"27" лютого 2013 р.Справа № 5016/1436/2012(9/61)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Картере В.І.
суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.
секретар судового засідання - Райлян І.Г.
за участю представників:
від Головного управління юстиції в Миколаївській області - не з'явився, належним чином повідомлений,
від ТОВ "Багор-Сервіс" - Кузнєцов І.Є.,
від ПП "СП "Юстиція" - Дядюренко М.П.,
від Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - не з'явився, належним чином повідомлений,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Перший український міжнародний банк"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013р.
у справі № 5016/1436/2012 (9/61)
за позовом Публічного акціонерного товариства „Перший український міжнародний банк"
до Головного управління юстиції в Миколаївській області
Товариства з обмеженою відповідальністю "Багор-Сервіс"
Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління юстиції в Миколаївській області - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1
про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, акту про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів
Публічне акціонерне товариство „Перший український міжнародний банк" (далі - ПАТ „ПУМБ") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Головного управління юстиції в Миколаївській області (далі - ГУЮ в Миколаївській області) та Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Багор-Сервіс", в якому з урахуванням уточнень від 07.09.2012р. (т.1, а.с.141) просило визнати недійсними:
- результати прилюдних торгів, проведених 22.06.2012р. ГУЮ в Миколаївській області, з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме лоту № 88 - бази паливно-мастильних матеріалів, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35, що належить ТОВ "Багор-Сервіс";
- акт про реалізацію предмета іпотеки від 07.07.2012р., складений головним державним виконавцем Квашенко С.С. та затверджений начальником відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Миколаївської області Довганем Г.Г.;
- свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів нерухомого майна - бази паливно-мастильних матеріалів, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35, видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1
Обґрунтовуючи позовні вимоги ПАТ „ПУМБ" зазначає, що спірні прилюдні торги з реалізації бази паливно-мастильних матеріалів, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35 проведені ГУЮ в Миколаївській області з порушенням ст. 49 Закону України "Про іпотеку", оскільки редакція даної статті, яка мала застосовуватись до спірних правовідносин з урахуванням п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 22.09.11р. № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", не передбачала можливості здійснення ГУЮ в Миколаївській області другої уцінки майна та призначення третіх прилюдних торгів щодо кредитних договорів, укладених до набрання чинності Законом України від 22.09.2011р. № 3795-VI, і крім того, в порушення п. 3.11. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. № 68/5, ПП „СП „Юстиція" не повідомило позивача про дату, час та місце проведення третіх прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна.
Також позивач зазначає, що правочин з реалізації бази паливно-мастильних матеріалів, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35, є фіктивним, оскільки попередній і наступний власники вказаного майна є однією особою.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.08.2012р. (т.1, а.с.121) до участі у справі на стороні ГУЮ в Миколаївській області залучено третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ПП „СП „Юстиція") та приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2012р. призначено колегіальний розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2012р. до участі у справі залучено іншого відповідача - Приватне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Юстиція".
26.09.2012р. позивач подав заяву, в якій просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно, а саме: базу паливно-мастильних матеріалів, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35 та належить ТОВ „Багор-Сервіс".
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013р. у задоволенні вказаної заяви позивача було відмовлено.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013р. (головуючий суддя Бездоля Д.О., судді Смородінова О.Г., Семенов А.К.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірні прилюдні торги з реалізації бази паливно-мастильних матеріалів, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35, були проведені ГУЮ в Миколаївській області на підставі Закону України „Про виконавче провадження" та Закону України „Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на момент здійснення відповідних виконавчих дій, що також ґрунтується на позиції Вищого господарського суд України, викладеній у постанові від 23.10.2012р. у справі №17/338/09.
Крім того, місцевий господарський суд послався на наявність в матеріалах справи доказів повідомлення позивача про проведення 22.06.2012р. о 10.05 год. третіх прилюдних торгів з реалізації лоту №88 (бази паливно-мастильних матеріалів) із стартовою ціною 300 722,00 грн. без ПДВ та відсутність у Законі України "Про іпотеку" будь-яких заборон щодо участі майнового поручителя у прилюдних торгах.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство „Перший український міжнародний банк" оскаржило його у апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції по даній справі та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а витрати по сплаті судового збору віднести солідарно на рахунок відповідачів.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що положення п. 2 розділу 2 Закону України від 22.09.11р. № 3795-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", яким передбачено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин між сторонами, які виникли на підставі окремого іпотечного (не кредитного) договору та в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду, оскільки такий висновок не відповідає ч.5 ст. 3 Закону України „Про іпотеку", в якій зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання.
Також апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" № 3795 - VI, яким внесено зміни до ст. 49 Законі України „Про іпотеку" прийнято 22.09.2011р., іпотечний договір укладено у 2007р., позов про звернення стягнення на предмет іпотеки подано позивачем у 2009р., а рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки прийнято та набрало законної сили у 2010р., тобто до внесення змін до Закону України „Про іпотеку", отже події, факти та спір мали місце під час дії Закону України „Про іпотеку" у редакції, що діяла до набрання чинності Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011р. № 3795 -VI, а відповідно до приписів ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того апелянт зазначає, що висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову не містить спростування доводів позивача стосовно фіктивності правочину, на які позивач посилався як на одну з підстав своїх вимог.
На електронну адресу надійшов відзив Головного управління юстиції в Миколаївській області на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2007р. між ЗАТ „Перший український міжнародний банк" (перейменований у подальшому в Публічне акціонерне товариство „Перший український міжнародний банк") та ТОВ "Багор-Плюс" укладено кредитний договір № 7.3-21, в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Багор-Плюс" за яким, між ЗАТ „ПУМБ" та ТОВ „Багр-Сервіс" укладено іпотечний договір від 20.06.07р. № 7.3-21/Іпот.1., відповідно до умов якого ТОВ „Багр-Сервіс" передав в іпотеку банку базу паливно-мастильних матеріалів (реєстраційний номер 112182), що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2010р. у справі № 17/338/09 на майно ТОВ "Багор-Сервіс", зокрема, передане в іпотеку банку за іпотечним договором від 20.06.2007р. № 7.3-21/Іпот.1, а саме: базу паливно-мастильних матеріалів (реєстраційний номер 112182), що розташована на земельній ділянці площею 0,8269 га та знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35, звернуто стягнення для задоволення вимог ПАТ „ПУМБ" до ТОВ "Багор-Плюс" за кредитним договором від 16.06.2007р. № 7.3-21 у сумі кредиту в розмірі 5 500 000,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 343 903,22 грн., пені за порушення строків повернення основної суми кредиту та сплати відсотків за користування ним в розмірі 394 725,25 грн.
На виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.07.2010р. у справі № 17/338/09 видано відповідний наказ від 13.07.2010р.
27.10.2010р. постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївської області (т.1, а.с.14) відкрито виконавче провадження з виконання наказу №17/338/09 від 13.07.2010р.
Під час здійснення виконавчого провадження державним виконавцем залучено суб'єкта оціночної діяльності, згідно висновку (т.1, а.с.100) якого, вартість бази паливно-мастильних матеріалів (реєстраційний номер 112182), що розташована на земельній ділянці площею 0,8269 га та знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35, склала 601 444,00 грн. Повідомлення про визначення вартості майна було направлено банку та боржнику 17.12.2012 р. (лист №11.1-41/1329 (т.1, а.с.36).
27.02.2012р. Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області подано заявку на реалізацію арештованого майна (т.1, а.с.104), в якому відділ просив відповідну спеціалізовану організацію здійснити реалізацію майна боржника.
20.03.2012р. між Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області та ПП „СП „Юстиція" укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).
Перші прилюдні торги з реалізації лоту № 88 - бази паливно-мастильних матеріалів, що розташована на земельній ділянці площею 0,8269 га та знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35, зі стартовою ціною 601 444,00 грн. без ПДВ, були призначені на 16.04.12р. о 16 год. 45 хв., про що позивач був повідомлений ПП "СП "Юстиція" листом від 27.03.12р. №860, що підтверджується фіскальним чеком підприємства зв'язку від 28.03.2012р. № 9438 про відправлення цього листа та реєстром відправки листів ПП "СП "Юстиція" від 28.03.12р.
Однак, вказані перші прилюдні торги були визнані такими, що не відбулися, у зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників.
Згідно з актом уцінки від 25.04.2012р., складеним державним виконавцем (т.1, а.с.40), початкову ціну продажу було зменшено на 1% початкової вартості майна.
Другі прилюдні торги з реалізації лоту № 88 (бази паливно-мастильних матеріалів) зі стартовою ціною 595 42 ,56 грн. без ПДВ, були призначені на 25.05.12р. о 11 год. 05 хв., про що позивач був повідомлений ПП "СП "Юстиція" листом від 08.05.2012р. № 1356, що підтверджується фіскальним чеком підприємства зв'язку від 10.05.2012р. № 3320 про відправлення цього листа та реєстром відправлення листів ПП "СП "Юстиція" від 10.05.12р.
Проте, другі прилюдні торги також були визнані такими, що не відбулися, у зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників.
Згідно з актом другої уцінки від 29.05.2012р., складеним державним виконавцем (т.1, а.с.115), початкову ціну продажу було зменшено на 49% початкової вартості майна.
Треті прилюдні торги з реалізації лоту № 88 (бази паливно-мастильних матеріалів) зі стартовою ціною 300 722,00 грн. без ПДВ, були призначені на 22.06.12р. о 10 год. 05 хв. за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 58/3, про що позивач був повідомлений ПП "СП "Юстиція" листом від 06.06.12р. № 1858, що підтверджується фіскальним чеком підприємства зв'язку від 06.06.12р. № 5992 про відправлення цього листа та реєстром відправлених листів ПП "СП "Юстиція" від 06.06.12р.
22.06.2012р. відбулися прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, належного ТОВ „Багор-Сервіс", а саме бази паливно-мастильних матеріалів (реєстраційний номер 112182), що розташована на земельній ділянці площею 0,8269 га та знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35, результати яких оформлені протоколом № 11/88/12і-88 (т.1, а.с.53). Переможцем зазначених торгів стало ТОВ „Багор-Сервіс", яке придбало його за 301 000,00 грн. (т.1, а.с.54).
07.07.2012р. на підставі вищевказаного протоколу, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Квашенко С.С. складено акт про реалізацію предмета іпотеки від 07.07.2012р. (т.1, а.с.54) з прилюдних торгів, який затверджений начальником цієї служби Довгань Г.Г. (т.1,а.с.54).
12.07.2012р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на підставі ст. 47 Закону України „Про іпотеку" та вищезазначеного акту державного виконавця від 07.07.2012 р., ТОВ „Багор-Сервіс" видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) № 429 (т.1, а.с.89).
Правила проведення прилюдних торгів визначаються Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №68/5 від 27.10.1999р.
Згідно п.2.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5, прилюдні торги - продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Пунктом 1.4. Тимчасового положення визначено, що організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України „Про іпотеку".
Статтею 35 Закону України „Про іпотеку" (у редакції, чинній на час організації та проведення оспорюваних прилюдних торгів) встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до статті 41 Закону України „Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Приписами статті 45 Закону України „Про іпотеку" встановлено порядок проведення прилюдних торгів, зокрема, будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну, прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника, у разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною.
За результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником спеціалізованої організації та покупцем предмета іпотеки. У протоколі зазначаються: опис придбаного покупцем предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки; ціна продажу предмета іпотеки; інформація про покупця предмета іпотеки; день, до якого покупець повинен повністю сплатити ціну продажу предмета іпотеки; банківський рахунок спеціалізованої організації для переказу покупцем ціни продажу предмета іпотеки. Копії протоколу надсилаються іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та державному виконавцю протягом п'яти днів з дня його підписання.
Відповідно до ч. 1 статті 49 Закону України „Про іпотеку" протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Частиною другою вказаної статті у редакції, яка була чинною станом на 16.10.2011р. встановлено, що якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.
Пунктом 6 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.11р. № 3795-VI, який набув чинності з 16.10.2011р., зазначену ч. 2 ст. 49 Закону України "Про іпотеку" доповнено наступним реченням: "Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна".
Отже, проведення 22.06.2012р. Головним управлінням юстиції в Миколаївській області третіх прилюдних торгів з реалізації бази паливно-мастильних матеріалів, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35 відбулось із дотриманням ст. 49 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на час організації та проведення вказаних торгів.
При цьому, апеляційний господарський суд враховує наступне:
Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження", цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
При цьому, ст. 1 названого Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Згідно зі ст. 94 Конституції України, Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Статтею 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Виконуючи наказ Господарського суду Миколаївської області №17/338/09 від 13.07.2010 державна виконавча служба здійснювала заходи по стягненню з ТОВ „Багор-Сервіс" заборгованості за рахунок заставленого майна.
Отже при виконанні рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно державний виконавець зобов'язаний був діяти на підставі Закону України "Про виконавче провадження", а також Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на момент здійснення відповідних виконавчих дій.
За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання результатів прилюдних торгів, проведених 22.06.2012р. ГУЮ в Миколаївській області недійсними з підстав порушення останнім приписів ст. 49 Закону України "Про іпотеку" у редакції, яка була чинною на момент укладання іпотечного договору
Крім того, факт відповідності дій державного виконавця, під час виконання рішення про звернення стягнення на іпотечне майно приписам Закону України "Про виконавче провадження", а також Закону України "Про іпотеку" у редакції, чинній на момент здійснення відповідних виконавчих дій, встановлено ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.07.2012р. у справі №17/338/09, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.10.2012р. (т.2, а.с.93), що в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України не доводиться знову.
Посилання позивача на хибність висновку місцевого господарського суду про те, що положення п. 2 розділу 2 Закону України від 22.09.11р. № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", яким передбачено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин між сторонами, які виникли на підставі окремого іпотечного (не кредитного) договору та в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду, оскільки такий висновок не відповідає ч.5 ст. 3 Закону України „Про іпотеку", в якій зазначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, з огляду на таке:
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.
Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.
Отже, іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання боржника нерухомим майном за договорами не лише кредиту, а й позики, купівлі-продажу, лізингу тощо. Сторонами іпотечного договору можуть бути як боржник з кредитором за основним зобов'язанням, так і кредитор з майновим поручителем, який передає кредитору в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання боржника.
Таким чином, правова природа іпотечного договору не зводиться виключно до забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором, а боржником за іпотечним договором може бути відмінна від боржника за основним зобов'язанням особа - майновий поручитель, тобто відносини між майновим поручителем та кредитором виникають саме на підставі іпотечного договору, а не кредитного, як і у спірних правовідносинах між позивачем та ТОВ „Багор-Сервіс".
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що положення п. 2 розділу 2 Закону України від 22.09.11р. № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин між сторонами, які виникли на підставі окремого іпотечного (не кредитного) договору та в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що в порушення п. 3.11. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. № 68/5, ПП „СП „Юстиція" не повідомило позивача про дату, час та місце проведення третіх прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна, не приймаються до уваги апеляційним господарським судом, оскільки суперечать матеріалам справи в яких, зокрема, міститься лист ПП „СП „Юстиція" №1858 від 06.06.2012р. (т.1, а.с.87), направлений на адресу банку та ПП „Багор-Сервіс" з повідомленням про проведення 22.06.2012р. о 10 год. 05 хв. за адресою: м. Миколаїв, вул. Пушкінська, 58/3 третіх прилюдних торгів з реалізації лоту №88 (база паливно-мастильних матеріалів) із стартовою ціною 300 722,00 грн. без ПДВ, фіскальний чек підприємства зв'язку від 06.06.2012р. №5992 про відправлення цього листа та реєстр відправлених листів ПП „СП „Юстиція" від 06.06.2012р. (т.1, а.с.88).
Ствердження апелянта про те, що правочин з реалізації бази паливно-мастильних матеріалів, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35, є фіктивним, оскільки попередній і наступний власники вказаного майна є однією особою, відхиляються апеляційним господарським судом, з огляду на таке:
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про іпотеку" у прилюдних торгах мають право брати участь фізичні і юридичні особи, які сплатили гарантійний внесок і можуть відповідно до закону бути покупцями нерухомого майна, що реалізується.
Згідно з ч. 2 ст. 45 Закону України "Про іпотеку" будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну.
Статтею ст. 50 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що після продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах або продажу предмета іпотеки відповідно до статті 38 цього Закону припиняються будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, які виникли після державної реєстрації іпотеки за іпотечним договором, згідно з яким було звернене стягнення на предмет іпотеки. Це правило не застосовується у разі придбання предмета іпотеки іпотекодавцем.
Таким чином, законом не забороняється участь майнового поручителя у прилюдних торгах, а ст. 50 Закону України "Про іпотеку" прямо передбачає можливість придбання предмета іпотеки іпотекодавцем, про що вірно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному судовому рішенні.
Що стосується позовних вимог в частині визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки від 07.07.2012р., то слід зазначити наступне.
Способи захисту прав та законних інтересів осіб передбачені ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Зокрема, згідно п.2, 10 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту може бути визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.2 ст. 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
У судовому порядку недійсними можуть бути визнані прилюдні торги, а не акт державної виконавчої служби про реалізацію предмета іпотеки, оскільки акт - є документом про проведення торгів і підставою для видачі нотаріусом покупцеві свідоцтва про придбання майна з торгів, тобто за своєю природою не відносяться до актів, які створюють або припиняють будь-які правовідносини сторін, такий спосіб захисту цивільних прав як визнання його недійсним не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, встановлених цивільним та господарським законодавством, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.06.2012 р. по справі №7/422-27-25-12-15/117-08-2705.
Стосовно позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва №429 від 12.07.2012 про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціону), то слід зазначити таке:
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 34, ч. 2 ст. 48 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси, зокрема, видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); на підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що громадянин є живим, про перебування його у певному місці, тотожності громадянина з особою, зображеною на фотокартці, про прийняття на збереження документів видаються відповідні свідоцтва.
Згідно з приписами ст. 50 Закону України "Про нотаріат", нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Разом з тим, положення Закону України "Про нотаріат" не дозволяють віднести свідоцтво на підтвердження права власності до акту державного чи іншого органу в розумінні положень ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
З огляду на приписи ч.3 ст. 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів України", місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно приписів ст. 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З позовної заяви не вбачається, що між сторонами має місце спір про право, оснований на вчиненні даної нотаріальної дії.
Відповідно до положень глави 39 Цивільного процесуального кодексу України скарги на дії нотаріусів підлягають розгляду судами загальної юрисдикції.
Пунктом 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" встановлено, що господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади та місцевого самоврядування, пов'язані з визнанням недійсними угод, укладених шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), а так само актів про проведення прилюдних торгів.
З огляду на викладене, свідоцтво про право власності, видане на підставі відповідного акта, не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акта державного чи іншого органу.
Таким чином, позов в частині визнання недійсним свідоцтва нотаріуса не підсудний господарському суду, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
У задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Перший український міжнародний банк" - відмовити.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013р. по справі № 5016/1436/2012 (9/61) - змінити.
Провадження у справі в частині визнання недійсним свідоцтва №429 від 12.07.2012р. про придбання з прилюдних торгів нерухомого майна - бази паливно-мастильних матеріалів, що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Кіровоградська, 35, видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - припинити.
В решті рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013р. по справі № 5016/1436/2012 (9/61) - залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 27.02.2013р.
Головуючий суддя: В.І. Картере
Судді: Л.В. Лавриненко
В.Т. Пироговський