"18" квітня 2012 р. справа № 2а-2195/10/1111
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Суховарова А.В. Божко Л.А.
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді
на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2010 року
у справі № 2а-2195/2010
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді
про визнання незаконними дій та зобов'язання до перерахунку пенсії, -
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити їй підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2010 року позовні вимоги позовні вимоги задоволені. Визнано протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.01.2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України від 18.11.2004 року №2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»(далі -Закон №2195-ІV) має статус «дитини війни», а тому згідно зі ст.6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була призупинена п.12 статті 71 і ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо призупинення дії положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, після прийняття зазначених рішень Конституційним Судом України відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу та виплати у розмірах, передбачених Законом.
Також відповідач повинен був здійснювати виплату доплати до пенсії позивачу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 року, оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2009 році не була призупинена.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, у запереченнях на адміністративний позов відповідач посилався на ст.100 КАС України, яка передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позов подано до суду 24.02.2010 року та не довів що пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом з поважних причин, а отже його позовні вимоги підлягають задоволенню в межах річного строку, а саме з 24.02.2009 року.
Отже, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.01.2009року.
Також судом першої інстанції не вирішені позовні вимоги позивача за період з 01.02.2009 року по 31.12.2009 року.
Встановлено, що Управління з 24.02.2009 року по 31.12.2009 року відповідне підвищення пенсії позивачу як «дитині війни»не здійснило.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
На підставі вище викладеного, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді -задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 квітня 2010 року у справі № 2а-2195/2010 -скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 24 лютого 2009 року по 31 грудня 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 24 лютого 2009 року по 31 грудня 2010 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без розгляду.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: А.В. Суховаров
Суддя: Л.А. Божко