Справа № 801/9811/2012
Іменем України
22 лютого 2013 року м.Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Білоусової О.М.,
при секретарі Мельник В.Ю.,
за участі прокурора Мельник М.М.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
представника органу опіки та піклування виконкому Бердянської міської ради Запорізької області Аліпової І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа орган опіки та піклування виконкому Бердянської міської ради Запорізької області про позбавлення батьківських прав,
В вересні 2012 р. позивач звернулася до суду з позовом в якому просила позбавити відповідача батьківських прав на малолітнього сина ОСОБА_7. В позові зазначила, що з 15.11.2000 р. перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та 20.01.2009 р. вона звернулася до сулу з позовом про розірвання шлюбу та з цього часу відповідач почав спілкуватися з сипом лише інколи та виявляв все менше інтересу до його життя. Також з цього часу кошти па утримання сипа відповідач почав надавати нерегулярно та незначними сумами, а згодом зовсім перестав приймати участь у забезпеченні дитини. Шлюб між ними розірвано 11.06.2009 р. та з того часу відповідач зовсім не виявляє бажання спілкуватися з дитиною, приблизно протягом одного року з моменту розлучення вона намагалася сприяти спілкуванню батька з сином. Так влітку 2009 р. вона з власної ініціативи їздила разом з сином до Автономної Республіки Крим, де на той час мешкав відповідач, для того, щоб дитина мала змогу побачити батька та поспілкуватися з ним, при цьому відповідач не виявив особливої радості від зустрічі з сином та лише інколи знаходив час на спілкування з дитиною. Під час того як відповідач забирав сина для того, щоб поспілкуватися з ним наодинці, він погрожував, що після зустрічі не віддасть їй сина. Останній раз ОСОБА_5 зустрічався з сином ІНФОРМАЦІЯ_2 на дні народженні дитини. Зазначає, що вона неодноразово телефонувала відповідачу для того, щоб запропонувати йому зустрітися з сином, або хоча б поспілкуватися з ним по телефону, однак ОСОБА_5 постійно повідомляв про те, що він не має для цього часу, та одразу переходив до погроз, що лунали на її адресу. В ті рідкісні моменти, коли відповідач все ж таки знаходив час на спілкування з сином по телефону, він не виявляв жодного інтересу до життя сина, ті натомість цікавився її особистим життям. На питання щодо участі відповідача в утриманні дитини, він повідомив, що жодних коштів на утримані дитини вона не отримає та будь-яким іншим чином надавати допомогу для дитини він також відмовився, оскільки цьому, на йото думку, нібито відсутня необхідність. Останньою разу ОСОБА_5 спілкувався по телефону з сином в травні 2010 р. Після телефонної розмови з батьком, син розповів, що батько не цікавився його справами, станом здоров'я, чи будь-яким іншими питаннями його життя, натомість неодноразово погрожував, що ОСОБА_7 може залишитися сиротою. Син був дуже засмучений та попросив змінити йому номер мобільного телефону, щоб батько не зміг йому телефонувати. Однак, з того часу відповідач жодним чином не намагався зв'язатися з сином, навіть при тому, що йому відомо номер стаціонарного домашньою телефону, також адреса за якою вони проживают та фактично зник. Зазначає, що відповідач має заборгоавнність по сплаті аліментів станом на 01.06.2012 р. в розмірі 10566, 67 грн.
Теперішнє місце перебування (проживання) відповідача їй не відоме, засобів зв'язку з ним вона також не має, адресу, за якою зареєстрований ОСОБА_5 вона дізналася з його копії паспорту, яка залишилась в неї після розлучення. Вказує, що жодним чином не перешкоджала спілкуванню сина з батьком та навпаки намагалася посприяти цьому, однак відповілач за власною волею не проявляє щонайменшої батьківської турботи та уваги по відношенню до власного ссина. При цьому ОСОБА_7 не заперечує проти того, щоб його батька позбавили батьківських прав відносно нього, оскільки батько з ним не спілкується, не зустрічається та не виявляє інтересу до його життя. Прсилається на ч.1. ч.2. ч.3 ст. 150 СК України, п.2 ч.1 ст. 164 СК України та просить позов задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та обставини, що викладені в позові, просила позов задовольнити.
Представник позивача (за дорученням) ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримала, доповіла по суті та додатково пояснила, що відповідач участі в житті дитини не приймає жодним чином, з днем народження його не вітає, подарунків не передає, хоч і порживає в м. Києві. В телефоних розмовах з сином погрожуава йому, що він залишиться без метері, що дуже негативно вплитинуло на дитину, на теперішній час ОСОБА_7 вже заспокоївся, проживає він зараз з матір'ю, має гарні умови. Хлопчик відвідує спортивну секцію, від'їджає на змагання та навіть в цьому є перешкоди, так як розшукати батька є проблематичним. Також зазначила, що відповідач має реальну можливість виконувати свої батьківські обов'язки, але ухиляється. При цьому, він мав можливість цікавитися навчанням дитини в школі та позашкільних секціях без присутності матері та дитини. Подарунки дитині не передава. Його фраза в судовому засіданні „Хотите-буду дарить подарки ребенку„ дає йому відповідну характеристику. Навіть під час розгляду справи в суді няіким чином свого відношення до сина він не змінив, зі святами не вітав, навчанням не цікавився. Характеритика з місця роботи не може містити саме характеризуючи даних відповідача саме як батька по відношенню до свого сина, тим більше, що вона видана після 2 тижнів його роботи.
Відповідач ОСОБА_5 в сьогоднішнє судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи міститься розписка(а.с.111), заяв до суду не надавав.
В минулих судових засіданнях проти задоволеня позову заперечував. Суду пояснив, що нікому він не погрожував. Позивач змінила номер телефону сина та він не мав можливості з ним зв'язатися. На домашній телефон він також дзвонив, але там чи не відповідали чи не давали спілкуватися з сином. З 2010 р. він не спілкувався з сином, так як опосався звернення до міліції позивача, після інциденту, що трапився коли він забрав дитину зі школи, а колишня дружина звернулася доміліції. Зазначає, що стосунки з дитиною в нього нормальні, коли він проживав в м. Ялта, то забирав сина на канукули до себе та привозив його назад. В 2010 р. не забирав до себе в м. Київ, так як це далеко та там поганий клімат. Пояснює, що зокрема з 2010 р. в нього не було вихідних на роботі, працював в охоророні бізнесмена, через, що він не міг навідатися до сина, з вересня 2012 р. він змінив роботу та в нього нормальний режим роботи. Аліменти не завжди сплачував так як не завжди був в нього заробіток. Подарунків чи листівок він сину не передавав. З дитиною він хотів спілкуватися, але не виходило нічого, так не міг зв'язатися з ним за допомогою телефону. Коли вони проживали однією родиною, відносини з сином були нормальні, можливо син його побо.ювася, коли він приходив з роботи втомлений. В майбутньому має намір брати відпустки на роботі, щоб спілкуватися з сином. В органи опіки чи до суду шодо встанлвення часу спілкування з дитиною він не звертався, але хоче звернутися до органу опіки для вирішення цього питання. З 15.01.20103 р. він має іншу роботу, працює радником та помічником міністра. Проживає в м. Києві з дружиною, винаймає квартиру, зазначає, що зможе брати сина на канікули. В січні місяці 2013 р. дзвонив до ОСОБА_1 на домашній телефон та там клали слухавку. На Новий Рік не привітав дитину, так як знаходився за кордоном. В майбутньому він не буде перешкоджати у виїзді дитини за кордон на змагання, тощо.
Представник відповідача (за довіреністю) ОСОБА_3 в судовому засідання проти задоволення позову заперечував. Суду пояснив, що докази, які містяться в матеріалах справи не дають підстав для задоволення позову. Пославшись на ППВСУ № 3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", зазначив, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою. При цьому висновок органу опіки та піклування не аргументований. Дитина в судовому засіданні говорила те, що змусила його вивчити матір, а на інші питання відповідає, що не пам'ятає. Дитина зазначила, що ображається на батька за те, що він з ним не спілкується, та з цього вбачається, що батько хлопчику небайдужий. Відповідач бажає спілкуватися з сином, але не може так як мати змінила сину номер мобільного телефону. Позбавлення батьківських прав не відповідає інтересам дитини, а є заінтересованістю матері.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконкому Бердянської міської ради Запорізької області в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Суду пояснила, що вважає доцільним позбавлення відповідача батьківських прав на малолітнього ОСОБА_7, та таким, що відповідає інтересам дитини, про що органом опіки та піклування надано відповідний висновок. Зазначила, що відповідачем не було пояснено через, що саме він не відвідував школу та спортивну секцію, де навчається дитина. В органи опіки чи до суду для вирішенняи питання про встановлення часу спілкування з дитиною чи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, він не звертався. Відповідач має заборгованість по сплаті аліментів, хоча працює та має відповідний заробіток, як він сам пояснював. Відповідач свідомо відсторонився від участі у вихованні дитини. Навіть коли його запрошували на бесіду працівники органу опіки та піклування, він на беседу не прийшов.
Прокурор Бердянської міжрайонної прокуратури Мельник М.М. в судовому засіданні підтримала позов, просила його задовольнити. Пояснила, що під час розгляду справи підтверджені підстави не виховання відповідачем свого малолітнього сина. Відповідач досить тривалий час навіть не цікавився дитиною, її життям. Показання свідків є суперечливі, а між сторонами склалися неприязне ні стосунки. Позбавлення батьків ких прав є виключною мірою, але в данному випадку батько не намагався покращити відносини з дитиною навіть після надходження даного позову до суду. Сам малолітній ОСОБА_7 не бажає спілкуватися з батьком, та його думку необхідно врахувати при вирішенні даної справи. Більш того, така формальна наявність батька не відповідає інтересам дитини.
Малолітній ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що з батьком спілкуватися він не хоче, тому що він йому довгий час не дзвонив, не приїжджав, на день народження та свята не вітав. Після розлучення батьків, батько спочатку дзвонив, а потім він його попросив, щоб тато йому не дзвонив, так як життям його він не цікавився, а змушував розмовляти з ним по телефону в той час коли йому необхідно було вчити уроки та до пізнього часу. Зазначив, що батько дзвонив йому після нового року в 2013 р., але він попросив, щоб більше тато не дзвонив. На цей день народження батько подарував йому рюкзак. Малолітній пояснив, що він звертався до батька, щоб той йому щось подарував, але батько відповів що „мама умная у тебя, сама купит". Також малолітній пояснив, що до 9 років свого життя пам'ятає тільки сварки мами та тата. Він вирішив не спілкуватися з батьком, коли батько перестав йому дзвонити. Він питав у мами про те, куди зник тато, але мама не знала.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є сусідкою позивача, знайома з нею з 1996 року. Відповідача - батька ОСОБА_7 бачила один раз, матір позивача сказала їй, що це її зять. Зі слів дитини вона знає, що ОСОБА_7 з батьком не спілкується, дитина чекала коли батько зателефонує, але батько не дзвонив. Позивач в свою чергу не перешкоджала спілкуванню батька з сином, це їй відомо з розмов з ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є знайомою позивача, знає її з 1986 р., її дочка навчалася разом з ОСОБА_1. Відповідача вона не знає. Зя слів дитини знає, що ОСОБА_7 не спілкується з батьком, так як батько не дзвонить та не приїжджає. Позивач не перешкоджала спідлукванню дитини з батьком. Зв слів маткері позивача знає, що відповідач матеріально не допомагає в утриманні дитини.
Свідок ОСОБА_11, яка є матір'ю позивача, суду пояснила, що одразу після розлучення дочки з відповідачем, ОСОБА_5 спілукувався з сином, а після того, як викрав його зі школи, то перестав. Прожив тоді ОСОБА_7 з батьком в м. Ялта два тижні, потім вона з дочкою поїхала забрати дитину, в дитини залишився страх та він сказав, що не буде жити з батьком. Відповідач надсилав дитині також смс повідомлення, про те, що він залишиться сиротою, через що дитина дуже переживала та була налякана, після чого ОСОБА_1 змінила номер мобільного телефону, але ж залишилася проживати в тому ж місці. Відповідач не дзвонив після того, а ОСОБА_1 возила ОСОБА_7 до м.Ялта, хотіла, щоб син спілкуавася з батьком. Відповідачу щодного разу не забороняли спілкуватися з дитиною, але після розірвання шлюбу він участі у вихованні та утриманні дитини не приймав. Останні два роки ОСОБА_5 не дзвонив, не приїжджав, а ОСОБА_7 дуже чекав його дзвінка, на день народження дитини також не дзвонив, хлопчику дуже необхідно спілкування з батьком.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є знайомою відповідача. Зазначила, що неоднаразово були випадки, коли відповідач телефонував сину в 2010 р та 2012 р., брала слухавку позивач. Зокрема дзвонив в літку 2012 р., хотів забрати сина на канікули. Він питав у дитини, чи хоче він приїхати до нього, а дитина відповіла, що не знає. Під час нагання відповідача додзвонитися сину, вона була поруч з відповідачем, так як проживала з ним разом, були випадки, що слухавку хтось брав та одразу клав. Приїхати до дитини чи частіше спілкуватися з сином, ОСОБА_5 не має можливість через зайнятість на роботі. Зазначила, що гроші він висилав для сина на ім'я позивача та вони поверталися назад. Подарунки сину не передавав.
Свідок ОСОБА_13 - сестра відповідача, пояснила, що зі слів брата знає, що йому не дають спілкуватися з сином. До дому він приїжджає один раз на рік. Він готовий брати на вихідні та канікули ОСОБА_7. До школи, де навчається син він навідувався один раз, під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1. Знає, що він намагається дзвонити дитині.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що знайома з ОСОБА_5 з 2000 р., коли вони працювали на дому у однієї особи. Пояснила, що ОСОБА_5 намагався спілкуватися з ОСОБА_7, але не міг йому додзвонитися на мобільний, телефон був відключений. Він також телефонував на домашній телефон, слухавку брала позивач та говорила усіляки відговори, щоб відповідач не міг спілкуватися з сином. Бувало що ОСОБА_5 дзвонив сину кожен день по осінь 2012 р. Коли він перебрався в м. Київ, де вона також працює, ОСОБА_5 також намагався дзвонити сину, але позивач не дає йому спілкуватися з сином. В 2010 р. відповідач брав ОСОБА_7 до себе в м. Ялта на тиждень, де проводив з ним час, гуляв, водив по різним місцям, купував одяг. Хлопчик казав, що йому добре з татом, а тато з мамою разом не можуть бути. Додатково зазначила, що ОСОБА_5 переїхав з м. Ялта до м. Києва 13.04.2010 р., вона часто бувала в м. Києві по роботі. На теперішній час, коли ОСОБА_5 дзвонить не домашній телефон позивача, то там беруть слухавку та одразу кладуть.
Вислухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, пояснення малолітнього, судом встановлено наступне.
Строни по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.11.2000 р. по 11.06.2009 р., від якого ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народився син ОСОБА_7 (а.с.5-7).
Малолітній ОСОБА_7 навчається в „Дніпрорудненській спеціалізованій школі І-Ш ст. "Талант", має добрий загальний розвиток, за інформацією класного керівника від 11.05.2012 р., зазначено, що за час навчання хлопця у 2007-2011 н.р., батько дитини жодного разу до школи не приходив, не цікавився навчанням і успіхами сина, всі питання морального та матеріального характеру завжди вирішувалися з матір'ю. ОСОБА_7 прив'язаний до матері, бо саме мати займалась вихованням сина (а.с.11).
Відповідно до довідок що надані тренером ЗОЦСФ „Універсальний бій" від 14.05.2012 р. та 18.05.2012 р., дитина характеризується старанним, спокійним, стриманим. Всі питання стосовно дитини вирішуються тільки з матір'ю дитини, батько жодного разу не приходив на змагання, не цікавився успіхами сина (а.с.12-13). Сам малолітній 07.09.2012 р. власноруч написав заяву, в якій погодився на позбавлення батька батьківських прав (а.с.16) та підтвердив свою позицію в судовому засіданні.
Судом враховуюється, що характеритики, які надані відповідачем (а.с.86 та 105) характеризують його відповідно як працівника та відвідувача спортивного клубу та не розкривають його відношення до виконання своїх батьківських обв'язків.
Судом також враховується, що показання свідків з боку позивача та відповідача є суперечливі.
Відповідно до розрахунку заборгованості боржника по сплаті аліментів станом на 01.11.2012 р. борг відповідача складає 12 119, 49 грн., та судом враховується вимоги Закону, що несплата аліментів не є підставою для позбавлення батьківських прав.
В судових засіданнях відповідач пояснював, що підтримував стосунки з сином до 2010 р. та відносини в них були нормальні, він брав дитину на канікули, але на сьогоднішній день він до дитини не приїздить, по телефону поспілкуватися з сином йому не вдається, так як йому чинить перешкоди його колишня дружина. При цьому ні до органу опіки та піклування ні до суду він не звертався для вирішенням питання щодо спілкування з сином чи усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
Під час розгляду справи судом не встановлено, що відповідач фактично змінив свого ставлення до дитини.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердянської міської ради № 01-6945/48 від 10.12.2012 р. орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_7 (а.с.79-81).
Згідно ч.ч.1-5 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, прийнятою 20.11.1989 року, підписаною Україною 21.02.1990 року і ратифікованою 27.02.1991 року встановлено, що «у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, чи адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини».
Держави-сторони зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, чи опікунів інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих й адміністративних заходів.
У відповідності зі ст. 27 зазначеної Конвенції про права дитини, «держави - сторони визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки чи інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини». Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини та є крайнім заходом.
Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання свого обов'язку щодо виховання дитини, оскільки має можливість виконувати свої батьківські обв'язки, але дій з приводу до цього не вчиняє, що дає підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст.10,11, 60, 208, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, 167 Сімейного кодексу України, Конвенцією про права дитини, прийнятою 20.11.1989 року, підписаною Україною 21.02.1990 року, суд,
Позов задовольнити.
Позбавити громадянина України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ромни, Роменського району, Амурської області, Росія, батьківських прав на малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при оголошенні рішення суду - протягом 10 днів з дня його отримання.
Суддя О.М. Білоусова