19.02.13р. Справа № 1/5005/10537/2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Вік", м. Запоріжжя
до Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 25 842 грн. 99 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: Коваль М.О., дов. б/н від 14.01.13р.;
від відповідача: Бідний С.С., дов. № 015/1-06 від 02.01.13р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец Вік" звернулось до господарського суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" заборгованість за поставлений товар у розмірі 25 842 грн. 99 коп., з яких 22 926 грн. 82 коп. основний борг, 2 429 грн. 03 коп. пеня, 487 грн. 14 коп. 3% річних, за договором на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів від 21.05.2012р. № 121.
Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 Договору, сторони узгодили наступне: спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000 доларів США по основній сумі зобов'язань, вирішуються у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації „Регіональна правова група", у зв'язку із чим вважає, що даний спір повинен вирішуватися третейським судом. По суті позовних вимог зазначив, що в порушення п. 4 Специфікації до Договору позивач здійснив поставку товару без отримання письмової заявки відповідача, що позбавило відповідача можливості запланувати відповідні витрати на поставлений товар та розрахуватись своєчасно. Крім того, позивачем не надані докази направлення відповідачу сертифікату або паспорту якості постачальника (виробника) та акту прийому-передачі ресурсів (у 2-х примірниках), як це передбачено п. 6.4 Договору, у зв'язку із чим відповідно до умов п. 6.5 Договору зобов'язання позивача з поставки товару не вважається виконаним. Одночасно вказує, що розрахунок пені виконаний позивачем із порушенням умов п. 7.2 Договору. Просив в позові відмовити.
В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
21.05.2012 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір № 121 на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів (надалі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти та оплатити матеріали (надалі - ресурси), кількість, номенклатура, ціна яких визначаються у специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною, на умовах, передбачених цим Договором (п. п. 1.1, 2.1, 4.1 Договору).
Згідно до п. 6.4 Договору постачальник зобов'язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів; транспортні та супровідні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника; упаковочні документи; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки (у передбачених законодавством випадках); акт прийому-передачі ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника.
Зобов'язання постачальника з поставки ресурсів не вважаються виконаними до надання документів, зазначених у п. 6.4 цього Договору (п. 6.5 Договору).
Відповідно до п. 5.2 Договору, оплата за поставлені ресурси проводиться протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту постачання ресурсів.
За умовами оплати, узгодженими сторонами у п. 5 Специфікації № 1 від 21.05.12р., поставлені ресурси оплачуються покупцем протягом 30 календарних днів з моменту поставки. Датою поставки вважається дата поставки ресурсів, вказана у видатковій накладній (п. 7 Специфікації).
На виконання умов Договору позивач 21.06.12р. своєчасно поставив покупцю товар належної якості на загальну суму 32 926 грн. 82 коп., який був прийнятий повноважним представником покупця, що підтверджується видатковою накладною № РН-06/21/17 від 21.06.12р., довіреністю № 888 від 18.06.12р. (а. с. 17, 18).
Відповідач в порушення приписів п. 5 Специфікації до Договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково в сумі 10 000 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 5971 від 17.01.13р.), у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 22 926 грн. 82 коп.
Відповідно до п. 7.2 Договору у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.
Згідно розрахунку позивача сума пені за період з 22.07.12р. по 17.01.13р. складає 2 429 грн. 03 коп.
Крім того, на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача суму 487 грн. 14 коп. 3 % річних за вказаний період.
Заборгованість відповідача підтверджується: Договором з додатками, копіями видаткової накладної, довіреності, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 06.12.12р., платіжним доручення № 5971 від 17.01.13р., згідно якого відповідачем частково сплачена заборгованість за поставлений товар тощо.
На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
В силу положень ст.ст. 9, 16, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 216-220 та 230-232 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, стягнення збитків та застосування штрафних санкцій.
Відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати отриманого товару, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 22 926 грн. 82 коп., 3% річних в розмірі 487 грн. 14 коп. - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2 429 грн. 03 коп. з розрахунку 0,041% від несплаченої в строк суми за кожний день прострочення оплати, підлягає частковому задоволенню, оскільки у п. 7.2 Договору сторони узгодили розмір пені 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді. Таким чином, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо невірного розрахунку пені; сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, згідно здійсненого судом перерахунку складає 2 370 грн. 73 коп. за визначений позивачем період. В стягненні решти пені слід відмовити.
Заперечення відповідача в тій їх частині, що даний спір повинен вирішуватися третейським судом, господарським судом відхиляються з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Окрім того, згідно ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Також можливість передачі сторонами господарського спору на вирішення третейського суду передбачена ст.ст. 5, 6 Закону України "Про третейські суди".
Виходячи із місту ст.ст. 12, 62 ГПК України та ст.ст. 5,6 Закону України "Пре третейські суди", суд не вправі відмовляти у прийнятті позовної заяви, якщо з матеріалів справа вбачається, що сторони домовилися про те, що спір може бути передано на вирішенні третейського суду, якщо за правилами підвідомчості цей спір є підвідомчим господарським судам.
За приписами ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини: громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом особи, яка самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів. Третейська угода (третейське застереження) є обов'язковою і головною умовою звернення особи позовом до третейського суду, проте її наявність не свідчить про обов'язок особи у раї виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне засобою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати по суті такий спір.
Решта заперечень відповідача судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 31550176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Вік" (69000, м. Запоріжжя, б-р. Шевченка, б. 16, приміщ. 2; 69008, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 5, код ЄДРПОУ 37407847) 22 926 грн. 82 коп. (двадцять дві тисячі дев'ятсот двадцять шість грн. 82 коп.) заборгованості, 487 грн. 14 коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 14 коп.) 3%, 2 370 грн. 73 коп. (дві тисячу триста сімдесят грн. 73 коп.) пені, 1 606 грн. 82 коп. (одну тисячу шістсот шість грн. 82 коп.) витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено -25.02.13р.