20 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування витрат на будівництво та ремонтні роботи за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником - ОСОБА_5, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 грудня 2012 року,
У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 1974 року на прохання своєї матері - ОСОБА_4, він розпочав будівництво житлового будинку за власні кошти та будував його в період з 1974 року до 1977 року. У подальшому він самостійно проводив добудови до будинку та необхідні ремонтні роботи. За домовленістю з матір'ю будинок повинен був бути оформлений на нього. За його згоди з 1977 року в будинку мешкали мати та його молодші брати й сестри, а з 2001 року в побудованому будинку проживає і він зі своєю сім'єю. У 2011 році він дізнався, що право власності на житловий будинок оформлено на мати - ОСОБА_4, внаслідок чого почали виникати конфлікти, що унеможливлює його нормальне проживання в будинку.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 509 449 грн 51 коп., які були витрачені ним на будівництво й ремонт будинку та витрати на правову допомогу.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 11 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 4 грудня 2012 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на його користь витрати на будівництво та ремонт будинку й господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 253 756 грн, 2 537 грн 56 коп. на відшкодування судових витрат і витрати на правову допомогу в розмірі 950 грн. У решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника, ОСОБА_5, просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, витративши грошові кошти на будівництво будинку та ремонтні роботи, розраховував, що право власності на будинок буде оформлене на нього, чого в подальшому не відбулось, тому він має право на відшкодування витрат, пов'язаних з будівництвом і ремонтом будинку.
З таким висновком суду погодився й суд апеляційної інстанції, проте дійшов їх із порушенням вимог процесуального закону.
Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.
Таким чином, у судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів та переоцінку доказів.
Разом із тим у порушення наведених норм процесуального права апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, обмежився лише коротким висновком про те, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, разом із тим зазначив узагальнюючу фразу про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з рішенням апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про передачу у власність будинку було відмовлено та вказано, що позивач не має доказів будівництва будинку одноособово та не надав належних доказів цьому, також відсутні докази того, що будівельні матеріали оплачені й придбавались та використані для будівництва спірного будинку.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, узагалі не виконав вимог пп. 2, 3 ч. 1 ст. 315 ЦПК України; не перевірив як доводів апеляційної скарги, так і законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору; не навів жодних мотивів ухваленого ним судового рішення та обставин, які б спростовували доводи скарги.
Також суд не врахував доводів відповідача, що крім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у неї було ще три дитини, 1942, 1946 та 1949 років народження, тобто старші за віком, які мали роботу, отримували заробітну плату та будували спірний житловий будинок й не взяв до уваги, що вартість будівельних матеріалів, з яких побудований спірний житловий будинок, перевищує вартість самого будинку.
За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися законною й обґрунтованою та в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до апеляційного суду.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 грудня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
М.Є. Червинська