79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.02.13 Справа№ 5015/5230/12
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Сармат», м. Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Федоренко Андрія Степановича, м. Львів
про:стягнення 831677,32 дол. США та 20502,52 грн.
Суддя Артимович В.М.
При секретарі Савчин І.О.
Представники сторін:
від позивача: Мовчко А.О. - представник;
від відповідача: Шимборська О.А. - представник;
від третьої особи: Шимборська О.А. - представник.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сармат», м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення коштів в сумі 831677,32 дол. США та 20502,52 грн. в т.ч. 787500,00 доларів США заборгованості по кредиту, 43664,31 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 9085,72 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 11416,80 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 227,34 доларів США три проценти річних за несвоєчасне повернення кредиту, 285,67 доларів США три проценти річних за несвоєчасну сплату процентів.
Ухвалою суду від 07.12.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.12.2012 р.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу було надано кошти в сумі 1150000,00 доларів США у вигляді невідновлювальної кредитної лінії. Відповідач зобов'язувався протягом дії кредитного договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов'язків по договору - на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по кредитному договору 27.08.2012 р. позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту не виконав, на дату подання позову до суду заборгованість становила 787500,00 доларів США по кредиту, 43664,31 доларів США по сплаті процентів, 9085,72 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 11416,80 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 227,34 доларів США три проценти річних за несвоєчасне повернення кредиту, 285,67 доларів США три проценти річних за несвоєчасну сплату процентів. Одночасно, позивач просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача.
Відповідач проти заявленого позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов від 05.02.2013 р. Зокрема, відповідач зазначає, що рішенням господарського суду Львівської області від 23.01.2013 р. задоволено позов ПАТ „ВТБ Банк" до ТзОВ „Транспортно-торговельна компанія „Сармат" про стягнення 831677,32 дол. США та 20502,52 грн. за кредитним договором № 34/01/07 від 04.07.2007 р. Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5015/5154/12 за позовом ПАТ „ВТБ Банк" до ТзОВ „Сармат" про стягнення кредиторської заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За таких обставин одночасно заявлені вимоги про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором та вимоги до того ж самого позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки є подвійним стягненням заборгованості та задоволенню не підлягають, так як це суперечить ст. 61 Конституції України.
У зв'язку з відрядженням судді Артимовича В.М. судове засідання, призначене на 18.12.2012 р., не відбулось. За таких обставин ухвалою від 28.12.2012 р. розгляд справи відкладено на 10.01.2013 р.
З підстав, викладених в ухвалі суду від 10.01.2013 р., розгляд справи відкладено на 05.02.2013 р.
Ухвалою від 05.02.2013 р. суд продовжив строк розгляду справи до 21.02.2013 р. та залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Федоренко А.С.
В судове засідання 21.02.2013 р. з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи, надали суду пояснення по суті спору. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та надав суду ряд документів. Одночасно, представник позивача просив суд задоволити подане ним клопотання про забезпечення позову. Представник відповідача та третьої особи проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Також, представник відповідача заперечив проти задоволення позову, просив суд витребувати в позивача ряд доказів в порядку ст. 38 ГПК України.
Суд, розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, відмовляє в його задоволенні, оскільки позивач не подав належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Позивачем не наведено обставин, які б обґрунтовували припущення, що грошові кошти чи майно, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.
Щодо клопотання відповідача про витребування господарським судом доказів в порядку ст. 38 ГПК України, то суд вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не подано суду доказів наявності обставин, що перешкоджають самостійному зверненню до позивача з проханням надати необхідні документи. Доказів звернення до позивача з відповідним клопотанням та відмови позивача у наданні відповідних документів суду відповідачем не надано.
Дослідивши документи і матеріали, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
04.07.2007 р. між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк» та ТзОВ «Сармат» було укладено кредитний договір № 34/01/07.
Предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді невідновлювальної кредитної лінії на таких умовах: сума кредиту - 1 150 000,00 доларів США; строк кредитування - до 03.07.2014 р.; відсотки за користування кредитом - 12% річних.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 1150000,00 доларів США., що підтверджується меморіальним валютним ордером № TR.11868.1 від 05.07.2007 р.
03.10.2008 р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, якою встановили відсотки за користування кредитом в розмірі 14 % річних.
01.07.2011 р. позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою виклали кредитний договір №34/01/07 від 04.07.2008 р. в новій редакції.
03.03.2012 р. позивач та ТзОВ «Сармат» уклали додаткову угоду № 3 до кредитного договору, якою виклали в новій редакції графік погашення кредиту.
Згідно п. 3.3 кредитного договору сплата процентів здійснюється позичальником у валюті кредиту на рахунок обліку/сплати процентів у наступному порядку: проценти, нараховані за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця включно сплачуються щомісяця з 25 числа кожного місяця, але не пізніше останнього банківського дня того ж місяця включно; залишок нарахованих процентів сплачується в день повного повернення заборгованості за кредитом
Відповідно до п. 4.3.6 договору позичальник зобов'язаний достроково сплатити боргові зобов'язання у повному обсязі у разі надходження вимоги банку щодо дострокового виконання боргових зобов'язань у випадках, передбачених п. 5.3., п. 6.1.12 цього договору.
27.08.2012 р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою за вих. № 1032/1700-2 від 21.08.2012 р., в якій вимагав сплатити прострочену ТзОВ «Сармат» суму кредиту, відсотки та пеню протягом трьох банківських днів. Вимога позивача, отримана відповідачем 31.08.2012 р., залишена останнім без розгляду та задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач взяті на себе зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору № 34/01/07 від 04.07.2008 р. не виконав, на дату подання позову заборгованість ТзОВ "Сармат" перед позивачем становила 787500,00 доларів США по кредиту, 43664,31 доларів США по сплаті процентів.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, станом на дату судового розгляду заборгованість по кредитному договору № 34/01/07 від 04.07.2008 р. відповідачем не сплачена. Відповідачем зворотнього належними та допустимими доказами не доведено.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ст. 193 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до п. п. 7.1., 7.2. кредитного договору № 34/01/07 від 04.07.2008 р. у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту, плати за кредит, позичальник сплачує банку пеню в гривні за офіційним курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зобов'язань.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 9085,72 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 11416,80 грн., три проценти річних за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 227,34 доларів США, три проценти річних за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 285,67 доларів США.
Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).
Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач заборгованість, пеню та відсотки не сплатив, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати, сплачені за подання позову, слід покласти на відповідача, а судовий збір в сумі 1609,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову покласти на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 33, 34, 38, 44, 49, 66, 67, 82, 82-1, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», м. Київ, задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сармат» (79039, м. Львів, вул. Роксолани, 31, кв. 29; ідентифікаційний код 30274630) на користь Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бульвар Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26; ідентифікаційний код 14359319) основний борг в сумі 787500,00 доларів США, заборгованість по прострочених відсотках в сумі 43664,31 доларів США, пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 9085,72 грн., пеню за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в сумі 11416,80 грн., три проценти річних, нараховані за порушення строку повернення кредиту, в сумі 227,34 доларів США, три проценти річних, нараховані за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, в сумі 285,67 доларів США, судовий збір в сумі 64380,00 грн.
3. У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовити.
4. Судові витрати в сумі 1609,50 грн. покласти на позивача.
5. Наказ видати згідно ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 26.02.2013 р.
Суддя Артимович В.М.