№ провадження 11/781/126/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Комлач О.Ф.
Категорія - ст.185 ч.2,3 КК Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Яковлева С. В.
28.02.2013 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Яковлєвої С.В.,
суддів Лещенко Р.М., Палічука А.О.,
за участю прокурора Вергелеса В.В.,
засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію засудженого ОСОБА_3 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2012 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Бондурове Олександрівського району Кіровоградської області, українця, громадянина країни, освіта - середня, розлученого, на утриманні має неповнолітню дитину 1995 року народження, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 раніше судимого:
- 02 березня 2011 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст. 122, ст.75 К України на 2 роки обмеження волі зі звільненням від відбування покарання та встановленням іспитового строку 1 рік
засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст.185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі. Згідно ч.1 ст.71 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 3 роки позбавлення волі. Згідно ч.1 ст.71 КК України до міри покарання частково приєднати міру покарання за вироком Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2001 року із застосуванням ст.72 КК України та остаточно призначити покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки кожного, вирок відносно яких в апеляційному порядку не оскаржується.
Вироком суду визнано винним та засуджено ОСОБА_3 за те, що він 10 серпня 2011 року в період з 21 години 28 хвилин до 21 години 47 хвилин разом із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за попередньою змовою групою осіб, прибувши на станцію Цибулеве Олександрівського району Кіровоградської області, таємно вкрали майно, яке знаходилось під охороною і належало ТОВ «Пром-метал».
Крім того, засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, за попередньою змовою групою осіб в ніч з 26 листопада 2011 року на 27 листопада 2011 року таємно, з вугільного складу, розташованого в с. Михайлівка Олександрівського району Кіровоградської області, шляхом вільного доступу, таємно вкрали майно, що належало КП «Надра Кіровоградщини».
Тим самим засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 скоїли злочини при наступних обставинах.
Так, 10 серпня 2011 року в період з 21 години 28 хвилин до 21 години 47 хвилин
засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, за попередньою
змовою групою осіб, прибувши на станцію Цибулеве Олександрівського району Кіровоградської області та, побачивши на 4-ій колії поїзд №3066, в склад якого входив вагон №65300626, що знаходився під охороною, і в якому був металевий брухт, таємно вкрали 3,7 тони металевого брухту, завдавши тим самим ТОВ «Пром-метал» матеріальні збитки на суму 11451 грн. 50 коп. Викраденим металевим брухтом вони розпорядилися на власний розсуд.
Крім того, з 18 години 26 литопада 2011 року до 1-ї години 27 листопада 2011 року засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, за попередньою змовою групою осіб, прибувши до вугільного складу, розташованого в с. Михайлівка Олександрівського району Кіровоградської області, демонтували двотаврову балку та розрізавши її на частини, таємно, шляхом вільного доступу, вкрали її, чим завдали КП «Надра Кіровоградщини» матеріальні збитки на суму 4013 грн. 90 коп. Викраденим майном вони розпорядилися на власний розсуд.
В апеляції засуджений просить вирок суду першої інстанції скасувати, а матеріали справи направити на додаткове розслідування, мотивуючи тим, що він не згоден з фактичними обставинами справи, оскільки попередньої змови із іншими засудженими не було.
В зміненій апеляції засуджений ОСОБА_3 просив суд пом'якшити йому призначене покарання за вироком суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав змінену апеляцію, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, думку засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які просили задовольнити апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.299 ч.3 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.
Як вбачається із протоколу судового засідання, дослідження обсягів доказів по справі за згодою усіх учасників судового розгляду відбувалося у відповідності до ч.3 ст.299 КПК України. Засудженому були роз'ясненні наслідки такого розгляду, в тому числі і те, що він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи, на що він погодився. Також всі учасники судового розгляду погодились з таким порядком розгляду справи. (а.с.126-127)
При цьому районний суд дотримав вимоги змісту ч.3 ст.299 КПК України, допитав засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися, у тому числі і тих фактичних обставин, які зазначені в обвинувальному висновку.
На підставі викладеного колегія суддів відповідно до ст.365 ч.1 КПК України не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких, відповідно до вимог ст.299 ч.1 КПК України і ст.301-1 КПК України докази не досліджувались.
Таким чином, районний суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за ч.3 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, поєднане з проникненням у сховище.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд, у відповідності до ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є умисними, корисливими, злочинами, які закон класифікує як злочин середньої тяжкості та тяжкий злочин, особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності і нові злочини вчинив під час іспитового строку, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся у вчиненому злочині, сприяв розкриттю злочину, відшкодував збитки, та правильно дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства, а тому колегія суддів можливості застосування до ОСОБА_3 положення ст. 69,75 КК України не вбачає.
Враховуючи, що обставини, викладені в зміненій апеляції засудженого, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст. 362, 366 КПК України (в ред.1960 року), 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2012 року стосовно нього - без зміни.
Судді: