Справа № 573/219/13- к
Номер провадження 1-кп/573/19/13
28 лютого 2013 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді:Свиргуненко Ю. М.,
при секретарі:Федорченко Г. В.,
з участю прокурора:Чуєва А. В.,
обвинуваченого:ОСОБА_4, ОСОБА_5,
потерпілого: представника потерпілого - адвоката: ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопіллі кримінальне провадження № 12012200130000023, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 21 листопада 2012 року по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Білопілля Сумської області, мешканця АДРЕСА_1, освіта повна загальна середня, не одруженого, не працюючого, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, освіта повна загальна середня, не одруженого, не працюючого, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, раніше судимого вироком Білопільського районного суду від 08 червня 2012 року до 80 годин громадських робіт, судимість не знята і не погашена,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,
07 жовтня 2012 року близько 03 години ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у с. Червоне Білопільського району Сумської області, вирішили скоїти крадіжку.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 шляхом вільного доступу зірвали капот автомобіля «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_1, який стояв біля господарства, розташованого в АДРЕСА_3, і належить ОСОБА_6, та скоїли крадіжку акумуляторної батареї «Варта» 6СТ-75 вартістю 880 грн.
Своїми вищевказаними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдали ОСОБА_6 матеріальних збитків на зазначену вище суму.
Виконуючи вказані вище дії, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розуміли їх суспільну небезпечність, усвідомлювали можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажали їх настання, тобто діяли з прямим умислом.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 після роз'яснення суті обвинувачення свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся, дав показання, які повністю відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Зокрема, пояснив, що 06 жовтня 2012 року близько 22 години він разом зі своїм знайомими ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на своєму автомобілі «Москвич» поїхали у с. Червоне Білопільського району на проводи в армію до ОСОБА_9 Приблизно о 03 годині 07 жовтня 2012 року вони вирішили поїхати додому. Біля автобусної зупинки в с. Червоне в акумуляторі пропала зарядка, у зв'язку з чим автомобіль «заглох». Вони з ОСОБА_5 спробували завести автомобіль, однак у них це не вийшло. У зв'язку з цим вони вирішили скоїти крадіжку акумулятора з мікроавтобуса білого кольору марки «Рено», який стояв біля одного з дворів неподалік. Сказавши ОСОБА_8, який в цей час сидів у салоні автомобіля, що скоро повернуться, вони з ОСОБА_5 пішли за акумулятором. Піднявши капот автомобіля «Рено» і знявши клеми, вони вийняли акумулятор, принесли його до автомобіля «Москвич» і встановили на місце акумулятора, що вийшов із ладу, після чого завели автомобіль і поїхали додому. Вдома він вийняв викрадений акумулятор зі свого автомобіля, позривав з нього кольорові наклейки і заховав у приміщенні літньої кухні, щоб ніхто не побачив. Згодом викрадений акумулятор він видав співробітникам міліції.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 після роз'яснення суті обвинувачення свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, щиро розкаявся, дав показання, які повністю відповідають обставинам, викладеним у обвинувальному акті. Зокрема, пояснив, що 06 жовтня 2012 року близько 22 години він разом зі своїм знайомими ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на автомобілі останнього «Москвич» поїхали у с. Червоне Білопільського району на проводи в армію до ОСОБА_9 Приблизно о 03 годині 07 жовтня 2012 року вони вирішили поїхати додому. Біля автобусної зупинки в с. Червоне в акумуляторі пропала зарядка, у зв'язку з чим автомобіль «заглох». Вони з ОСОБА_4 спробували завести автомобіль, однак у них це не вийшло. У зв'язку з цим вони вирішили скоїти крадіжку акумулятора з мікроавтобуса білого кольору марки «Рено», який стояв біля одного з дворів неподалік. Сказавши ОСОБА_8, який в цей час сидів у салоні автомобіля, що скоро повернуться, вони з ОСОБА_8 пішли за акумулятором. Піднявши капот автомобіля «Рено» і знявши клеми, вони вийняли акумулятор, принесли його до автомобіля «Москвич» і встановили на місце акумулятора, що вийшов із ладу, після чого завели автомобіль і поїхали додому.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому встановлено, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також потерпілий ОСОБА_6, його представник ОСОБА_7 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій.
Також судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачених та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують їх особи, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.
Суд вважає, що зазначеними вище умисними діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
За місцем проживання ОСОБА_4 характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, відшкодування завданої злочином шкоди шляхом повернення викраденого майна.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_4 та істотно знижують ступінь вчиненого ним злочину, особу підсудного, суд вважає, що за вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді обмеження волі з випробуванням.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності зі ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
За місцем проживання ОСОБА_5 характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий за скоєння умисного злочину проти власності, судимість незнята і непогашена.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, відшкодування завданої злочином шкоди шляхом повернення викраденого майна.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 згідно ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_5 та істотно знижують ступінь вчиненого ним злочину, особу підсудного, суд вважає, що за вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді обмеження волі з випробуванням.
19 лютого 2013 року до суду через канцелярію надійшла позовна заява потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку матеріальної шкоди в сумі 6 100 грн. і моральної шкоди у сумі 2 000 грн.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_7 зменшили розмір своїх позовних вимог, просили стягнути з обвинувачених в солідарному порядку моральну шкоду в сумі 2 000 грн., відмовившись повністю від позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальної шкоди у сумі 6 100 грн.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення 2 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди визнали повністю.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями, бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій обвинувачених потерпілому завдана моральна шкода, яка полягає у перенесеному моральному болі та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з викраденням його майна.
На підставі викладеного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних страждань потерпілого, а також те, що моральну шкоду не можливо відшкодувати у повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, гідності особи, а тому суд вважає за необхідне стягнути з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 2 000 грн.
Під час проведення досудового розслідування проводилася судова автотоварознавча експертиза, витрати за проведення якої становлять 470 грн. 40 коп. Вказана сума підлягає стягненню із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави у дольовому порядку, тобто, по 235 грн. 20 коп з кожного (а. с. 46).
У відповідності до вимог ст. 100 КПК України речовий доказ - акумуляторну батарею «Varta» 6СТ-75, яка знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_6, залишити останньому як власнику (а. с. 43).
Під час досудового розслідування та судового провадження запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не обирався.
На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за цим законом у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за цим законом у виді у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в солідарному порядку 2 000 (дві тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави по 235 (двісті тридцять п'ять) гривень 20 копійок з кожного за проведення судової автотоварознавчої експертизи.
Речовий доказ - акумуляторну батарею «Varta» 6СТ-75 залишити власнику ОСОБА_6.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: