іменем україни
20 лютого 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року,
У листопаді 2010 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 19 вересня 2008 року ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 108 тис. доларів США зі сплатою 14.85 % річних до 19 вересня 2018 року. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за указаним кредитним договором, цього ж дня між банком і ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за якими він передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1. Також на забезпечення виконання зобов'язань за указаним кредитним договором цього ж дня між банком і ОСОБА_6 був укладений договір поруки про солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_5 грошових зобов'язань за кредитним договором. З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою тимчасово на період з 21 квітня 2009 року до 21 квітня 2010 року зменшено розмір щомісячного платежу позичальника до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту. Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5, як і поручитель не виконує, утворилася заборгованість у розмірі 141 340 доларів 89 центів США. Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути заборгованість солідарно з ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та звернути стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» суму заборгованості за договором іпотечного кредиту в розмірі 1 117 992 грн. 30 коп. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором від 19 вересня 2008 року в розмірі 1 117 992 грн. 30 коп. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві власності, шляхом реалізації з прилюдних торгів, з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про судові витрати. У решті позову - відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції виходив із того, що позичальник як і поручитель не виконали свої зобов'язання за кредитним договором і не погасили заборгованість, тому позичальник і поручитель мають нести солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору, у зв'язку з чим звернув стягнення на предмет іпотеки.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду та задовольняючи частково вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, виходив із того, що змінились умови основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, тому порука припинилась та вважав, що, стягнувши заборгованість за кредитом і одночасно звернувши стягнення на предмет іпотеки, районний суд здійснив стягнення у подвійному розмірі.
Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами установлено, що 19 вересня 2008 року ОСОБА_5 отримав у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит у розмірі 108 тис. доларів США зі сплатою 14.85 % річних до 19 вересня 2018 року. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за указаним кредитним договором, цього ж дня між банком і ОСОБА_5 укладено договори іпотеки, за яким він передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1. Також у забезпечення виконання зобов'язань за указаним кредитним договором цього ж дня між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_6 був укладений договір поруки про солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_5 всіх грошових зобов'язань за кредитним договором. З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника ОСОБА_5 в умовах кризових явищ в економіці України, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою тимчасово на період з 21 квітня 2009 року до 21 квітня 2010 року зменшено розмір щомісячного платежу позичальника до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту. Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_5 не виконав і станом на 4 жовтня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 141 340 доларів 89 центів США. Письмова вимога банку про дострокове погашення кредиту боржником, як і поручителем не виконана.
Доводи касаційної скарги стосуються лише відмови у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_6
Відмовляючи у задоволенні позову до поручителя, апеляційний суд послався на положення ч. 1 ст. 559 ЦК України про те, що збільшився обсяг його відповідальності без його згоди.
Разом із тим, відповідно до вимог ст. ст. 11, 303 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу лише за зверненням фізичної чи юридичної особи і в межах доводів апеляційної скарги.
У порушення наведених норм процесуального права апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу позичальника - ОСОБА_5, скасував рішення суду в частині позовних вимог банка до поручителя - ОСОБА_6, яка таке рішення не оскаржувала. Отже, апеляційний суд розглянув скаргу щодо вимог поручителя, якої не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Крім того, у п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.
Проте у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що докази щодо відсутності згоди поручителя на збільшення тіла кредиту та надання позичальнику кредитних канікул не подавались ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, оскільки зазначені обставини не оспорювались ні банком, ні поручителем. Разом із тим ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посилається на те, що 21 квітня 2009 року поручитель ОСОБА_6 власноручно підписала згоду на зміни до кредитного договору.
За таких обставин рішення апеляційного суду в частині вимог до ОСОБА_6 не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У силу ч. 2 ст. 348 ЦПК України підлягає скасуванню ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2012 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 в частині вирішення вимог до поручителя ОСОБА_6
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2012 року в частині вимог до поручителя ОСОБА_8 скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
М.Є. Червинська