73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
28 лютого 2013 р. Справа № 923/117/13-г
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ
до публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" м. Херсон
про стягнення 212018грн. 45коп.
за участю представників сторін:
від позивача - уповноважена особа Бережок С.І.
від відповідача - уповноважена особа Руденко І.С.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" (відповідач) 57896грн. 70 коп. втрат від інфляції, 25146грн. 66 коп. - 3% річних, 128975грн. 09 коп. пені, посилаючись на не виконання відповідачем обов'язків по своєчасних розрахунках за поставлений в січні-лютому 2012року природний газ згідно з договором купівлі-продажу природного газу №14/128/11 від 31.01.2011року.
Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що систематична заборгованість позивача по розрахунках за надані відповідачем послуги по транспортуванню природного газу розподільчими трубами значно ускладнила здійснення розрахунків відповідачем за отриманий від позивача газ, оскільки тариф на транспортування газу є важливим джерелом фінансування ПАТ «Херсонгаз». Він зазначає, що прострочка виконання грошового зобов'язання мала місце на протязі незначного періоду (до 15 календарних днів ) і станом на день звернення з позовом вона відсутня, тому відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України просить суд зменшити розмір належної до стягнення пені.
Відповідач зазначає, що позивачем безпідставно заявлені вимоги про стягнення 57896грн. 70 коп. втрат від інфляції, оскільки інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць, а прострочка сплати коштів мала місце за отриманий газ в січні 2012року на протязі 14днів, а за газ отриманий в лютому 2012року - 15 днів, тому в задоволені позовних вимог про стягнення 57896грн. 70 коп. втрат від інфляції просить відмовити. Позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 25146грн. 66 коп. відповідач також не визнає, оскільки за його розрахунком ця сума становить 24201грн.68коп.
Справа розглядалася з перервою, яка відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалася в засіданні 19.02.2013року до 28.02.2013року. Суд зобов'язав позивача надати обґрунтування розрахунку втрат від інфляції та пені за період прострочки. Відповідача - докази на підтвердження заборгованості позивача перед відповідачем за транспортування природного газу.
Розглянувши матеріали справи дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -
Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (позивач) та публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (відповідач) 31.01.2011року укладено договір №14/128/11 на купівлю-продаж природного газу.
За умовами пункту 1.1 вищезазначеного договору позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ в узгоджених сторонами обсягах для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти і оплатити газ відповідно до узгодженого сторонами порядку.
Крім того, сторонами укладені додаткові угоди №1 від 28.02.2011року, №2 від 05.04.2011року, №3 від 27.07.2011року, №5 від 30.09.2011року, №6 від 30.09.2011року, №7 від 11.10.2011року, якими сторони узгоджували ціну газу у відповідні періоди, а також додатковою угодою № 5 від 30.09.2011року продовжили строк дії договору в частині поставки газу до 31.12.2012року та погодили обсяги поставки газу в січні-грудні 2012року.
Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу від 31.01.2011року встановлено, що оплату за газ покупець здійснює грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа наступного за місяцем поставки газу.
За зазначеним договором позивач поставив відповідачу природний газ в січні 2012року в кількості 2847,497 тис. куб.м. на суму 10445245грн. 45коп. та в лютому 2012року в кількості 3362,776тис. куб.м. на суму 12335402грн. 18коп., що підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі від 31.01.2012року та від 29.02.2012року і не заперечується представниками сторін..
Розрахунок за отриманий газ станом на день звернення з позовом відповідач здійснив повністю наступним чином:
- за актом приймання-передачі від 31.01.2012року (строк оплати до 15.02.2012року) було перераховано 28.02.2012року 7617834грн.95коп. та 29.02.2012року - 2827410грн.50коп.;
- за актом приймання-передачі від 29.02.2012року (строк оплати до 15.03.2012року) було перераховано 29.03.2012року 8428686грн.18коп. та 30.03 2012року 3906716грн.00коп.
Таким чином станом на день звернення з позовом вартість отриманого від позивача газу за договором від 31.01.2011року відповідачем сплачена повністю, але з порушенням строків виконання обов'язків по розрахунках, які передбачені пунктом 5.1 договору відповідно за актом приймання-передачі від 31.01.2012року на 14 днів та за актом приймання-передачі від 29.02.2012року на 15 днів.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання по розрахунках за поставлений газ доведено матеріалами справи, тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 25146грн.66коп. підлягають задоволенню
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються для невиробничого споживання і його найменший період визначення складає місяць, відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.
Матеріалами справи доведено, що відповідач допустив прострочку виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого газу за актом приймання-передачі від 31.01.2012року на 14 днів (з 16.02.2012року по 29.02.2012року), а за актом від 29.02.2012року на 15 днів (з 16.03.2012року по 30.03.2012року), відповідно прострочка платежу мала місце менше ніж за місяць, тому нарахована позивачем інфляція за прострочку виконання грошового зобов'язання відповідно з 16.01.2012року по 15.03.2012року та з 16.02.2012року по 15.04.2012року в сумі 57896грн.70коп. задоволенню не підлягає.
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 128975грн.09коп., яка нарахована позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд виходить із наступного.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Частина 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.2 договору від 31.01.2011року сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених пунктом 5.1 договору відповідач сплачує, крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період за який вона сплачується від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітний місяць.
Судом перевірено розрахунок суми пені та встановлено, що відповідно вищезазначених норм закону та умов договору вимоги позивача про стягнення пені в сумі 128975грн. 90 коп. підлягають задоволенню.
Посилання відповідача на відсутність його вини в несвоєчасних розрахунках через систематичну заборгованість позивача по розрахунках за надані відповідачем послуги по транспортуванню природного газу розподільчими трубами, що значно ускладнило здійснення розрахунків відповідачем за отриманий від позивача газ, не є підставою звільнення його від сплати пені, як і підставою зменшення розміру пені, оскільки відповідач не позбавлений права на звернення з відповідним позовом про стягнення з відповідача пені, інфляції і 3% річних за договором про транспортування газу у встановленому законом порядку. До того ж умовами договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2011року також не передбачено звільнення відповідача від сплати пені у випадку нездійснення позивачем своєчасних розрахунків за транспортування газу.
Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011року «Про деякі питання практики застосування ГПК України» вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження клопотання щодо зменшення пені, оскільки зменшення штрафних санкцій судом вирішується у винятковому випадку з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави та інших обставин справи, які б свідчили про можливість зменшення штрафу та пені.
При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
З урахуванням вищезазначеного, позовні вимоги судом задовольняються частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25146грн. 66 коп. - 3% річних, та 128975грн. 09 коп. пені. Підстави стягнення 57896грн.70коп. втрат від інфляції відсутні, тому в задоволені позовних вимог в цій частині позову суд відмовляє. Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" м. Херсон, вул. Поповича, 3, ідентифікаційний код 03355353, (інші реквізити невідомі) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, вул. Б.Хмельницького, № 6 ідентифікаційний код 20077720 (інші реквізити суду невідомі) - 25146грн. 66 коп. - 3% річних, 128975грн. 09 коп. пені та 3082грн.44коп. судового збору.
3. В стягненні 57896грн.70коп. втрат від інфляції відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28 лютого 2013р.
Суддя З.І. Ємленінова