20 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Макарчука М.А.,
суддів: Маляренка А.В., Писаної Т.О.,
Нагорняка В.А., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання договору недійсним та стягнення коштів, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2012 року,
У січні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» про визнання договору недійсним, повернення грошових сум, сплачених на виконання договорів.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01 листопада 2010 року вона уклала з відповідачем в особі його дочірнього підприємства «Ресурс» договір про надання консультаційних послуг щодо можливості придбання на її користь товарів широкого асортименту на умовах договору з додатками № 1 та № 2 до нього, що укладаються нею із дочірнім підприємством «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», та договір з ДП «Плюс» про надання послуг, спрямованих на придбання товару, зазначеного у додатку № 2, на умовах Програми діяльності «Приват-Плюс», яка є додатком № 1 до договору.
Просила визнати ці договори недійсними, оскільки вони не відповідають вимогам закону, а саме: Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», та зобов'язати відповідача повернути 16 678 грн 28 коп. сплачених нею за вказаними угодами.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2012 року рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 травня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними договори № 004726 від 01 листопада 2010 року, укладені між ДП «Ресурс» і «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» та ОСОБА_3 Стягнуто з ДП «Ресурс» і «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_3 4500 грн та 12 178 грн 28 коп. відповідно, одержаних на виконання договорів та на користь держави по 214 грн 60 коп. з кожного на відшкодування судових витрат.
У касаційній скарзі ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий судовий розгляд.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що між ОСОБА_3 (замовник) та ДП «Ресурс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» (виконавець) був укладений договір № 004726 від 01 листопада 2010 року, за умовами якого виконавець за завданням замовника надає консультаційні послуги щодо можливості придбання на його користь товарів широкого асортименту на умовах договору, додатку № 1 (Програми діяльності «Приват-Плюс» та додатку № 2 (Анкетні дані Партнера) до нього, що укладаються (підписуються) замовником із ТОВ «Компанія «Приват-Плюс».
Також встановлено, що між ОСОБА_3 та ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» був укладений договір № 004726 від 01 листопада 2010 року, предметом якого є надання партнеру послуг, спрямованих на придбання товару, на умовах програми діяльності «Приват-Плюс», яка є додатком № 1.
На виконання вказаних договорів позивачем були сплачені кошти відповідачу в сумі 16 678,28 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, відповідач мав право укладати з позивачкою спірні договори, оскільки (за повідомленням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України) фінансова компанія ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» має право надавати фінансову послугу з факторингу, а тому відповідно до ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відповідач має право надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» здійснює нечесну підприємницьку діяльність, а тому укладені сторонами договори є недійсними.
Як вбачається із змісту договору № 004726 від 01 листопада 2010 року, укладеного між ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», як адміністратором з однієї сторони, та позивачкою, як партнером з другої сторони, про надання партнеру послуг, спрямованих на придбання товару на умовах програми діяльності «Приват-Плюс», яка є додатком № 1 до цього договору, та самої програми, відповідач, з метою придбання і передачі позивачці товару - одягу вартістю 100 000 грн, має сформувати товариство партнерів, організовувати та проводити асигнаційні акти для надання права на отримання товару відповідно до умов програми, надавати інші послуги, зазначені у програмі, а позивачка має сплатити одноразовий та щомісячні платежі відповідно до ст. 3 договору.
Із умов програми діяльності «Приват-Плюс» вбачається, що асигнаційний акт - це захід, що організовується адміністратором відповідно до умов програми в кінці місяця та проводиться з метою визначення партнера (партнерів) у товаристві, якому (яким) надається право на отримання товару. Асигнаційний платіж - платіж, який підлягає сплаті партнером, якому надано право на отримання товару в поточному асигнаційному акті, його розмір складає відсоток від вартості товару і зазначається в додатку № 2 до договору.
При цьому фонд товариства партнерів - це сума щомісячних чистих платежів, що забезпечують товариство партнерів грошовими коштами, необхідними для придбання товару та виконання інших зобов'язань сторін, що виникають з умов договору та цієї програми.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.
Тобто, вбачається, що отримання товару позивачкою є можливим виключно за рахунок залучення грошових коштів інших партнерів, а не за рахунок продажу або споживання продукції, що є однією з пірамідальних схем одержання прибутку, заборонених законом.
Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» здійснює нечесну підприємницьку діяльність.
До нечесної підприємницької діяльності відноситься і діяльність відповідача у межах договору № 004726 від 01 листопада 2010 року, укладеного між ДП «Ресурс» ТОВ «Компанія Приват-Плюс», як виконавцем послуг, та позивачкою, як замовником, оскільки надана споживачу інформація у рамках консультаційних послуг щодо умов придбання товару на умовах Програми «Приват-Плюс» мала нечіткий та двозначний характер, який вплинув на свідомий вибір позивачки та призвів до укладення нею договору з ДП «Плюс» ТОВ «Приват-Плюс» на невигідних для себе умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
З урахуванням вказаних норм, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» відхилити.
Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.А. Макарчук
Судді: А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана
Г.В. Юровська