79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
20.02.13 Справа № 5010/914/2012-9/40
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого-судді: Данко Л.С.,
Суддів: Давид Л.Л.,
Юрченко Я.О.,
При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Автополюс» б/н від 11.12.2012 р. (вх. № 22 від 02.01.2013р.),
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27 вересня 2012 року
у справі № 5010/914/2012-9/40 (суддя О.М.Фанда),
порушеній за позовом
Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автополюс», м. Дніпропетровськ,
До відповідача-1: Філії дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» «Верховинський райавтодор», смт. Верховина, Верховинського р-ну, Івано-Франківської обл.,
До відповідача-2: Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Івано-Франківськ,
Про визнання недійсним договору поставки № 34 від 19.11.2008 року з моменту його укладення та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від апелянта/позивача: Лупан О.Є. - п/к за довіреністю Вих. № 8/13 від 10.01.2013 р.,
Від відповідача-1: не прибув,
Від відповідача-2: не прибув.
Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.
Представник апелянта/позивача, подав письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 02.01.2013р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.
Розпорядженням В. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2013 р. у склад колегії для розгляду справи № 5010/914/2012-9/40 господарського суду Івано-Франківської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченко Я.О. (том ІІ, а. с. 53).
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.01.2013 року скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну ТзОВ «Автополюс» від 11.12.2012 р. (вх. № 22 від 02.01.2013р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 16.01.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (том ІІ, а.с. 56-58).
З підстав зазначених в ухвалах суду від 16.01.2013 р. та від 06.02.2013 р. розгляд справи було відкладено, про що сторін було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією.
Представник апелянта/позивача в судове засідання прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги позивача.
Відповідача-1 та відповаідача-2, повноважних представників в судове засідання не направили, відзиву (заперечення) на апеляційну скаргу не подали (не надіслали), про причини неприбуття суд не повідомили, не зважаючи на те, що були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи рекомндованої поштою.
Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника відповідача-1 та відповідача-2, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Крім того, ухвалами суду від 16.01.2013 р. та від 06.02.2013 р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи було відкладено для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та змагального характеру судового процесу.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5010/914/2012-9/40.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2012 року у справі № 5010/914/2012-9/40 (суддя О.М.Фанда) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Автополюс», м. Дніпропетровськ, до відповідача-1: Філії дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» «Верховинський райавтодор», смт. Верховина, Верховинський р-н, Івано-Франківської обл., до відповідача-2: Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Івано-Франківськ, про визнання недійсним договору поставки № 34 від 19.11.2008 року з моменту його укладення та стягнення судових витрат - відмовлено (абзац перший резолютивної частини рішення). Провадження у справі відносно відповідача-1 припинено (абзац другий резолютивної частини рішення) (том ІІ, а. с. 19-21).
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Автополюс» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2012р. у справі № 5010/914/2012-9/40 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Автополюс» задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що відповідач-1 не є юридичною особою, а є філією Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Відповідач-2 у справі), яка не мала відповідних повноважень на укладення спірного договору, чим ввела в оману Товариство з обмеженою відповідальністю «Автополюс». Разом з тим, зазначає, що дані обставини, також суперечать вимогам ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1, ст. 237, ч. 3, ст. 238 Цивільного кодексу України, п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, що є підставою для визнання договору недійсним.
Як встановлено колегією суддів, апелянт/позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автополюс» (надалі ТзОВ «Автополюс») є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код № 32090760, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 408581 (том І, а. с. 57), Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Серії АА № 225025 (том І, а. с. 58) та Статутом ТзОВ «Автополюс» (нова редакція), (том І, а. с. 59-68).
Відповідач-1: Філія «Верховинський райавтодор» дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі Філія «Верховинський райавтодор» ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») є відокремленим підрозділом Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» без права юридичної особи, місцезнаходження відокремленого підрозділу: п. і. 78700, Івано-Франківська обл., Верховинський район, смт. Верховина, вул. Волинюка, буд. 12, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЖ № 790582, станом на 26.01.2012 р. (том І, а. с. 52-53).
Відповідач-2: Дочірнє підприємство «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є юридичною особою, йому присвоєно ідентифікаційний код № 31790584, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 76004, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Є.Петрушевича, буд. 1, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЖ № 790584, станом на 26.01.2012 р. (том І, а. с. 54-56).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 19 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автополюс» (за договором - Постачальник, Позивач - у справі) та Філією «Верховинський райавтодор» (за договором - Покупець, Відповідач-1 - у справі) було укладено Договір поставки № 34 (далі за текстом - Договір)(том І, а. с. 13-14).
Зазначений Договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін.
Відповідно до п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як вбачається вищевказаного договору, Постачальник (Позивач у справі) зобов'язався поставити, а Покупець (Відповідач-1 у справі) прийняти та оплатити наступну продукцію: щебінь, фракції 40-70 по ГОСТу ДСТУ Б.В. 27-74-98, щебінь, фракції 0-20, відсів (далі за текстом - «Товар») на загальну суму 695988,00 грн.
Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, між тими самими сторонами у справі було укладено також Додаткову угоду № 1 від 01.08.2009 р. до Договору поставки № 34 (том І, а. с. 39).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов спірного договору, Позивачем було здійснено поставку Товару на загальну суму 818820,48 грн., що підтверджується видатковими накладними № 58 від 28.11.08 р., № 60 від 11.12.08 р., № 28 від 25.08.09 р. (том І, а. с.15-17), які є підписаними представниками Позивача та Відповідача-1.
Місцевим господарським судом встановлено, що вищевказаний товар Відповідачем-1 було отримано згідно з Довіреністю за № 119 від 28.11.2008 р. через Синітовича Василя Васильовича (паспорт серії V-НМ № 244643 від 16.08.1998 р. виданий Верховинським РВУ МВС) та Довіреністю за № 136 від 11.12.2008 р. через Синітовича Василя Васильовича (паспорт серії СС № 067765 від 10.11.2002 р. виданий Верховинським РВУ МВС) на отримання від ТзОВ «Автополюс» цінностей (том І, а. с. 41, 43).
Крім того, в матеріалах справи містяться банківські виписи, які підтверджують факт часткової оплати Відповідачем-1 за отриманий у Позивача товар, який був поставлений згідно умов вищевказаного Договору, а саме: на суму 250000,00 грн. (том І, а. с. 46-47).
Залишилася неоплаченою частина боргу в сумі 568820,48 грн. (818820,48 грн. - 250000,00 грн.).
Як вбачається з матеріалів справи, що і встановлено місцевим судом, внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 умов Договору поставки № 34 від 19.11.2008р., позивач звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні Дороги України» про стягнення вищевказаної заборгованості із врахуванням сум пені, 3% річних та інфляційних витрат.
В матеріалах справи, також знаходиться рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2011р. у справі № 5010/1682/2011-27/108 (том І, а.с. 23-25), яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Автополюс» до Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 769784,75 грн. заборгованості за договором поставки № 34 від 19 листопада 2008 року відмовлено.
Зазначене судове рішення набрало законної сили і відповідно до статті 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.
Як вбачається із рішення по справі № 5010/1682/2011-27/108 у позовних вимогах ТзОВ «Автополюс» відмовлено з тих підстав, що спірний договір було укладено (підписано) зі сторони філії «Верховинський райавтодор» ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» не уповноваженою на це особою (начальником філії).
Як пояснив представник Позивача, вказані у судовому рішенні від 19.10.2011р. по справі № 5010/1682/2011-27/108, яке набрало законної сили, обставини, зумовили Позивача звернутись з позовом до Філії «Верховинський райавтодор» ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (відповідача-1) та юридичної особи: ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні договори України» (відповідача-2) з позовом про визнання недійсним договору поставки № 34 від 19.11.2008 року з моменту його укладення.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків та здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Частиною 3 зазначеної вище статті встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону, виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Статтею 95 Цивільного кодексу України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функції. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею Положення.
Коло повноважень філії (структурного підрозділу) визначається юридичною особою, згідно Положення про філію. Керівники філії та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до Єдиного державного реєстру, що підтверджується розділом «Дані про відокремлені підрозділи юридичної особи:» ЄДРЮО та ФОП серії АЖ № 790584 (том І, а.с. 54-55), що стосується безпосередньо філії «Верховинський райавтодор» (том І, а.с. 54/зворот).
З наявного в матеріалах справи Витягу з ЄДРЮО та ФОП і Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вбачається, що Відповідач-1, яким було укладено спірний договір, є філією (структурним підрозділом) Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (том І, а.с. 80), без права юридичної особи.
Відповідно до ст. 32 ГПК України наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.
Разом з тим, в силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено у рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2011р. у справі № 5010/1682/2011-27/108, яке набрало законної сили, що згідно п.3.1 Положення про філію «Верховинський райавтодор» Дочірного підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», філія є відособленим підрозділом підприємства, не юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і положення, а також відповідно до п.3.3 Положення, філія може від імені та за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства.
Відповідно до ст. 35 Господарського кодексу України факти, встановленні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Положення про філію «Верховинський райавтодор» Дочірнього підприємства «Івано-Франківський облавтодор» Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», погоджено Головою правління ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» В.Ф. Гавриленко та затверджено директором Дочірного підприємства «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» М.В. Новосільським, зареєстровано 19 липня 2002 року у Верховинській районній державній адміністрації - знаходиться в матеріалах справи (том І, а.с. 125-130).
З врахуванням тих обставин, що в даній справі беруть участь ті ж сторони, що у справі № 5010/682/2011-27/108, факти встановлені при її розгляді, відносно наявного права філії «Верховинський райавтодор» на укладення договорів від юридичної особи, не повинні доводитися знову.
З огляду на вище встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі відносно відповідача-1, відповідно до п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, так як відповідно до статей 1 та 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Разом з тим, посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що відповідач-1 не маючи відповідного доручення від відповідача-2, всупереч ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 237, ч. 3 ст. 238 ЦК України, п. 7 ст. 179 ГК України, уклав договір поставки № 34 від 19.11.2008 року з ТОВ «Автополюс» у своїх інтересах, та ввів в оману ТОВ «Автополюс», що на думку апелянта, слугує підставою для скасування рішення місцевого суду від 27.09.2012р. у даній справі та ухвалення нового рішення про визнання недійсним з моменту укладення договору поставки № 34 від 19.11.2008 року є необгрунтованим.
Як встановлено місцевим господарським судом та зазначено у судовому рішенні, яке оскаржується, що на час постановлення рішення (27 вересня 2012 року) у справі № 5010/914/2012-9/40 «Документального підтвердження, яке б свідчило про те, що на укладення саме спірного договору філія повинна мати окреме доручення (в рішенні № 5010/1682/2011-27/108 від 19.11.2011 р., зазначено про те, що будь-якого письмового доручення на укладення спірного договору начальнику філії не надавалося), як і доказів того, що начальнику філії взагалі не видавалися доручення на укладення договорів від імені юридичної особи, матеріали справи не містять».
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли обставини, які свідчать про повне зі сторони позивача та часткове зі сторони філії виконання договірних зобов'язань.
Частиною першою статті 638 ЦК України, відповідно до якої договір вважається укладеним, коли сторони а) досягли згоди з усіх істотних умов договору; б) втілили цю згоду у визначену законом форму.
За відсутності у тексті договору однієї або кількох істотних умов, що доводиться перед судом належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, може слугувати підставою для суду визнати такий договору неукладеним.
Однак, позивачем позов порушенням істотних умов договору поставки (ст. 712 ЦК України) не обґрунтовуються.
Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем не були надані суду докази на підтвердження тих фактів, на які він посилався в заяві відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Не встановленого такого документального підтвердження і колегією суддів під час розгляду справи за апеляційною скаргою позивача.
На підставі вищезазначеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Інші твердження позивача, на які посилається в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу апелянта/позивача слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2012р. у справі № 5010/914/2012-9/40 - без змін.
Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2012 року у справі № 5010/914/2012-9/40 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути господарському суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Данко Л.С.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Юрченко Я.О.