номер провадження справи 34/122/12
Запорізької області
69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4
Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88
13.02.13 Справа № 5009/4554/12
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Жаріновій К.С.
За участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, на підставі угоди про надання правової допомоги від 03.12.12 р., від відповідача - не з'явився.
Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 5009/4554/12
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, скорочено ФОП ОСОБА_2)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, скорочено ФОП ОСОБА_3)
про стягнення суми.
Сутність спору:
ФОП ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 55000 грн. основного боргу, 1650 грн. річних від простроченої суми за договором оренди автомобіля № 1 від 03.01.2011 р. Також позивачем заявлено до стягнення 5500 грн. витрат на послуги адвоката.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.12.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4554/12, якій присвоєно номер провадження 34/122/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 09.01.2013 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.01.2013 р., на підставі ст. 77 ГПК України, судове засідання відкладалось на 30.01.2013 р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.01.13 р. продовжено строк вирішення даного спору по 19.02.2013 р., розгляд справи відкладено та призначено чергове засідання на 13.02.2013 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору оренди №1 від 03.01.2011 року відповідач отримав в оренду автомобіль КаМАЗ 55111 р/н НОМЕР_1 та відповідно до п. п. 1 і 2 розділу 3 договору зобов'язувався сплачувати орендну плату щомісячно в сумі 10000 гривень. Відповідач свої договірні зобов'язання не виконав і орендну плату сплачував частково, про що свідчать акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2011 р. та на 03.01.2012 р. У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань, 03.01.2012 р. відповідачу була направлена претензія на суму 55000 грн., яка залишена відповідачем без розгляду та задоволення. Також відповідачеві нараховано 3% річних за 2011 рік в сумі 1650 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_2 посилається на ст. ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. ст. 1, 48, 49, 69, 82, 84 ГПК України.
В поясненнях від 18.01.13 р. позивач також вказав, що згідно ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Але, звертає увагу, що умови договору оренди автомобіля позивачем виконані у повному обсязі (автомобіль та документи на нього передані відповідачу для послідуючої експлуатації). Відповідачем умови договору виконані частково, орендна плата виплачена тільки за один місяць, що підтверджується прибутковим касовим ордером №1 від 02.07.2011 р. Виконання умов договору підтверджується і актами прийому-передачі виконаних робіт та актами звірки взаєморозрахунків, які складені та підписані сторонами.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.
ФОП ОСОБА_3, відповідач по справі, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Ухвали суду направлено на адресу відповідача, що вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: АДРЕСА_2, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.
За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд
03.01.2011 р. ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) оформлено договір оренди автомобіля № 1.
Згідно пунктів 1, 2 розділу 1 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає автомобіль КАМАЗ 55111, держ. номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5, погоджена вартість автомобіля, що передається в оренду складає 50000 грн.
Згідно довідки № 10/13-326 від 25.01.12 р. Відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи № 1 Управління ДАІ ГУМВС України в Запорізькій області автомобіль КАМАЗ 55111, держ. номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_2.
Відповідно до п. п. 1, 2 р. 3 договору оренди автомобіля № 1 орендна плата встановлюється в сумі 10000 грн. на місяць. Орендна плата вноситься в касу або на поточний рахунок кожного місяця до 5 числа поточного місяця.
Договір діє з 03.01.11 р. по 30.05.11 р. (п. 1 р. 4 договору оренди автомобіля № 1).
У зв'язку з невиконанням зобов'язань, ФОП ОСОБА_2 03.01.2012 р. відповідачу була вручена претензія з вимогою про сплату 55000 грн. вартості оренди, яка залишена відповідачем без розгляду та задоволення.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди автомобіля № 1, оцінюючи який, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ч. 2 ст. 799 Цивільного Кодексу України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною 1 статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За приписами абз. 2 п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Ураїни від 7.09.98 р. № 1388 транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Отже, виходячи з наведених положень законодавства, договір оренди транспортного засобу за участю фізичної особи-підприємця підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
У відповідності до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. № 9 передбачено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Згідно із ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
В січні-грудні 2011 р. ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) в підтвердження надання послуг оренди автомобіля КАМАЗ 55111, держ. номер НОМЕР_1 на загальну суму 60000 грн.: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 30.01.2011 р. на суму 5000 грн.; акт дачі-приймання робіт (надання послуг) № 5 від 30.02.2011 р. на суму 5000 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 6 від 30.03.2011 р. на суму 5000 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 30.04.2011 р. на суму 5000 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 8 від 30.05.2011 р. на суму 5000 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 30.06.2011 р. на суму 5000 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 30.07.2011 р. на суму 5000 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 11 від 30.08.2011 р. на суму 5000 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 12 від 30.09.2011 р. на суму 5000 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13 від 30.10.2011 р. на суму 5000 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 14 від 30.11.2011 р. на суму 5000 грн.; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 15 від 30.12.2011 р. на суму 5000 грн. (а.с. 30-41).
Виходячи з наведених вище актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані сторонами, суд вважає погодженою сумою відшкодування послуг оренди автомобіля - 5000 грн. за місяць користування.
Також суд приймає до уваги фактичні дії відповідача щодо підтвердження виконання цих послуг та їх вартості, про що свідчить часткова оплата за прибутковим касовим ордером № 01 від 02.07.11 р. на суму 5000 грн. (а.с. 27).
Таким чином, обґрунтована сума відшкодування вартості наданих послуг оренди становить 60000 грн., з урахуванням часткової оплати відповідачем має бути відшкодовано ФОП ОСОБА_2 55000 грн.
Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних за 2011 рік в сумі 1650 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку суд не вбачає підстав для стягнення 3% річних, оскільки зобов'язання по відшкодуванню 55000 грн. поставлене в залежність від судового рішення по даній справі, з моменту набрання сили яким, у відповідача може виникнути право на нарахування 3% річних, при відсутності його добровільного і своєчасного виконання з боку відповідача.
Стосовно витрат на послуги адвоката.
Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 44 ГПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в господарському суді, належать витрати на державне мито; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи; витрати на оплату послуг перекладача, адвоката; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи. Порядок їх розподілу між сторонами визначено статтею 49 ГПК України (зокрема, при задоволенні позову вони покладаються на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Суд відзначає, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат сторони, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід виходити з того, що надання правової допомоги повинно бути пов'язано із веденням відповідної справи в господарському суді. Зазначена позиція викладена у Роз'ясненнях ВАС України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. При цьому, відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Позивачем у складі судових витрат заявлено до стягнення 5500 грн. за угодою про надання правової допомоги від 03.12.12 р. (з урахуванням додаткової угоди від 02.02.13 р.) на оплату послуг адвоката - ОСОБА_1
Згідно п. 4.1 угоди про надання правової допомоги від 03.12.12 р. вартість послуг з надання правової допомоги становить 10 % від суми позову - 5500 грн.
Позивачем надано копію свідоцтва ОСОБА_1 № НОМЕР_6 від 25.03.98 р. про право на заняття адвокатською діяльністю, а також прибутковий касовий ордером № 01 від 10.01.13 р. на суму 5500 грн., що свідчить про наявність документального підтвердження таких витрат.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним вимогам. Надмірно сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачеві.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4) 55000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн. основного боргу, 1562 (одну тисячу п'ятсот шістдесят дві) грн. 62 коп. судового збору, 5339 (п'ять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 81 коп. оплати послуг адвоката.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.02.13 р.
Суддя А.О. Науменко