04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"21" лютого 2013 р. Справа№ 48/644-31/269-16/263-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Вершути О.П.
за участю представників:
від позивача - Загура В.П., Міхед С.Г.
від відповідача - не з'явилися
від третіх осіб на стороні відповідача - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТОЛС» на рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2012 року (головуючий суддя Ярмак О.М., судді: Мандриченко О.В., Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТОЛС»
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_5
2. Закрите акціонерне товариство «Страхове об'єднання Промтрансінвест»
3. Відкрите акціонерне товариство «Свєтлогорський целюлозно-картонний комбінат»
про стягнення 116 485,84 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «МІТОЛС» (далі - позивач) звернулося з позовом про стягнення з відповідача 116485,84 грн., з яких 101 643,84 грн. вартості знищеного вантажу, 14000 грн. витрат на митне оформлення вантажу та 842,00 грн. плати за брокерські послуги, тобто збитків, заподіяних відповідачем у зв'язку з неналежним виконанням обов'язків за договором транспортного експедирування - договором дорученням № 02/10-К про надання транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 29.06.2010 року.
Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 07.02.2011 року, яка прийнята судом до розгляду в частині вимог згідно позовної заяви з урахуванням зменшення позовних вимог, заявленого в уточненні позовних вимог від 07.02.2011 року.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року по справі № 48/644, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 року позов задоволено частково.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2011 року вказані рішення по справі № 48/644 були скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 року по справі № 48/644-31/269, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року, позов задоволено частково.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2011 року рішення суду від 28.09.2011 року та постанову від 27.02.2012 року по справі № 48/644-31/269 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.11.2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІТОЛС» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2012 року повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Мітолс» - задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, висновки викладені у рішенні не відповідають висновкам викладеним у рішенні, фактичним обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2012 року Товариству з обмеженою відповідальністю «МІТОЛС» відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 22.01.2013 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2013 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.02.2013 року.
У судове засідання призначене на 21.02.2013 року з'явилися представники позивача.
Представники відповідача та третіх осіб у призначене судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (пункт 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»).
З відмітки відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року, випливає, що така ухвала направлена сторонам по справі 24.01.2013 року за реєстровими номерами 1-5.
Враховуючи те, що представники відповідача та третіх осіб були повідомлені про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третіх осіб.
За змістом ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський догові року.
Правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІТОЛС» (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (експедитор) виникли на підставі укладеного 29.06.2010 року договору-доручення №02/10-К на надання транспортно-експедиторського обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (т. 1 а.с. 12-15).
Пунктами 1.1, 1.2, 1.3 договору передбачено, що на умовах договору експедитор зобов'язується за винагороду та за рахунок замовника укласти договори на перевезення вантажів та організувати виконання вказаних в заявці додаткових послуг, пов'язаних з міжнародним перевезенням. Транспортно-експедиторське обслуговування складається з комплексу послуг, що надаються експедитором замовнику, які погоджуються сторонами на підставі заявки замовника. Заявка на перевезення містить інформацію про характер вантажу, його вартість з вказівкою на особливості вантажу небезпеку, габарити, спеціальні вимоги при завантаженні, час та дату подачі транспорту під завантаження, адреса та контракт вантажовідправника і вантажоодержувача, маршрут, проміжні пункти слідування та вид транспорту.
Із пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору вбачається що міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються згідно з положеннями діючих конвенцій про міжнародні перевезення, а також діючими на території України законами та нормативними актами. Виконання кожного міжнародного автомобільного перевезення, на підставі даного договору, повинно бути підтверджене додатком до договору або заявкою на конкретне перевезення. Додаток або заявка є невід'ємною частиною договору. Кожне міжнародне автомобільне перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним товарно-транспортним документом (CMR) та підписаним сторонами актом виконаних робіт.
Пунктом 3.1. договору доручення №02/-10-К від 29.06.2010 року визначені обов'язки відповідача (експедитора), зокрема: організувати перевезення у відповідності до заявки, контролювати своєчасне подання автомобіля в пункт завантаження, укладати від імені замовника договори і угоди з третіми особами, здійснювати розрахунки та інше.
Також, договором визначено, що перевезення виконуються відповідно до умов Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева 19.05.1956 року) та діючого законодавства України (п. 7.6. договору).
За своєю правовою природою договір № 02/10-К є договором транспортного експедирування.
Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організовувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
За приписами статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування.
Статтею 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору №02/10-К сторонами 29.07.2010 року було складено заявку на транспортний засіб, відповідно до якої позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу за маршрутом Світлогорськ, Гомельська обл., Республіка Білорусь - м. Євпаторія, Україна, орієнтована вартість вантажу становить 9000,00 доларів США (т. 1 а.с. 16).
Для здійснення перевезення, відповідач, на підставі договору № 01/10-П транспортного обслуговування перевезень вантажів автомобільним сполученням від 09.06.2010 року, укладеного з третьою особою 1 - ФОП ОСОБА_5, надав останньому заявку на транспортний засіб від 29.07.2010 року, відповідно до якої ФОП ОСОБА_5 зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Світлогорськ, Гомельська обл., Республіка Білорусь м. Євпаторія, Україна, автомобілем Рено, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2, у період з 30.07.2010 року по 05.08.2010 року (а.с. 19 т. 1).
31.07.2010 року автомобіль Рено, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 прибув для завантаження в м. Світлогорськ та був завантажений, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 0005225 з урахуванням змін, погоджених печаткою вантажовідправника, місця вивантаження вантажу м. Євпаторія (а.с. 108 т. 1).
Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №0005225 ФОП ОСОБА_5 був прийнятий вантаж - папір для гофрування марки Б-0 у кількості 16 рулонів, загальною масою 19 558 кг та оголошеною вартістю 8080,89 доларів США, перевезення до м. Євпаторія.
При перевезенні вантажу, 03.08.2010 року сталася пожежа, внаслідок якої автомобіль Рено та вантаж було знищено, що підтверджується актом про пожежу №15 від 04.08.2010 року (а.с. 18 т. 1).
Згідно умов п. 6.2.3 договору доручення №02/-10-К від 29.06.2010 року, відповідальність експедитора визначається з урахуванням положень документів (коносаментів, СМР), які підтверджують наявність та зміст договорів, укладених експедитором від імені і за рахунок клієнта. У разі неналежного виконання перевізником своїх зобов'язань за договором, укладеним експедитором від імені і за рахунок клієнта, сторони по цьому договору разом пред'являють претензії до перевізника (пункт 6.2.3).
Як вбачається з договору № 01/10-П, а також заявки експедитора на перевезення вантажу замовника від 29.07.2010 року, перевізником є Індивідуальний підприємець ОСОБА_5
Про прийняття вантажу замовника до перевезення перевізником Індивідуальним підприємцем ОСОБА_5 свідчить товарно-транспортна накладна - СМR № 0005225.
Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева 19.05.1956 року), перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.
З вищевикладених норм випливає, що збитки від знищення вантажу пов'язані з правовідносинами з перевезення вантажу, а не з відносин транспортної експедирування.
Відповідно до ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.
Таким чином нормами ст. 924 ЦК України та ч. ст. 17 Конвенції передбачено відповідальність безпосередньо перевізника за втрату вантажу з моменту прийняття до перевезення та видачі його отримувачу.
Згідно з частиною 1 статті 614 Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 2 зазначеної статті).
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конвенції транспортер звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались за обставин, уникнути яких він не міг і наслідки яких не міг відвернути.
Умовами договору доручення №02/-10-К від 29.06.2010 року не передбачено покладення на відповідача функцій перевізника, доставки вантажу в пункт призначення та видачі його одержувачу, а лише організацію перевезення.
При таких обставинах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог оскільки позивачем не доведено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, наявності та розміру збитків, наявності причинно -наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язання та понесеними збитками.
Посилання апелянта на положення ст. 13 Закону України «Про транспортно - експедиційну діяльність» за змістом якої експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування колегією суддів визнаються необґрунтованими оскільки укладеним між сторонами договором № №02/10-К на надання транспортно-експедиторського обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом не передбачено такого обов'язку відповідача.
Крім того, як слідує з викладеного вище відповідачем всі зобов'язання за договором перед позивачем були виконані у відповідності до умов договору доручення № 02/10-К, а невидача вантажу в пункті призначення сталась поза волею експедитора і не з його вини (умислу або необережності).
За таких обставин, оскільки посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства не знайшло свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги та спростовується матеріалами справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2012 року у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТОЛС» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2012 року - без змін.
Матеріали справи № 48/644-31/269-16/263-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.