26 лютого 2013 року 810/675/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" про стягнення заборгованості,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області (далі-позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 307734 грн. 49 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 та списком № 2 та наукових пенсій. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.
Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 26 лютого 2013 року на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача Пасічніченко А.А. про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.
На підставі ст. 122, ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Приватне акціонерне товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, ідентифікаційний код 00292729, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ірпені Київської області.
Відповідно до розрахунку та акту звірки нарахування та сплати по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій стосовно осіб, які працювали на підприємстві відповідача та перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду, за період з 01.09.2012 по 31.11.2012, поданих позивачем, за відповідачем утворилась заборгованість з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за липень - жовтень 2012 р. у розмірі 307734 грн. 49 коп., з них: за списком № 1 з липня по листопад 2012 р. у розмірі 296261, 63 грн., за списком № 2 з липня по листопад 2012 р. у розмірі 10569, 01 грн., наукова пенсія у розмірі 903,85 грн. з липня по жовтень 2012 року.
Позивачем на адресу відповідача направлялись повідомленнями форми "Ю" № 242-А від № 249-А від 04.09.2012р. , №249-А від 04.10.2012 року, № 252-А від 20.09.2012 року, № 257-А від 03.10.2012 року, № 263-А від 04.10.2012 року, № 264-А від 08.10.2012 року, № 266-А від 17.10.2012 року, № 274-А від 05.11.2012року, № 275-А від 07.11.2012 року, № 2747 від 04.09.2012 року, № 2766 від 02.10.2012 року, №2784 від 05.11.2012 року, № 2757 від 05.09.2012 року, № 2763 від 02.10.2012 року, № 2772 від 17.10.2012 року, № 2791 від 05.11.2012 року про відшкодування та розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з липня 2012 р. по листопад 2012 р. на суму 307734, 49 грн.
Наявну заборгованість відповідачем у добровільному порядку не сплачено, заперечень проти позову не надано.
Згідно з витягом з ЄДРПОУ стосовно відповідача 01.07.2011 господарським судом Київської області порушено провадження у справі про банкрутство. Заборгованість виникла після відкриття провадження у цій справі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначались Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV), зокрема: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками тощо.
Крім того, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами "б"- "з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (статті 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Порядок відшкодування страхувальниками витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженою постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.
Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції Пенсійний фонд щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які надсилає підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій, визначає розмір сум до відшкодування на поточний рік.
Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно із пунктом 1 статті 1 та пунктом 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці -підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 25 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено право органів Пенсійного фонду звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.
Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України "Про наукову і науко-технічну діяльність" різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансування: для наукових (науково-педагогічних ) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну добу 50 % різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
Крім того, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України від 14.05.1992 №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон України №2343-XII) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Із порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.
Положення статті 12 Закону України №2343-XII, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію.
Отже, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, тобто кредиторів за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника (ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Оскільки заборгованість відповідача виникла після порушення 07.07.2011 провадження у справі про його банкрутство, то на зазначені правовідносини приписи частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширюються.
Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наявність у відповідача заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій підтверджується доказами, наданими позивачем. З матеріалів справи вбачається, що органом Пенсійного фонду направлено на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в яких зазначено суми пенсій, виплачені пенсіонерам разом з витратами на доставку цих пенсій.
На день судового розгляду відповідач суму заборгованості не сплатив, відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція» (08298, Київська область, смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, 7, ідентифікаційний код 00292729) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Ірпені Київської області заборгованість в сумі 307734 (триста сім тисяч сімсот тридцять чотири ) грн. 49 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Лиска І.Г.