26 лютого 2013 року 810/323/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д. за участю секретаря судового засідання Корецького І.О:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Ткачова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 або Позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Броварська ОДПІ або Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 16.01.2013 № 0000021702.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо постачання товарів між Товариством з обмеженою відповідальністю «Прилукихімснаб» (далі - ТОВ «Прилукихімснаб») та ФОП ОСОБА_3 мали реальний характер, що підтверджується відповідним договором, податковими накладними, видатковими накладними, доказами подальшого використання придбаної продукції у власній господарській діяльності, тощо.
Як зазначає Позивач, Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження фіктивності та нікчемності правочину, вчиненого між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Прилукихімснаб», а викладений в акті перевірки висновок щодо нікчемності укладеного між Позивачем та його контрагентом договору поставки є неправомірним. До того ж, за переконанням Позивача, визнання правочину недійсним можливо лише за рішенням суду, а не посадовими особами органу державної податкової служби під час здійснення ними перевірки платника податків.
А відтак, Позивач вважає, що твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність та фіктивність правочину, укладеного між Позивачем та ТОВ «Прилукихімснаб», ґрунтуються лише на їх припущеннях, а висновки про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, тому податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на основі наведених тверджень є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник Позивача у судовому засіданні 26.02.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки Відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Відповідач також зазначив про те, що оскільки контрагент Позивача відсутній за адресою реєстрації то всі операції, що він здійснював не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспорту та іншого майна, які необхідні для здійснення фінансового-господарської діяльності, також устаткування; діяльність ТОВ «Прилукихімснаб» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання.
Представник Відповідача у судовому засіданні 26.02.2013 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ФОП ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстрований як фізична особа-підприємець 22.10.2003 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №2 355 001 0002 002751. Як платник податків Позивач перебуває на податковому обліку з 01.12.1998 за № 437-ТОВ. У періоді, за який проводилась перевірка, Позивач відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100255399 від 22.11.2009, виданого Броварською ОДПІ, був платником податку на додану вартість.
Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_3 є діяльність вантажного автомобільного транспорту.
Для ведення підприємницької діяльності Позивачем використовуються автомобілі, які перебувають у його приватній власності, а саме, тягач RENAULT Magnum AE 430 (НОМЕР_5, тягач RENAULT Magnum AE 440.19Т (НОМЕР_6), тягач DAF FT 95 XE 430 (НОМЕР_7), тягач MAN TGA18/4304х2LL-U (НОМЕР_3) та напівпричепи.
У період з 19.12.2012 по 25.12.2012 на підставі наказу від 18.12.2012 №1279 Броварською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_4, з питань достовірності визначення показників податкової декларації податку на додану вартість та підтвердження господарських відносин з контрагентом ПП «Прилукхімснаб» (код ЄДРПОУ 31360133) за квітень 2012 року.
За результатами перевірки складений акт від 28.11.2012 №999/1702/НОМЕР_4 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення Позивачем вимог статті 215, пункту 1 статті 216, статі 228, статті 234 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненого ФОП ОСОБА_3 із зазначеним у Акті перевірки постачальником ТОВ «Прилукхімснаб»; пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем було занижено податок на додану вартість у квітні 2012 року на загальну суму 3390,98 грн.
Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням Позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з постачання товарів від ТОВ «Прилукхімснаб», який ґрунтується на висновках акта про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Прилукхімснаб» від 20.08.2012 №3169/22-9/313601333.
В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу зазначили, що як їм стало відомо зі змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прилукихімснаб» від 20.08.2012 №3169/22-9/313601333, який був складений ДПІ у Печерському районі міста Києва, операції ТОВ «Прилукихімснаб» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення фінансового-господарської діяльності, також устаткування; діяльність ТОВ «Прилукихімснаб» підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання.
Також в акті зазначено, що у ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) ТОВ «Прилукихімснаб» контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.
У зв'язку з цим, посадові особи ДПІ у Печерському районі міста Києва дійшли висновку, що ТОВ «Прилукихімснаб» здійснювало діяльність поза межами правового поля; фінансово-господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами податковий орган вважає фіктивними та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами; правочини за участю ТОВ «Прилукихімснаб» є нікчемними, такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.
Як убачається з Акта перевірки, зважаючи на зазначені обставини, перевіряючі Броварської ОДПІ дійшли висновку, що сума податку на додану вартість у розмірі 3390,98 грн. за господарською операцією від контрагента-постачальника ТОВ «Прилукихімснаб» за квітень 2011 року, включена Позивачем до складу податкового кредиту безпідставно.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки Позивачем направлялись відповідачеві заперечення від 04.01.2013 № б/н до акта перевірки від 28.11.2012 №999/1702/НОМЕР_4, які рішенням Броварської ОДПІ від 11.01.2013 №229/17-2 залишені без задоволення.
На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2013 № 0000021702, відповідно до якого Позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4238,73 грн., в тому числі, за основним платежем - 3390,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 847,75 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.
З матеріалів справи вбачається, що між постачальником - ТОВ «Прилукихімснаб» та покупцем - ФОП ОСОБА_3, укладено договір від 28.02.2012 №ПОС-28/02/12 на постачання товару. За зазначеним договором постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (підпункт 1.1 договору). Відповідно до пунктів 5, 6 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, яка вважається остаточно визначеною сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передавання) товару; розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання рахунку фактури на вибраний товар.
Вказаний договір підписаний з однієї сторони директором ПП «Прилукихімснаб» Стрелковським В.Б., з іншої - ФОП ОСОБА_3 та скріплений печатками обох сторін.
На підтвердження виконання сторонами умов договору Позивачем надано:
- рахунки від 15.03.2012 № 150312 на суму 37393,37 грн., у тому числі ПДВ 6232,23 грн., від 28.03.2012 № 280312 на суму 33671,27 грн., у тому числі ПДВ 5611,88 грн., від 25.04.2012 № 250411 на суму 20345,87 грн., у тому числі ПДВ 3390,98 грн.;
- видаткові накладні від 15.03.2012 № 169 на суму 37393,37 грн., у тому числі ПДВ 6232,23 грн., від 28.03.2012 № 170 на суму 33671,27 грн., у тому числі ПДВ 5611,88 грн., від 25.04.2012 № 267 на суму 20345,87 грн., у тому числі ПДВ 3390,98 грн.;
- податкові накладні від 15.03.2012 № 169 на суму 37393,37 грн., у тому числі ПДВ 6232,23 грн., від 28.03.2012 № 170 на суму 33671,27 грн., у тому числі ПДВ 5611,88 грн., від 25.04.2012 № 267 на суму 20345,87 грн., у тому числі ПДВ 3390,98 грн., які видані ТОВ «Прилукихімснаб» на користь ФОП ОСОБА_3;
- копії банківських виписок.
Як убачається з Акта перевірки (а.с. 35-54) вказаний договір і складені на його виконання первинні документи Відповідачем були дослідженні у ході проведення перевірки.
Зазначені документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками.
Податкові накладні також скріплені підписом директора та печаткою ТОВ «Прилукихімснаб», містять всі необхідні реквізити. Під час проведення Відповідачем перевірки порушень в оформленні документів не встановлено.
У ході розгляду справи представник Відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам Відповідач суду не надав.
Як вбачається із змісту Акта перевірки, перевіряючими встановлено факт здійснення оплати за придбаний товар у безготівковій формі на загальну суму 91410,51 грн., що підтверджено банківськими виписками: від 25.04.2012 № 55 на суму 24000,00 грн., від 17.05.2012 № 78 на суму 13393,37 грн., від 13.06.2012 № 91 на суму 18671,27 грн., від 07.06.2012 № 88 на суму 24000,00 грн. та від 08.08.2012 № 97 на суму 11345,87 грн.
Суми податку на додану вартість включено до податкового кредиту квітня 2012 року, відображенні у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації за квітень 2012 року.
Крім цього, як зазначено в Акті перевірки, товар придбаний у ТОВ «Прилукихімснаб», було використано на проведення поточних ремонтів напівпричепів автомобілів. Дану роботу було виконано ФОП ОСОБА_5 на підставі Договору про надання послуг від 01.06.2012 № 01/06/12, а виконання цієї операції підтверджується завданнями № 1, 2, 3 на надання послуг ремонту напівпричепів автомобіля та актами № 1, 2, 3 про надання послуг з ремонту напівпричепів автомобілів (а.с.25-33).
Відповідно до пояснень представника Позивача, що не було спростовано Відповідачем, доставка придбаного у ТОВ «Прилукихімснаб» товару здійснювалась власним транспортом Позивача та за його рахунок у зв'язку з наявністю у його приватній власності вантажних автомобілів.
Тобто, Позивачем Відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Прилукихімснаб», їх оплати та подальшого використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, факт поставки товарів ТОВ «Прилукихімснаб» на користь ФОП ОСОБА_3 та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності.
Відповідно до пояснень представника Позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Прилукихімснаб», а саме, Позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість та наявність відповідних дозвільних документів на здійснення будівництва.
Лише після отримання всіх документів Позивачем був укладений відповідний договір.
У зв'язку з чим, судом встановлено, що Позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ТОВ «Прилукихімснаб», наявності дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.
Суд звертає увагу, що Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Прилукихімснаб» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкової накладної.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий).
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Встановлені судом і наведені вище обставини, а також відповідність виписаних податкових накладних вимогам, визначеним статтею 201 Податкового кодексу України, підтверджують виникнення у Позивача права на податковий кредит, а тому віднесення Позивачем нарахованого за ставкою 20% податку на додану вартість, згідно отриманих податкових накладних за березень, квітень місяці 2012 року до податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду є правомірним, а доводи Позивача про відсутність порушень ним пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України є обґрунтованими.
Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено Позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі вартості придбаних товарів. Оскільки, на думку податкового органу, товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, дана угода є нікчемною, а тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено Позивачем незаконно.
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється у даній справі.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).
В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, Відповідачем не надано суду жодних доказів визнання договору, укладеного між Позивачем та ТОВ «Прилукихімснаб» у судовому порядку недійсним, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують його виконання.
Разом з цим, факт постачання ТОВ «Прилукихімснаб» товарів на користь Позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку Позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Прилукихімснаб» посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.
При цьому, суд не бере до уваги ту обставину, що при перевірці дотримання податкового законодавства ТОВ «Прилукихімснаб» контролюючим органом було встановлено не надання ТОВ «Прилукихімснаб» фінансово-господарських документів на підтвердження здійснення господарських операцій, в тому числі й з ФОП ОСОБА_3, оскільки відсутність таких документів у контрагента-постачальника (ТОВ «Прилукихімснаб») не свідчить про безтоварність операції з контрагентом-покупцем, тому відповідальність за неналежне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві повинен нести керівник такого підприємства, а не його контрагент-покупець/замовник.
Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.
Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між Позивачем та ТОВ «Прилукихімснаб» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.
Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемним правочину, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.
Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, Відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між Позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладеного правочину.
Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.
Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.
Проте, Відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.
Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву замовника та виконавця, перелік виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції.
Всі наявні податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт та рахунки дають змогу визначити, які саме товари були придбанні, за якою ціною та між якими контрагентами.
Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента Позивача.
В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочину, який Відповідач вважає нікчемним, та здійснення господарських операцій, обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Оскільки зобов'язання за договором, укладеним між Позивачем та ТОВ «Прилукихімснаб», мали реальний характер (товари були отримані і оплачені), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).
За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення Позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.
Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях Позивача Відповідачем не виявлено. Єдиною підставою для висновку про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3390,98 грн. є факт незнаходження контрагента Позивача за вказаним ним місцезнаходженням, про що зазначено в акті ДПІ у Печерському районі міста Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Прилукихімснаб» від 20.08.2012 №3169/22-9/313601333.
Згідно з даним актом всі правочини ТОВ «Прилукихімснаб» мають ознаки фіктивності та нікчемності у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки цього товариства та, як наслідок, встановлення перевіряючими відсутність необхідних умов діяльності, товарних запасів, фондів, ресурсів, тощо.
Водночас, як вбачається із змісту Акту перевірки Позивача та акту ДПІ у Печерському районі міста Києва про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Прилукихімснаб» від 20.08.2012 №3169/22-9/313601333, податковими органами не перевірялися ТОВ «Прилукихімснаб» на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.
Висновки про відсутність у ТОВ «Прилукихімснаб» умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угод нікчемними.
Крім цього, відсутність у підприємства управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів не може бути беззаперечним доказом неможливості здійснити ним операції з поставки товарів за договором поставки, оскільки господарську діяльність можливо здійснювати, як виключно власними ресурсами (господарський спосіб) так і виключно сторонніми ресурсами (підрядний спосіб), а також поєднанням першого та другого (змішаний спосіб).
У зв'язку з чим, висновок податкового органу про нікчемність правочину є формальним і необ'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і "Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження Позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між Позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.
Водночас, Позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт поставки та оплати товарів. Надані Позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.
Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені Позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б Позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності Позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї із сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70 - 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми «Р» від 16.01.2013 № 0000021702.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панченко Н.Д.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 лютого 2013 р.