04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"07" лютого 2013 р. Справа№ 5028/13/74/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Скрипки І.М.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Вольфовський С.О. - довіреність б/н від 01.08.2012 року,
від відповідача: Лозян Ф.М. - директор, протокол зборів № 2 від
10.12.2012 року,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Молодіжний житловий комплекс" на рішення господарського суду Чернігівської області від 27.11.2012 року
у справі № 5028/13/74/2012 (суддя Фетисова І.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Молодіжний
житловий комплекс",
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігівські
будівельні конструкції",
про стягнення заборгованості 148 600,00 грн.,
У жовтні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області із позовом про стягнення на свою користь з відповідача 148 600,00 грн. заборгованості за договором поставки від 23.01.2012 року.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.11.2012 року в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Молодіжний житловий комплекс" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 27.11.2012 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.
ТОВ „Чернігівські будівельні конструкції" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Молодіжний житловий комплекс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 27.11.2012 року - без змін.
Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року для розгляду справи № 5028/13/74/2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 07.02.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу ТОВ „Молодіжний житловий комплекс" задовольнити з підстав викладених вище.
Представник відповідача проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Молодіжний житловий комплекс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 27.11.2012 року - без змін.
У судовому засіданні, яке відбулось 24.01.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Молодіжний житловий комплекс" слід відмовити, а рішення господарського суду Чернігівської області від 27.11.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається із матеріалів справи, 23.01.2012 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця пісок, в кількості 300 тон, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.
Відповідно до п. 1.2 договору якість продукції, що поставляється за договором, має відповідати встановленим діючим стандартам та технічним умовам.
Умовами п. 1.3. договору встановлено, що в разі зміни потреби даної продукції обсяги поставок уточнюються і погоджуються сторонами на умовах договору.
Згідно п. 3.1 договору ціна за продукцію вказується в накладних і рахунках на його оплату.
Відповідно до п. 7.1, 7.2 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року.
На виконання умов договору, відповідачем поставлено по накладній № 1 від 23.01.2012 року на суму 35 000,00 грн. 1 000 тон піску, по накладній № 2 від 26.01.2012 року на суму 56 000,00 грн. 1 600 тон піску, по накладній № 1 від 01.06.2012 року на суму 15 611,78 грн. 446 тон піску, всього на загальну суму 106 611,78 грн., а позивачем отримано вказаний товар, що підтверджується підписами та печатками сторін на накладних.
В свою чергу позивачем сплачено за отриманий товар платіжними дорученнями № 20 від 31.01.2012 року на суму 27 300,00 грн., № 41 від 06.03.2012 року на суму 121 300,00 грн., а всього в сумі 148 600,00 грн.
Факти поставки та оплати піску сторонами як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції не оспорюються та визнаються.
Приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом та не випливає із характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом заявленого позову є стягнення з відповідача оплаченої позивачем суми 148 600,00 грн., оскільки позивач заперечує якість поставленого піску та стверджує про неможливість його використання в будівництві, посилаючись на приписи ст. 265, 268 ГК України.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ст. 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів. У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 268 ГК України, позивач має право вимагати повернення сплаченої суми лише в разі доведення факту неякісності поставленого товару.
Позивачем 10.09.2012 року направлено відповідачу лист № 49 від 07.09.2012 року, яким повідомлено що 23.01.2012 року між сторонами було підписано договір поставки піску, в зв'язку з припинення будівельних робіт просимо повернути суму перерахованого авансу в розмірі 41 308,22 грн.
При цьому, як вірно встановлено місцевим господарським судом, до звернення до суду, позивачем вимоги про повернення суми 148 600,00 грн., повернення піску, відмова в прийняття товару чи пропозиція про зменшення ціни, відповідачу не заявлялись.
Позивачем в обґрунтування неналежної якості поставленого піску надано лист ТОВ „Чернігівбудрозвідування" № 33 від 29.05.2012 року з інформацією про одержані результати лабораторних аналізів ґрунтів, що були відібрані на площадці їх складування за адресою м. Чернігів, пр. Миру, 131 А, в якому зазначено, що літологічно ґрунти відносяться до супісків піщаних - 4 категорія здимальності, їх можна використовувати для відсипання будівельних площадок, доводячи до максимальної щільності 1,75 г/см3 при оптимальній вологості 0,17. При перезволоженні таких ґрунтів (вологість більше 0,22) вони переходять до класу слабких.
ТОВ „Чернігівбудрозвідування" у своєму листі № 77 від 23.11.2012 року, надано письмові пояснення де зазначено, що начальник відділу геології із власної ініціативи з метою визначення показників ущільнення завезеного ґрунту, взяв проби ґрунту на вищевказаному об'єкті та провів лабораторні дослідження. При цьому, представники сторін не викликались, крім директора ТОВ „МЖК" і акт відбору проб в присутності представників не складався.
Згідно із п. 6.7 ДСТУ Б В, 2.7-32-95 споживач під час контрольної перевірки якості піску повинен застосовувати порядок відбирання проб, який наведений у п. 6.8-6.11. Відповідно до п. 6.8 ДСТУ Б В, 2.7-32-95 кількість точкових проб піску, що відбираються для контрольної перевірки якості у кожній партії в залежності від об'єму партії повинна бути від 10 до 20 проб. Із точкових проб утворюють об'єднану пробу, яка характеризує партію, що контролюється. Без додержання передбаченої державними стандартами процедури аналіз піску не можна вважати належним або достовірним.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, лист ТОВ „Чернігівбудрозвідування" № 33 від 29.05.2012 року не можна вважати належним та допустимим доказом на підтвердження факту поставки продукції неналежної якості відповідачем, оскільки дане дослідження здійснювалося одноособово, з порушенням порядку відбору проб, за відсутності відомостей щодо постачальника піску, без виклику постачальника та замовника, що не відповідає вимогам п. 6 ДСТУ Б В, 2.7-32-95.
Відповідно до ДСТУ Б В, 2.7-29/96 „Дрібні заповнювачі природні із відходів промисловості, штучні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Класифікація „піски щільні" всіх видів використовуються як дрібний заповнювач для виробництва важких бетонів і розчинів, а також дорожніх сумішей, як заповнювач та компонент в'яжучого - для виробництва силікатних виробів; самостійно - для дорожнього покриття, балансового шару залізничних колій, основ будівель і споруд, планувальних і ре культиваційних робіт, благоустрою територій та інших будівельних робіт.
Крім того, у відповідності до ДСТУ Б В, 2.7-32-95 „Пісок щільний природний для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій і робіт" може використовуватися для бетонів, для будівельних розчинів, для виготовлення силікатних виробів, для дорожнього будівництва.
Таким чином, весь пісок поставлений з Новосельківського родовища придатний для використання його у будівельних роботах, в тому числі і тих з які мав на меті здійснювати позивач.
На підтвердження належної якості піску відповідачем надано виданий спеціальний дозвіл на користування надрами № 5024 від 22.10.2009 року (переоформлення) Міністерством охорони навколишнього природного середовища України з відомостями про власника - ТОВ „Чернігівські будівельні конструкції", відомостями про ділянку надр, що надається у користування - Новоселківське родовище, вид користування - видобування, вид корисної копалини - пісок, мета користування надрами - видобування пісків, придатних для виготовлення силікатних каменів, цегли та інших пресованих виробів, благоустрою рекультивації та планування територій. Термін дії дозволу на користування надрами - до 22.10.2029 року.
Також відповідачем надано протокол № 2150 від 21.12.2010 року засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, в якому зазначено про державну експертизу балансових запасів Новоселківського родовища та вказано, що здійснена оцінка якості пісків родовища відповідає ДСТУ Б В, 2.7-32-95 та ДСТУ Б В, 2.7-29-95.
Таким чином, описаним вище стандартом встановлено правила поведінки господарюючих суб'єктів для прийняття піску по якості, а відтак відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження якості поставленого ним піску.
Крім того, слід зазначити, що на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2012 року позивачем не надано доказів неможливості використання і фактичного невикористання придбаного у відповідача піску для цілей його придбання, на виконання вимог ували суду від 13.11.2012 року та від 20.11.2012 року не надано доказів домовленості сторін по договору за п. 1.2, 1.3 договору; доказів дотримання позивачем порядку відбору проб піску та проведення досліджень піску, виклику представників відповідача для проведення відбору проб, доказів вчинення позивачем правомірних дій щодо відбору проб піску за стандартами, доказів відмови позивача від договору поставки, доказів повернення піску відповідачу.
Також позивачем не надано суду письмових пояснень яким документом встановлено не відповідність піску ДСТУ, письмових пояснень щодо фактів закупівлі піску протягом лютого-червня 2012 року у інших постачальників та доказів повернення піску відповідачу.
16.11.2012 року відповідачем надіслано позивачу лист-вимогу № 4 від 15.11.2012 року, яким останнього повідомлено, що 23.01.2012 року між сторонами укладений договір поставки, згідно з яким товариство зобов'язувалося прийняти та оплатити пісок в кількості 300 тисяч тон на загальну суму 1 050 000,00 грн. Однак, ТОВ „МЖК" поставлений та вибраний пісок в кількості 3 046 тон на суму 106 611,78 грн., а тому відповідач просить вивезти з Новоселківського родовища видобутий для позивача пісок у повному обсязі та оплатити його вартість в сумі 902 080,00 грн. в термін до 31.12.2012 року.
Однак, доказів реагування та сформованої позиції на зазначений лист відповідача щодо вивезення видобутого піску, позивач на вимогу ухвали суду від 20.11.2012 року не надав.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи та наданими позивачем доказами не доведено та не обґрунтовано факт поставки відповідачем піску неналежної якості, а тому позовні вимоги про стягнення суми 148 600,00 грн. не ґрунтуються на приписах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи позивача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області від 27.11.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Молодіжний житловий комплекс" на рішення господарського суду Чернігівської області від 27.11.2012 року у справі № 5028/13/74/2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 27.11.2012 року у справі № 5028/13/74/2012 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.
4. Справу № 5028/13/74/2012 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 12.02.2013 року.
Головуючий суддя Остапенко О.М.
Судді Скрипка І.М.
Мальченко А.О.