Провадження № 22ц/790/1775/13
Справа №414/13 Головуючий 1 інст. - Сенаторов В.М.
Категорія: стягнення шкоди Доповідач - Бобровський В.В.
21 лютого 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого Бобровського В.В.,
С у д д і в Шевченко Н.Ф.,
Кокоші В.В.,
при секретарі Гелашвілі Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Виробничо-комерційного Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЛІ» на рішення Київського районного суду м.Харкова від 22 січня 2013 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЛІ» про стягнення матеріальної та моральної шкоди пов'язаної з неправомірним знесенням гаражів, -
У жовтні 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ВКТОВ «СОЛЛІ» про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяних знищенням їх гаражів, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1.
На обґрунтування позову ОСОБА_3 посилалась на те, що відповідачем відповідно договору НОМЕР_1 від 23 травня 1997 року їй надана в користування земельна ділянка площею 18 кв.м для будівництва гаражу НОМЕР_1, та побудовано гараж, а у 2000 році вона придбала на підставі договору купівлі - продажу гараж НОМЕР_2 площею 18 кв.м. та 22 травня 200 року уклала з відповідачем договір НОМЕР_2 на обслуговування цього гаражу.
ОСОБА_4 посилався на те, що за договором НОМЕР_3 від 24 вересня 1993 року ВК ТОВ «СОЛЛІ» надала йому в користування під забудову гаражу земельну ділянку площею 18 кв.м, здійснену відповідачем.
Позивачі вважали, що за нормами ст..876 ЦК України та ст..120 ЗК України вони є власниками вказаних гаражів, посилаючись на безпідставне повідомлення про розірвання договорів в односторонньому порядку, згідно листа - повідомлення від 1 березня 2012 року, та наступне знищення гаражів, просили відповідно звітів про незалежну оцінку майна ТОВ «Харківської інвестиційної агенції нерухомості» від 16 травня 2012 року стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 45100 грн. вартості знесених гаражів НОМЕР_1, НОМЕР_2 ОСОБА_4 28150 грн. вартості гаражу НОМЕР_3 на відшкодування майнової шкоди на підставах норми ст..1166 ЦК України, а на відшкодування моральної шкоди заподіяної протиправним позбавленням їх нерухомого та рухомого майна, яке знаходилось у гаражах, стягнути на користь ОСОБА_3 4000 грн., ОСОБА_4 - 1200 грн.
Представник відповідача заперечував проти позову з посиланням на відсутність у позивачів права власності на гаражі, які були побудовані самочинно без прийняття їх в експлуатацію та безпідставне посилання ОСОБА_3 про придбання гаражу НОМЕР_2 за договором купівлі-продажу.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 22 січня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ВК ТОВ «СОЛЛІ» на користь ОСОБА_3 45100 грн. на відшкодування майнової шкоди, - ОСОБА_4 28150 грн.
Стягнуто з ВК ТОВ «СОЛЛІ» на відшкодування судових витрат 784, 50 грн. на користь ОСОБА_3
В задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ВК ТОВ «СОЛЛІ» з посиланням на безпідставність позову про відшкодування майнової шкоди, неправильне застосування судом норм матеріального права в цій частині, рішення просить скасувати, у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на них, колегія вирішила апеляційну скаргу ВК ТОВ «СОЛЛІ» відповідно до положень п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України задовольнити, рішення районного суду змінити з наступного.
Згідно до ст..213 цього Кодексу рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, таким, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Під час ухвалення рішення суд, відповідно до ч.1 ст.214 ЦПК України вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджують та які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, з покладанням на ВК ТОВ «СОЛЛІ» відшкодувати їм вартість знесених гаражів у зв'язку з безпідставним розірванням в односторонньому порядку договорів про надання земельних ділянок в користування та про обслуговування гаражів, суд дійшов висновку про те, що вказані договори не оспорювались, є чинними, виконувались сторонами до знесення гаражів, а їх знесенням відповідач фактично порушив їх право власності на гаражі, можливість визнати право власності у встановленому законом порядку.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на підставі договору НОМЕР_1 від 24 листопада 1993 року надані місця в металевому гаражі для зберігання автомобіля на автостоянці ВКТ «СОЛЛІ» на перехресті вулиць Академіка Павлова та Героїв Праці у м.Харкові. ОСОБА_3 на підставі договорів НОМЕР_1 від 23 травня 1997 року надана земельна ділянка під гараж та про його обслуговування, а за договором НОМЕР_2 від 22 травня 2000 року ВК ТОВ «СОЛЛІ» прийняло на себе зобов'язання поточного експлуатаційного обслуговування гаражу НОМЕР_2.
Зазначеними угодами не було передбачено право власності позивачів на гаражі, які були передані їм в користування.
Із листа директора автостоянки ВК ТОВ «СОЛЛІ» від 1 березня 2012 року видно, що позивачем було запропоновано до 31 липня 2012 року звільнити надані у користування гаражі у зв'язку із їх знесенням та використанням земельної ділянки відповідно до її цільового призначення (паркування автотранспорту).
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 2,7606 га, виданого відповідачу 21 червня 2006 року поза межами населеного пункту на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, земельна ділянка надана ВК ТОВ «СОЛЛІ» для обслуговування торгівельного комплексу з автостоянкою.
Підставою набуття права власності ВК ТОВ «СОЛЛІ» на вказану земельну ділянку в Державному акті зазначено договір купівлі-продажу від 1 лютого 2006 року.
З огляду на викладене, колегія вважає, що укладені між сторонами договори, на які позивачі посилаються, як на підставу виникнення права їх власності на гараж та неможливість в односторонньому порядку розірвання договору про надання ОСОБА_3 ділянки НОМЕР_1 є безпідставними, оскільки по суті ці угоди не пов'язані із земельними правовідносинами, а мали на меті надання споруджених металевих гаражів в користування на строк що визначається рішенням Циркунівської сільською радою та Київським райвиконкомом м.Харкова.
ОСОБА_3 не було надано належних та допустимих доказів про придбання гаражу НОМЕР_2 за договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст..392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Вирішуючи справу в частині заявлених позивачами вимог про відшкодування майнової шкоди, суд не звернув уваги на те, що позов заявлено лише на підставах укладених договорів про передання в користування гаражів та відсутність об'єктивних доказів про набуття ними права власності в порядку встановленого законом.
За таких обставин, колегія вважає рішення суду про стягнення з ВК ТОВ «СОЛЛІ» на користь ОСОБА_4 вартості знесених гаражів в порядку відшкодування майнової шкоди безпідставним та не обґрунтованим, а позовні вимоги до відповідача недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст..ст. 303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія, -
Апеляційну скаргу ВК ТОВ «СОЛЛІ» задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 22 січня 2013 року в частині стягнення з ВК ТОВ «СОЛЛІ» на користь ОСОБА_3 45100 грн. та 784, 50 грн. судових витрат, ОСОБА_4 28150 грн. вартості гаражів на відшкодування майнової шкоди - скасувати, в задоволення позову відмовити.
В решті це рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді