Справа № 2033/7493/2012
Провадження № 2/645/301/13
18.02.2013 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Федорової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Стрижак О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення заборгованості за договором, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на його користь 2010712,00 грн. боргу та 43180,86 грн. 3 % річних за договором позики грошей, укладеним між сторонами 30 грудня 2010 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним умови договору в частині повернення позикодавцеві грошової суми, що позичалась, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.
Представник позивача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності № 2988 від19.09.2012 року, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Крім того, 18.02.2013 року надав суду письмове пояснення, в якому наголошує, що позивач не отримував від відповідача по справі жодних грошових коштів задля повернення боргу за спірним договором. Вказане письмове пояснення досліджено судом та долучено до матеріалів справи.
Відповідач правом на особисту участь або участь свого представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про прийняття справи до провадження та судових повісток за адресою, вказаною у позовній заяві, та повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень.
Заяв про причини неявки чи клопотань про розгляд справи у відсутність відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
30 грудня 2010 року між ОСОБА_1 (Позикодавцем), з одного боку та ОСОБА_2 (Позичальником), з іншої боку укладений договір позики грошей.
Відповідно до умов Договору Позикодавець передав у власність Позичальнику належні Позикодавцеві гроші в сумі 2 010 712 (два мільйона десять тисяч сімсот дванадцять гривень 00 копійок) готівкою, що на день укладання Договору за курсом продажу доларів США приватним особам є еквівалентом суми 251 339 (двісті п'ятдесят одна тисяча триста тридцять дев'ять) доларів США.
У відповідності до ч. 3 цього договору Позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві грошову суму, що позичалась, з урахуванням інфляції до 31 грудня 2011 року у національній валюті України та має відати 251 339,00 (двісті п'ятдесят одна тисяча триста тридцять дев'ять) доларів США 00 центів відповідно до курсу продажу доларів США приватним особам на день повернення грошей. Крім того, пунктом 5 Договору також передбачено, що Відповідач зобов'язується повернути зазначену суму по закінченню терміну цього Договору, тобто до 31 грудня 2011 року.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повернув вищевказану суму грошових коштів позивачеві у передбачений договором термін. Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у вказаний у позові спосіб.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Крім того, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до вимог статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
З матеріалів справи вбачається, що одержання Відповідачем вищезазначеної суми підтверджується Договором від 30 грудня 2010 року, який складений та підписаний власноруч Відповідачем та відповідає вимогам статті 1047 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
За таких підстав, суд вважає вимогу позивача про стягнення 2010712,00 грн. боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3 % річних. За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 43180,86 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 01.01.2012 року по 18.19.2012 року, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Питання про розподіл понесених позивачем судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України. Сплачений позивачем судовий збір на загальну суму 3219,00 грн. суд стягує з відповідача на користь позивача.
З огляду на викладене, та керуючись статтями 207, 526, 527, 530, 625, 1046-1050 Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 16, 118-121 Цивільного процесуального кодексу України, -
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: 61178, АДРЕСА_1 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Фрунзенським MB ХМУ УМВС України в Харківській області 16.10.1997 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований за адресою: 61002, АДРЕСА_2 (паспорт серії НОМЕР_4 виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 20.12.1995 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму боргу за договором позики грошей та 3% річних у розмірі 2 053 892 (два мільйона п'ятдесят три тисячі вісімсот дев'яносто дві гривні 86 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: 61178, АДРЕСА_1 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Фрунзенським MB ХМУ УМВС України в Харківській області 16.10.1997 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрований за адресою: 61002, АДРЕСА_2 (паспорт серії НОМЕР_4 виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 20.12.1995 р., ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 219,00 грн..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачами, які не приймали участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано.
Суддя Федорова О.В.