Справа: № 2а-5932/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Головенко О.М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
21 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого - Бєлової Л.В.,
суддів: Денісова А.О., Міщука М.С.
при секретарі - Салоїд І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу позивача - Управління Пенсійного фонду України в місті Іванківському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Іванківському районі Київської області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості , -
У грудні 2012 року позивач - Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Іванківському районі Київської області, в якому просив:
- стягнути з відповідача витрати на користь УПФУ в Іванківському районі Київської області не включені суми витрат в розмірі 27 053,91 грн., пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Так, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області у 01.10.2009 року по 31.12.2009 року здійснювало виплату пенсій особам, які втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та державну адресну допомогу вищезазначеним особам.
Відповідач не визнав факт прийняття до відшкодування витрат, понесених на виплату і доставку основного розміру пенсії та відмовився прийняти до відшкодування витрати з виплати та доставки державної адресної допомоги, понесені позивачем. Так, відповідачем не прийнято до відшкодування виплачені позивачем суми державної адресної допомоги особам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій особам, які втратили годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 27 053,91 грн.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється органами Пенсійного фонду України. Призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», обов'язок відшкодування шкоди заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Спільною постановою правління Пенсійного Фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року №5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що встановив механізм погодження та відшкодування таких витрат.
Відповідно до вказаного Порядку, органи Пенсійного Фонду України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та списку померлих осіб, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, в якому визначають загальну суму витрат, що піддягає відшкодуванню та до 15 числа місяця наступного за звітним подають його відповідним головним управлінням Пенсійного Фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі.
При підписанні актів звірки за вказаний вище період відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі Черкаської області не прийняло до заліку частини витрат Пенсійного фонду, що підлягають відшкодуванню, склавши відповідну таблицю розбіжностей.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що Управління пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах є неналежними позивачами в даній категорії справ, у зв'язку з тим, що Порядком відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не передбачений порядок, відповідно до якого спір з цього питання має вирішуватись на місцях між управліннями Пенсійного фонду України та Відділеннями виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Це питання додатково до названого вище Порядку врегульоване спільним листом Пенсійного фонду України та Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, підписаним, відповідно, 23 жовтня та 19 жовтня 2007 року. Даним листом, узгодження вказаних вище розбіжностей віднесено до компетенції центральних органів відповідних Фондів, куди щомісячно повинні надсилатись таблиці розбіжностей.
Вищезазначеної позиції притримується й Верховний суд України. Зокрема, в постанові Верховного суду України від 25.01.2005 року по справі № 7/102 зазначено, що управління пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах є неналежними позивачами в даній категорії справ, у зв'язку з тим, що Порядком відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -
Апеляційну скаргу позивача - Управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Л.В.Бєлова
Судді: А.О. Денісов,
М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Денісов А.О.
Міщук М.С.