Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів: Тельнікової І.Г., Кравченка С.І.,
за участю прокурора Шевченко О.О.,
захисника ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні 31 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, прокурора, який брав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, та захисника ОСОБА_1 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2012 року.
Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2012 року:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого:
16 травня 2006 року Подільським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 121 КК, ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 2 вересня 2009 року умовно-достроково на 6 місяців 11 днів згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду від 25 серпня 2009 року,
засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України на 6 років позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів на підставі ст. 81 КПК України (в редакції 1960 р.).
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 28 грудня 2011 року близько 8 год. 35 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на грунті ревнощів, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, умисно наніс потерпілій ОСОБА_3 удар в обличчя, від якого вона впала на підлогу, після чого наніс їй два удари ногою та табуретом в область живота, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2012 року вирок районного суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд. Вказує на допущене істотне порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину особі ОСОБА_2 внаслідок м'якості. Зазначає про наявність по справі обтяжуючих обставин, які не були взяті до уваги судом при призначенні покарання, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України (в редакції 1960 р.).
В доповнення до касаційної скарги підставою для скасування судового рішення прокурор вказує те, що суд безпідставно визнав обставиною, що обтяжує покарання засудженого рецидив злочину, оскільки в даному випадку мала місце повторність злочинів.
У касаційній скарзі захисник просить судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, вказує на те, що ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину не вчиняв, а обвинувальний вирок постановлено без всебічного та повного дослідження всіх обставин справи.
Касаційну скаргу прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, було відкликано в порядку ст. 390 КПК України (в редакції 1960 р.) до початку судового засідання.
Іншими учасниками судові рішення не оскаржуються.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу прокурора і просив змінити судове рішення виключивши з нього лише посилання на наявність обставини, яка обтяжує покарання засудженого, такої як рецидив злочину, а в решті судові рішення залишити без зміни, пояснення захисника, який підтримав подану ним касаційну скаргу та вважає необхідним залишити без задоволення касаційну скаргу, подану прокурором: обговоривши доводи, викладені в касаційних скаргах та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого його злочину підтверджується зібраними по справі, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами у їх сукупності.
Зокрема, як убачається з наявної в матеріалах справи заяви потерпілої ОСОБА_3, а також її показань, даних під час досудового слідства вона поясняла, що тяжкі тілесні ушкодження були їй спричинені в результаті нанесення ударів ОСОБА_2
Під час проведення досудового слідства ОСОБА_2 первинно свою причетність до вчинення цього злочину не заперечував, давав детальні показання щодо обставин його вчинення, які підтвердив та деталізував під час проведення відтворення обстановки та обставин події.
Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були очевидцями подій, про які йдеться у вироку, також підтвердили той факт, що саме після нанесення ОСОБА_2 ударів потерпілій стало погано і їй була надана медична допомога.
Ці показання також узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними встановленими в результаті проведеної судово - медичної експертизи, зокрема щодо тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_2 та механізму їх утворення.
Зазначені докази були перевірені судом з огляду на їх належність та допустимість.
Показання підсудного ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3, дані в судовому засіданні, згідно з якими вони відмовилися від показань, які давали раніше і наполягали на тому, що ОСОБА_2 не винний у вчиненні інкримінованого йому злочині, були належним чином перевірені судом першої інстанції, як і доводи підсудного про те, що він був змушений визнати свою вину під тиском працівників міліції.
Виходячи із матеріалів проведених по цим заявам перевірок, а також доказів, які підтверджують доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд обґрунтовано визнав їх такими, що не відповідають дійсності.
Дії ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК кваліфіковані вірно.
Тому доводи захисника про те, що судом було допущено неправильне застосування кримінального закону є безпідставними.
Також є необґрунтованим посилання захисника на порушення судом права на захист підсудного, оскільки суд у відповідності з вимогами ст. 299 КПК України 1960 року розглянув справу, визначивши обсяг доказів, які потрібно дослідити під час судового слідства та згідно ст. 323 КПК України 1960 року обґрунтував вирок на доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Заявлені захистом клопотання були судом розглянуті відповідно до вимог закону.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, зокрема врахував тяжкість вчиненого злочину та дані про особу і призначив йому покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Тому викладенні в касаційній скарзі доводи прокурора про те, що призначене ОСОБА_2 покарання є явно несправедливим внаслідок м'якості є безпідставними.
Разом із тим, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи прокурора про те, що суд прийняв невірне рішення про визнання обставиною, яка обтяжує покарання засудженого рецидив злочину, оскільки він раніше був засуджений за ч.1 ст. 121 КК України, що утворює повторність, а не рецидив злочинів.
Оскільки апеляційним судом вказане порушення закону не було виправлено, то крім вироку підлягає зміні й ухвала апеляційного суду.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково.
Керуючись статтями 394-396 КПК України п.п.11,15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України 2012 року, колегія суддів,-
Касаційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити, виключивши з них посилання на наявність обставини, яка обтяжує покарання засудженого, такої як рецидив злочину.
В решті вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
В.І. Орлянська І.Г. Тельнікова С.І. Кравченко