавах армії, тому пішла в районний військомат та пояснила, що комісія дійшла невірного висновку. 24 вересня 2010 року разом з чоловіком та сином вони поїхали на обласну медичну комісію, яка підтвердила, що син не може служити за станом здоров'я та дали направлення на більш ретельне обстеження. 28 вересня 2010 року вона принесла консультативний висновок з обласної лікарні та особову справу призовника та віддала ОСОБА_2, на що останній їй сказав, що цього замало щоб сина більше не викликали до військомату та пояснив, що „Цих даних мало, якщо не помажеш, то не поїдеш", але пообіцяв посприяти в цьому, за що остання мала принести йому 1000 грн. Про свою розмову з ОСОБА_2 вона розповіла знайомій ОСОБА_6, яка дала номер телефону працівника СБУ ОСОБА_10 До працівників СБУ мабуть телефонувала ОСОБА_6, але точно вона не пам'ятає. 19 жовтня 2010 року вона прийшла до ОСОБА_2, оскільки працівник військкомату ОСОБА_11 відправила її до ОСОБА_2, сказавши, що саме він у них працює спеціалістом, який займається питаннями щодо призовників. З ОСОБА_2 у неї відбулась розмова, в ході якої останній повідомив, що її син визнаний непридатним до служби, однак він у цьому сприяв, тому їй необхідно сплатити йому 1000 грн. Дану розмову вона записала на диктофон, який їй видали працівники СБУ. Про вимагання у неї коштів вона написала заяву в той же день, але чому в заяві зазначено про те, що ОСОБА_2 вимагав у неї в загальній сумі 12000,00грн. вона пояснити не може, так як дійсності розмова йшла про одну тисячу гривень. В той же день, після обіду, працівники СБУ на території військового містечка помітили спеціальною речовиною грошові кошти в сумі 1000,00грн., тобто 20 купюр номіналом кожна по 50,00грн. та вручили їй для передачі ОСОБА_2. Все це відбувалось в присутності понятих. Також на неї була закріплена спеціальна звукозаписуюча апаратура. В післяобідній час вона знову прийшла до ОСОБА_2, і той вийшов зі свого робочого кабінету та вони знову зайшли до кабінету прийому відвідувачів, де вона віддала йому 1000 гривень. ОСОБА_2 брав ці гроші у праву руку, згорнув їх пополам та поклав до правої кишені жилетки і сказав їй, що більше ніяких проблем не буде, одержите відповідний військовий квиток в листопаді місяці, а з сином ОСОБА_6 будуть проблеми.
Після передачі грошей ОСОБА_2 вона вийшла з приміщення військового комісаріату та побачила, як під'їхали працівники СБУ, але момент вилучення грошей у ОСОБА_2 не бачила.
Розмова з ОСОБА_2 про те, що „не помажеш не поїдеш", була в серпні 2010 року, а розмова з ОСОБА_6 про дану ситуацію була у вересні 2010 року, а у жовтні 2010 року приїхали працівники СБУ. Гроші були працівників СБУ.
Гроші ОСОБА_2 давала за те щоб більше не чіпали її сина і не викликали його на чергові медичні комісії призивників, а тим більше, що її сину за станом здоров'я не можна хвилюватися.
З пояснень свідка ОСОБА_6 даних нею в засіданні апеляційного суду вбачається, що наприкінці вересня 2010 року вона зустріла знайому ОСОБА_4 В процесі розмови ОСОБА_4 їй розповіла, що у неї виникли проблеми з військоматом з приводу придатності до служби в армії її сина. Пояснила, що згідно довідки з обласної лікарні її син є не придатний до військової служби, а працівник військомату ОСОБА_2 запевнив її, що та довідка нічого не значить і що вона повинна йому заплатити 1 000 гривень за те, щоб її дитину більше не викликали і щоб він не проходив більше медичних комісій призовників і за те, щоб йому видали відповідний військовий квиток.. З цього приводу вона дала ОСОБА_4 номер мобільного телефону знайомого її сестри з СБУ і порекомендувала зателефонувати.
Свідок ОСОБА_12 в засіданні апеляційного суду пояснив, що в 2010 році він проходив військову службу на підставі контракту. 19 жовтня 2010 року, після обідньої перерви, за наказом командира пішов у гуртожиток військової частини, де разом іншим військовослужбовцем ОСОБА_13 був присутнім в якості понятого при опечатуванні якихось пристроїв в конверт. Потім вони приїхали до приміщення районного військомату де також був присутнім в якості понятого при проведенні огляду місця події та особистого огляду ОСОБА_2. Процесуальна дія фіксувалась відеозйомкою. В коридорі військомату знаходився ОСОБА_2, якому було запропоновано дістати з кишень грошові кошти. Піднявши руки догори, ОСОБА_2 відмовився діставати з кишень жилетки будь-які речі, а тому слідчий прокуратури проводив огляд особисто. З правої кишені жилетки були вилучені кошти, в подальшому перерахунку сума яких становила 1000грн. На грошових купюрах під дією спеціальної лампи було видно свічення. Також проводилось свічення рук ОСОБА_2 та змиви з рук. Щодо свічення на руках ОСОБА_2 пояснював, що він заправляв принтер і тому на руках залишилась краска. З приводу наявності грошей, ОСОБА_2 нічого не пояснював. Будь-які претензії чи зауваження на адресу працівників правоохоронних органів ОСОБА_2 не висловлював.
Свідок ОСОБА_10 в засіданні апеляційного суду пояснив, що він є працівником СБУ. Восени 2010 року на його мобільний телефон зателефонував незнайомий йому номер. Незнайома йому жінка представилась на ім'я ОСОБА_4 та пояснила, що в місцевому військоматі у неї вимагають кошти за те щоб її син не пішов служити в армію. Оскільки він не займається питаннями про корупцію, тому він порекомендував їй звернутися до керівництва управління.
Свідок ОСОБА_14 допитана в засіданні апеляційного суду пояснила, що вона працює в НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області на посаді заступника начальника відділу. Згідно постанови слідчого, вона по даній справі проводила судово-хімічну експертизу № 1201 (х). В результаті проведення експертизи було встановлено, що на грошових купюрах, зовнішній поверхні принтера та на внутрішній поверхні правої кишені жилета належного ОСОБА_2, які були представлені на експертизу, було виявлено нашарування люмінесцентних спеціальних хімічних речовин. Дане нашарування має спільну родову належність з речовиною з контрольного зразку. На ватних тампонах зі змивами з правої руки ОСОБА_2 та з дверної ручки кабінету слідів спеціальної хімічної речовини, наданої на дослідження в якості зразка, виявлено не було. Причиною відсутності таких слідів з правої руки та дверної ручки може бути неякісна сама хімічна речовина або ж неправильне проведення змивів.
Свідок ОСОБА_15 допитаний в засіданні апеляційного суду пояснив, що він є співробітником СБУ. По заяві громадянки ОСОБА_4 щодо вимагання у неї коштів працівниками Ічнянського військомату він проводив перевірку. 19 жовтня 2010 року ОСОБА_4 була вручена спецтехніка та грошові кошти оброблені спеціальним хімічним засобом. Всі дії відбувалися в присутності понятих. Після отримання ОСОБА_2 коштів, був проведений огляд місця події та особистий огляд ОСОБА_2 в присутності понятих та все фіксувалося на відеокамеру. На пропозицію добровільно видати грошові кошти, які він отримав від жінки, ОСОБА_2 пояснив, що жодних грошей він ні в кого не брав і в нього нічого не має. В службовому кабінеті ОСОБА_2 був проведений слідчим прокуратури його особистий огляд, в результаті якого з правої кишені його жилетки було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі одна тисяча гривень, номіналом по 50грн., двадцять купюр. Звідки в нього з'явилися кошти, ОСОБА_2 пояснити не міг. При свіченні спеціальною лампою, на коштах було видно свічення спеціальної хімічної речовини. Також проводилось свічення рук ОСОБА_2 і на правій долоні руки також було видно спеціальне свічення, тому проводились змиви з рук. Заява та пояснення від ОСОБА_4 писались в один день, тобто 19 жовтня 2010 року, зі слів ОСОБА_4, а тому все що казала остання, те і було записано до пояснення.
Свідок ОСОБА_16 пояснив, що працює заступником начальника Чернігівського ОВК і зазначив, що надання матеріальної допомоги для військових комісаріатів не передбачено взагалі. У районних військових комісаріатах відсутні власні фінансові органи та відсутні власні рахунки в банківських установах. За таких обставин, ОСОБА_2 не мав права брати грошових коштів для матеріальної допомоги.
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона працює в Ічнянському військовому комісаріаті. Згідно наказу військового комісара вона видає військові квитки особам, які на правових підставах звільнені від проходження строкової служби в збройних силах України. 19 жовтня 2010 року, близько 16 години, вона знаходилась в кабінеті ОСОБА_2 та на сканері робила копії якихось документів. Відкривши двері, до кабінету заглянула жінка та спитала ОСОБА_2 і той вийшов з кабінету в коридор. Хвилин через десять, до кабінету зайшов ОСОБА_2 в супроводі військових та людей в цивільному. Що відбувалося далі, вона не знає, так як вийшла з кабінету ОСОБА_2.
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона працює в Ічнянському військоматі. В серпні 2010 року вона була присутньою на медкомісії призовників. ОСОБА_5 на даній комісії був визнаний придатним для проходження військової строкової служби. Через декілька днів в коридорі військомату вона зустріла ОСОБА_18, яка в її присутності невідомо на чиї адресу погрожувала, що всіх „пересадить". 19 жовтня 2010 року, в післяобідню пору, в кабінет заглянула ОСОБА_4 та спитала ОСОБА_2, а тому вона покликала останнього і той разом з ОСОБА_4 вийшли в коридор. Через декілька хвилин в кабінет зайшов ОСОБА_2 в супроводі групи людей. Що відбувалось далі вона не знає.
Свідок ОСОБА_19 пояснив, що наприкінці літа 2010 року він зустрів знайомого ОСОБА_7 і вході розмови останній спитав чи є в нього знайомі в районному військоматі, якщо є, то щоб з ними зустрітися та порозмовляти з приводу призову до армії сина ОСОБА_5. Оскільки ОСОБА_2 є його знайомим, то при нагоді він зайшов до нього в кабінет та спитав з приводу призову ОСОБА_5. Від ОСОБА_2 він почув відповідь, що даний призовник є придатним до служби в армії, служити всього один рік і більше до нього з цього приводу звертатися не потрібно. Через деякий, знову на прохання ОСОБА_7 він звернувся з тим же питанням до ОСОБА_2 і у відповідь почув, що ОСОБА_5 визнаний непридатним для проходження строкової служби і він отримає військовий квиток і більше до нього не потрібно звертатися. Друга розмова знову відбувалася у службовому кабінеті ОСОБА_2.
З показань свідка ОСОБА_5 даних ним в ході досудового слідства (т.1 а.с. 67-68) вбачається, що у вересні 2010 року під час проходження медичної комісії у районному військоматі він був визнаний придатним для проходження строкової служби в армії. Однак, у вересні того ж року, після проходження обласної комісії та проходження лікарів в обласній лікарні він був визнаний не придатним для проходження строкової служби через травму голови. Пізніше, від слів матері, тобто ОСОБА_4, йому стало відомо, що для того щоб його визнали непридатним до служби та видали військовий квиток, необхідно комусь у районному військоматі дати одну тисячу гривень, а інакше його знову будуть викликати до військомату.
З показань свідка ОСОБА_7 даних ним в ході досудового слідства (т.1 а.с. 87-93) вбачається, що його син ОСОБА_5 має травму голову. Після проходження районної призовної медичної комісії в 2010 році був визнаний придатним для проходження військової строкової служби. При проходженні обласної медичної комісії та обстеження у лікарів в обласній лікарні, син був визнаний не придатним для проходження військової служби. Дані документи його дружина ОСОБА_4 віднесла в районний військомат ОСОБА_2, оскільки той займається питанням з призову юнаків до армії, 28 вересня 2010 року. Зі слів дружини, ОСОБА_4, йому стало відомо, що ОСОБА_2 за визнання сина непридатним до військової служби вимагав „могорич", а через декілька днів, після чергового візиту до ОСОБА_2, дружина йому повідомила, що „могорич" означає сплата однієї тисячі гривень. Також, зі слів дружини йому відомо, що її знайома ОСОБА_6 їй дала номер мобільного телефону працівника СБУ для вирішення вказаної проблеми. В жовтні місяці 2010 року вони з дружиною вирішили віддати ОСОБА_2 1000,00грн., оскільки не хотіли щоб сина призвали для проходження строкової служби в армії, оскільки боялись за його стан здоров'я. ОСОБА_2 поставив їхню сім'ю в такі умови, що якби вони не сплатили однієї тисячі гривень, то зі слів ОСОБА_2, їхній син був призваний для проходження військової служби.
З показань свідка ОСОБА_20 даних ним в ході досудового слідства (т.1 а.с. 104-108) вбачається, що з листопада 2008 року він перебуває на посаді військового комісара Ічнянського РВК. 19 жовтня 2010 року, близько 16 години, він перебував на своєму робочому місці. Почувши шум у коридорі, він вийшов з кабінету і в коридорі побачив свого працівника ОСОБА_2, який стояв в оточенні невідомих йому людей. Як пізніше йому стало відомо, один з працівників СБУ проводив відео зйомку на відеокамеру. Пізніше йому стало відомо, що ОСОБА_2 звинувачували в отриманні хабара в розмірі однієї тисячі гривень від громадянки ОСОБА_4 Особисто ОСОБА_4 він не знає, але одного разу він її бачив, коли вона сперечалась з кимсь із лікарів призовної районної медичної комісії. За час його роботи на вказаній посаді жодного разу від юридичних чи фізичних осіб благодійна, спонсорська чи будь-яка інша допомога не надавалась. Про те, що хтось хоче надати для Ічнянського РВК таку допомогу, ОСОБА_2 йому не повідомляв.
З показань свідка ОСОБА_21 даних ним в ході досудового слідства (т.1 а.с. 222-224) вбачається, що він перебуває на посаді начальника фінансового відділу Чернігівського ОВК. Згідно вимог діючого законодавства будь-яка грошова допомога від органів місцевого самоврядування або спонсорів чи батьків призовників не передбачена. В районних військоматах відсутні навіть реєстраційні рахунки для надходження коштів. За час його служби в Чернігівському ОВК жодної спонсорської допомоги не отримували та не обліковували.
З показань свідка ОСОБА_13 даних ним в ході досудового слідства (т.2 а.с. 19-21) вбачаються аналогічні свідчення тим, що дав в засіданні апеляційного суду і свідок ОСОБА_12, оскільки при проведенні певних слідчих дій вони були присутні в якості понятих.
Показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_11 та ОСОБА_19 на протязі досудового та судового слідства, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді є логічними та послідовними та незмінними, узгоджуються з іншими доказами по справі.
Щодо заяви та пояснення свідка ОСОБА_4 (т.1 а.с. 7-8) в частині того, що ОСОБА_2 вимагав від неї грошові кошти в сумі 12000,00 (дванадцяти) тисяч гривень в ході судового слідства не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів вважає їх недопустимими.
Крім вказаних показань свідків, вина ОСОБА_2 повністю підтверджується матеріалами кримінальної справи, зокрема:
Так, з протоколу допиту підозрюваного від 19 жовтня 2010 року (т.1 а.с. 23-25) проведеного з участю адвоката ОСОБА_22 вбачається, що вилучені в нього 19 жовтня 2010 року грошові кошти в сумі однієї тисячі гривень у кишеню жилетки підкинула йому ОСОБА_4 Яким чином вона туди їх підкинула він не бачив. З приводу знаходження на правій руці слідів світло жовто-зеленої речовини пояснив, що палець руки тримав у кишені, а оскільки там знаходились помічені кошти, то ймовірно і був замазаний палець. Щодо неприязних стосунків з ОСОБА_4 зазначив про те, що 19 вересня 2010 року остання в приміщенні військомату висловлювалась про те, що її сина ОСОБА_5 призивають до лав ЗС України незаконно.
Згідно протоколу додаткового допиту обвинуваченого від 26 листопада 2010 року (т.2 а.с. 16-17) проведеного за участю адвоката ОСОБА_23 вбачається, що останній підтвердив наявність на фаланзі великого пальця на правій руці слідів світло жовто-зеленої речовини, які були виявлені за допомогою спеціального приладу ультрафіолетової лампи, оскільки палець тримав в кишені жилетки, а про наявність в кишені грошей він не знав. Також ОСОБА_2 зазначив про те, що 19 жовтня 2010 року знаходячись разом з ОСОБА_4 в приміщенні відповідального по Ічнянському РВК, остання всунула йому в кишеню грошові кошти в сумі однієї тисячі гривень та відразу вийшла з приміщення. Це були грошові кошти для того щоб заправити пальним автобус який виділявся для перевезення призовників на призовну комісію в м. Чернігів, оскільки напередодні він просив громадянку ОСОБА_4 оказати допомогу в купівлі палива.
- протоколом огляду від 30 листопада 2010 року готівкових коштів національного банку України, вилучених у ОСОБА_2 в кількості двадцяти купюр номіналом 50 гривень на загальну суму 1000 грн., на яких під ультрафіолетовим світлом з допомогою ультрафіолетової лампи, виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини світло-жовто-зеленого (том 2 а.с. 28-31) серії та номери яких відповідають купюрам, переліченим у протоколі огляду та вручення грошових купюр ОСОБА_4 (том 1 а.с. 11);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 26 ждовтня 2010 року (т.1 а.с. 164-166) проведеного за участю свідка ОСОБА_4 в присутності понятих, з якого вбачається як вказаний свідок за яких обставин, в якому приміщенні вручив Міг лічу грошові кошти в сумі однієї тисячі гривень. Дані кошти були вручені ОСОБА_2 в кімнаті для прийому відвідувачів, дана слідча дія фіксувалась на відеокамеру. В засіданні апеляційного суду цифровий носій CD-R з відеозаписом даної слідчої дії (т.1 а.с.167) було переглянуто та було встановлено, що ОСОБА_2 особисто 19 жовтня 2010 року завів свідка до кімнати прийому відвідувачів та отримав від нього одну тисячу гривень;
- протоколом за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 1614 від 3 грудня 2010 року, яким встановлено згідно якого було встановлено, що в приміщенні Ічнянського РВК відбулася бесіда між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в ході якої ОСОБА_4 передала «тисячу», а ОСОБА_2 запевнив, що після 25 листопада 2010 року вона отримає військовий квиток (том 2 а.с. 71-72).
- В засіданні апеляційного суду відеокасету, яка знаходиться в матеріалах справи та встановлено, що в дійсності після затримання ОСОБА_2 оперативними працівниками СБУ в коридорі приміщення Ічнянського райвіськомату, останній в категоричній формі заперечував про його зустріч з свідком та ОСОБА_4 та отримання від неї будь-яких грошових коштів, а також заперечував факт перебування разом з вказаним свідком у кімнаті для прийому відвідувачів. Також з перегляду запису встановлено, що ОСОБА_2 в категоричній формі відмовився від видачі речей, які знаходились в кишенях його жилетки, хоча після виявлення у нього грошових коштів у сумі однієї тисячі гривень, особисто дістав свої речі з кишень штанів. Також встановлено наявність у ОСОБА_2 на правій долоні руці специфічного свічення виявленого за допомогою спеціального пристрою, лампи. Характерне свічення було виявлено і на грошових коштах виявлених у правій кишені жилетки ОСОБА_2. Дана дія проводилась в присутності понятих і ОСОБА_2 про характер походження даних коштів не зміг нічого пояснити, також ним не зазначалось про провокацію щодо нього з боку свідка ОСОБА_4;
- при перегляді відеозапису, який був проведений на спецзасобі встановленого на свідку ОСОБА_4 вбачається, що в дійсності остання 19 жовтня 2010 року, близько 16 години, знаходячись в приміщенні Ічнянського райвіськомату відкривши двері до кабінету спитала ОСОБА_2, а той в свою чергу вийшовши з кабінету завів ОСОБА_4 до кабінету прийому відвідувачів і в той час між ними проходить розмова про те, що ОСОБА_4 принесла „тисячу" та пропонує її перерахувати. ОСОБА_2 в свою чергу пояснює свідку про те, що військовий квиток на її сина вона може отримати в листопаді місяці, після 25 числа (а.с.73).
- протоколом огляду від 12 листопада 2010 року звукозаписуючого пристрою МП-3 плеєра «Transcend MP 650», згідно якого встановлено, що на останньому міститься запис розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в приміщенні Ічнянського РВК з приводу родової травми та отримання в листопаді військового квитка (том 1 а.с. 238-245);
- посадовою інструкцією провідного спеціаліста Ічнянського районного військового комісаріату, затвердженою військом комісаром 26 листопада 2007 року, згідно якої, серед інших обов'язків та повноважень провідного спеціаліста є: розробляти документи призову та приписки; уточнювати і своєчасно вносити в особові справи дані про зміни сімейного становища, стану здоров'я, освіти, спеціальності, місця роботи, тощо; вести облік призовників, які отримали відстрочки від призову на СВС і вести контролю за законністю отримання ними відстрочок; скласти план медичного обстеження допризовників і організувати його виконання; вести облік отримання та видачі бланків суворої звітності (том ІІ, а.с. 53-54);
- витягом з наказу військового комісару Ічнянського РВК № 33 від 03 квітня 2006 року, що на основі проведеного конкурсу на заміщення вакантної посади державного службовця ОСОБА_2 було прийнято на роботу на посаду провідного спеціаліста та присвоєно 15 ранг державної служби (том ІІ, а.с. 56);
- копією консультативного висновку спеціаліста від 27 вересня 2010 року лікаря-невропатолога Чернігівської обласної лікарні ОСОБА_24, згідно якого ОСОБА_5 було встановлено діагноз: наслідки перенесеної пологової травми у формі енцефалопатії, з явищами судомної готовності на ЕЕГ, стійким астеноневротичним синдромом (том ІІ, а.с. 84);
на підставі вищезгаданого висновку, рішенням районної призовної комісії від 06 жовтня 2010 року, протокол № 4, ОСОБА_5 визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатний у військовий час, що підтверджується витягом з книги протоколів Ічнянської районної призовної комісії (том ІІ, а.с. 85).
Твердження ОСОБА_2 в запереченнях на апеляцію прокурора про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а також будь-якого іншого злочину, є необґрунтованими, спростовується вищенаведеним.
Таким чином, обставини вчинення ОСОБА_2 злочину, в скоєнні якого він обвинувачується, судом першої інстанції ретельно досліджені і перевірені під час судового засідання в сукупності з іншими зібраними у справі доказами, але їм дана неправильна оцінка.
З аналізу вищевказаних доказів вбачається, що ОСОБА_2 постійно дає суперечливі свідчення, дані його показання були перевірені в засіданні апеляційного суду, їм дана належна оцінка, що дає всі підстави колегії суддів вважати дані його дії захисною версією з метою уникнути відповідного покарання за скоєне ним протиправне діяння.
Аналізуючи викладені докази, судова колегія приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою, яке виразилося у тому, що останній, будучи службовою особою військомату та займаючись роботою із призовниками, зловживаючи довірою ОСОБА_4 заволодів грошовими коштами останньої в сумі 1000 грн. за вирішення питання про звільнення її сина від призову на строкову службу військову службу та видачу військового квитка, хоча призовника ОСОБА_5 вже було визнано непридатним до військової служби за станом здоров'я, повністю доведена, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 190 КК України.
За таких обставин тому вирок місцевого суду в частині кваліфікації дій засудженого підлягає скасуванню.
Обставин, які б пом'якшували або обтяжували відповідальність ОСОБА_2, судова колегія не вбачає.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_2, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, судова колегія враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, відношення засудженого до скоєного, дані про його особу, який позитивно характеризується за місцем проживання та попередньої роботи, скоїв умисний злочин, враховуючи його сімейний та матеріальний стан, приходить до висновку про призначення йому покарання у виді обмеження волі на мінімальний строк, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, оскільки призначення іншого виду покарання, передбаченого в санкції ч. 1 ст. 190 КК України буде недостатнім для виправлення особи.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 необхідно обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_2 строк його знаходження під вартою з 19 жовтня 2010 року по 27 жовтня 2010 року (т. 1 а.с. 26, 177).
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили слід залишити попередню - підписку про невиїзд.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1238,40грн. у відшкодування витрат за проведення судово-хімічної експертизи (т.1 а.с.188).
Речові докази по справі: готівкові грошові кошти національного банку України в кількості двадцяти купюр номіналом 50 грн., за наступними серіями та номерами: ЗВ 9478356, ЕВ 0809174, ЗН 8375365, ЗВ 3374409, ВИ 9604068, ВЕ 0974655, ВВ 6765613, ГЄ 3607119, ВГ 0810364, ВЄ 4121750, ИК 6198330, ГД 7859739, ЗЙ 4829522, ВБ 4765006, ЗВ 2707729, ВА 7817647, ВЗ 4231237, ГБ 0461183, ЕУ 7737350, ВХ 9706265, на загальну суму 1000 (одна тисяча) гривень, які знаходяться на відповідальному зберіганні у начальника фінансово - економічної служби військової частини А0197 підполковника ОСОБА_25 - передати володільцю, управлінню СБУ в Чернігівській області.
Відеокасету PANASONIK DV № 41N9AS4AR (9N1236E) та звукозаписуючий пристрій МП-3 плеєр «Transcend MP 650», які передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів військової прокуратури Чернігівського гарнізону - необхідно залишити при справі.
Шерстяну жилетку, яка належить ОСОБА_2 та знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури Чернігівського гарнізону - слід повернути власникові.
Книги протоколів засідань Ічнянської призовної комісії Чернігівської області «Весна-2009» на 61 арк., «Осінь-2009» на 75 арк., «Весна-2010» на 64 арк., «Осінь-2010» на 36 арк., особову справу на призовника ОСОБА_26, та струменевий принтер «Canon Pixma IP 1600» та чорнила до принтеру жовтого кольору «WWW C41/Y», які передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів військової прокуратури Чернігівського гарнізону - необхідно повернути Ічнянському райвійськомату.
Враховуючи наведене та керуючись пунктами 11,13 розділу ХI „Перехідні положення" КПК України, ст. ст. 332-335, 378, 379 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - задовольнити.
Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 02 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 - скасувати.
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1238,40 грн. у відшкодування витрат за проведення судово-хімічної експертизи (т.1 а.с.188).
Речові докази по справі: готівкові грошові кошти національного банку України в кількості двадцяти купюр номіналом 50 грн., за наступними серіями та номерами: ЗВ 9478356, ЕВ 0809174, ЗН 8375365, ЗВ 3374409, ВИ 9604068, ВЕ 0974655, ВВ 6765613, ГЄ 3607119, ВГ 0810364, ВЄ 4121750, ИК 6198330, ГД 7859739, ЗЙ 4829522, ВБ 4765006, ЗВ 2707729, ВА 7817647, ВЗ 4231237, ГБ 0461183, ЕУ 7737350, ВХ 9706265, на загальну суму 1000 (одна тисяча) гривень, які знаходяться на відповідальному зберіганні у начальника фінансово - економічної служби військової частини А0197 підполковника ОСОБА_25 - передати володільцю, управлінню СБУ в Чернігівській області.
Відеокасету PANASONIK DV № 41N9AS4AR (9N1236E) та звукозаписуючий пристрій МП-3 плеєр «Transcend MP 650», які передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів військової прокуратури Чернігівського гарнізону - залишити при справі.
Шерстяну жилетку, яка належить ОСОБА_2 та знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури Чернігівського гарнізону - повернути власникові.
Книги протоколів засідань Ічнянської призовної комісії Чернігівської області «Весна-2009» на 61 арк., «Осінь-2009» на 75 арк., «Весна-2010» на 64 арк., «Осінь-2010» на 36 арк., особову справу на призовника ОСОБА_26, та струменевий принтер «Canon Pixma IP 1600» та чорнила до принтеру жовтого кольору «WWW C41/Y», які передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів військової прокуратури Чернігівського гарнізону - повернути Ічнянському райвійськомату.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 необхідно обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_2 строк його знаходження під вартою з 19 жовтня 2010 року по 27 жовтня 2010 року (т. 1 а.с. 26, 177).
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили обрати підписку про невиїзд.
В решті вирок суду щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Касаційні скарги на вирок суду можуть бути подані через Апеляційний суд Чернігівської області до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення.
Борисенко І.П. Акуленко С.О. Салай Г.А.