іменем україни
20 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.
суддів: Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,
Журавель В.І., Кафідової О.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання дій неправомірними, визнання кредитора таким, що прострочив зобов'язання, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 13 вересня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року,-
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив визнати неправомірними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо односторонньої зміни умов договору та відмови від виконання кредитного договору №710/2852/25-Ф, укладеного 16 серпня 2007 року між ним (позивачем) та банківською установою, визнати кредитора - ПАТ «Укрсоцбанк» таким, що прострочив в період з 12 квітня 2011 року по 21 червня 2012 року виконання вказаного договору.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 серпня 2007 року між ним та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (на даний час Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») було укладено договір кредиту №710/2852/25-0Ю відповідно до якого він (позивач) отримав кредит на суму 15 000 доларів США з терміном повернення до 15 серпня 2027 року. З метою забезпечення зобов'язань за вказаним договором, 16 серпня 2007 року було укладено іпотечний договір №710/2852/1.
Зазначав, що в період із 16 серпня 2007 року по 12 травня 2011 року він належним чином виконував свої зобов'язання перед відповідачем, сплачував всі платежі згідно договору кредиту.
12 травня 2011 року він звернувся до каси Полтавського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» з метою внесення чергового поточного платежу, проте йому було відмовлено в прийнятті коштів, а працівниками банку було повідомлено про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» в односторонньому порядку змінив порядок нарахування відсотків по кредиту та його сплату.
25 листопада 2011 року він отримав від банку проект змін до договору кредиту, однак не підписав його, вважаючи це порушенням своїх прав як споживача.
Посилаючись на викладені вище обставини, просив задовольнити позов.
Рішенням Ленінського районного суду м.Полтави від 13 вересня 2012 року, залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано неправомірними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо односторонньої зміни умов договору та відмови від виконання кредитного договору №710/2852/25-Ф, укладеного між сторонами 16 серпня 2007 року.
Визнано кредитора ПАТ «Укрсоцбанк» таким, що прострочив в період з 12 квітня 2011 року по 21 червня 2012 року виконання оспорюваного договору.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 107,30 грн судового збору та 500 грн. витрат на юридичну допомогу, а всього 607,30 грн.
У касаційній скарзі, поданій через свого представника ОСОБА_4, ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову,
мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення не відповідають.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, а дії банківської установи щодо односторонньої зміни умов договору та відмови від виконання зазначеного кредитного договору є неправомірними.
Однак такого висновку суди дійшли з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Судами встановлено, що 16 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» (на даний час ПАТ «Укрсоцбанк») укладено договір кредиту №710/2852/25-Ф., відповідно до якого позивач отримав кредит у розмірі 15 000 доларів США на строк до 15 серпня 2027 року. Крім того, 16 серпня 2007 року з метою забезпечення зобов'язань за вказаним вище кредитним договором між сторонами укладено іпотечний договір №710/2852/1.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором.
Відповідно до п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.
Крім того, у договорі про надання кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.
Втім, визнавши неправомірними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо зміни в односторонньому порядку умов кредитного договору, суд навіть не звернув увагу на те, що докази такої зміни в матеріалах справи відсутні.
Так, на а.с.70 є лише проект договору про внесення змін до договору кредиту, який жодною із сторін не підписаний.
Вирішуючи спір, суд також належним чином не перевірив і твердження позивача щодо відмови банківської установи від прийняття виконаних зобов'язань за кредитним договором в період з 12 квітня 2011 року по 21 червня 2012 року, не звернув увагу на те, що всі акти, надані ОСОБА_3, складались щомісяця одними і тими ж самими особами, в присутності яких нібито відбувались зазначені в них події, і передчасно дійшов висновку про наявність підстав для застосування норм ст.613 ЦК України.
Окрім цього, судом не було перевірено та не надано оцінки доводам ПАТ «Укрсоцбанк» про зміну ведення бухгалтерського обліку і запровадження нового програмного забезпечення ІБС Flexcub у банківській установі.
Між тим, за змістом рішення суду повинно бути мотивовано із зазначенням встановлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також визначених відповідно до них правовідносин.
У рішенні суду необхідно наводити мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, чи були порушені, не визначені або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, із зазначенням норм закону, на підставі яких вирішено справу, з аргументацією своїх висновків щодо прийняття рішення.
Наведене свідчить, що судами не повно з'ясовані обставини справи, не надано їм оцінки, хоча з'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України, апеляційний суд на зазначене уваги також не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, обмежившись лише загальними фразами про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, залишив його без змін.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у ході якого суду слід урахувати наведене та залежно від установленого вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 13 вересня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: О.І. Євтушенко
В.І. Журавель
Ю.Г. Іваненко
О.В. Кафідова