Головуючий у 1-й інстанції: Якухно О.М.
Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.
іменем України
"27" лютого 2013 р. Справа № 0617/2а-10176/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Іваненко Т.В.
Кузьменко Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "19" липня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою суду першої інстанції від 19.07.2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам чинного законодавства, відповідач (УПФУ) подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі.
Дослідивши за матеріалами справи, наведені у скарзі доводи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має 2 групу інвалідності, що пов"язана з Чорнобильською катастрофою, а також являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), яка проживає у зоні посиленого радіологічного контролю, про що свідчать, зокрема довідка до акта огляду МСЕК, посвідчення, перебуває на обліку у відповідача .
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
За ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення інвалідам II групи виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за місцем проживання громадян органами соціального захисту населення.
Стаття 49 Закону України №796-12 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає пенсію особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 1 мінімальна заробітна плата. Непрацюючі пенсіонери отримують доплату до пенсії в цих же розмірах.
Особам, віднесеним до 1 категорії, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. У всіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв"язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком (ст.ст.50,54 Закону України №796-12 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Із матеріалів справи вбачається, що розрахунки пенсії та додаткової пенсії проводились у відповідності, зокрема з постановами КМУ від 25.07.2001 р. №861 "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 27.12.2005 р. №1293 "Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 16.07.2008 р. №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян, від 28.05.2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".
Однак судова колегія наголошує, що згідно із ст. ст. 62 та 67 Закону №796-12 Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз"яснення порядку застосування цього Закону, підвищувати розмір доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідності до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.
Частиною 4 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Апеляційний суд вважає, що відповідач при здійсненні нарахувань та виплат позивачу коштів, передбачених ст.ст.37,39,48,50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діяв всупереч вказаному Закону, а тому дії відповідача є протиправними.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач звертався до відповідача з заявою про проведення йому перерахунку та виплати різниці в пенсії, однак першому було відмовлено.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" на органи Пенсійного фонду України покладено обов"язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплата щомісячної грошової допомоги громадянам, які проживають на території зон радіоактивного забруднення, у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ч.1 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та щорічна допомога на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону, проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) адміністрацій за місцем реєстрації громадян.
Таким чином, обов"язок проводити нарахування та виплату сум, передбачених ст.ст.39,49,50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відноситься до відання органів Пенсійного фонду України, а отже відповідач по справі є належним.
Таким чином, обов'язок проводити нарахування та виплату доплат, передбачених ст.ст.37,48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відноситься до відання органів праці та соціального захисту населення, а доплат, передбачених ст.ст.39,50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - до відання органів Пенсійного фонду України, а отже, відповідачі у справі є належними.
Крім того, слід вказати наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, тобто є особою, яка належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.
Згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
На момент звернення до суду нарахування доплати до пенсії позивачу в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим перший звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалося відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду 1-ї інстанції в застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "19" липня 2011 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.О. Зарудяна
судді: Т.В. Іваненко Л.В. Кузьменко
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області вул.Леніна, 12,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11100
4 - Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області вул.Леніна, 17,м.Овруч,Овруцький район, Житомирська область,11101