33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"18" лютого 2013 р. Справа №11/5007/1222/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Демидюк О.О.
судді Бригинець Л.М. ,
судді Грязнов В.В.
при секретарі Головченко Д.М.
За участю представників:
позивача - не'зявився
відповідача (скаржник) - Дяденчук А.О. (довіреність №19/06-12 від 19.06.2012 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.12.2012 року у справі №11/5007/1222/12
Позивач: Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Житомир
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М", смт.Клевань-2, Рівненська область
про визнання недійсним договору поставки №0802/2011 від 08.02.2011р.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 11.12.2012 року у справі №11/5007/1222/12 (суддя Маріщенко Л.О.) задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та визнано недійсним договір №0802/2011 від 08 лютого 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." та Філією "Новоград-Волинською ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 1073 грн. судового збору.
Рішення господарського суду Житомирської області від 11.12.2012 року мотивоване тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надання згоди ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на укладення правочину та надання Філії "Новоград-Волинська ДЕД" довіреності на укладання спірного договору поставки з ТОВ "Колор С.І.М".
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор C.I.M." оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт посилається на те, що позивач вчинив дії, які свідчать про схвалення ним укладеного спірного договору шляхом відображення поставки товару за спірним договором у податковій декларації за лютий 2011 року, в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, в розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДП "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в яких засвідчується облік оподаткування операцій з поставки відповідачем товару за спірним договором і віднесення сум ПДВ за цими поставками до податкового кредиту.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2013 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.12.2012 року у справі №11/5007/1222/12.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду №11/5007/1222/12 від 04.02.2013 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18.02.2013 року у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази.
Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подано суду відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду неодноразово заслухала представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2011 року між ТОВ "Колор С.І.М." (продавець) та "Філія Новоград-Волинська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" в особі начальника філії Марчука М.В., що діє на підставі "Положення про філію" (покупець), був укладений договір поставки №0802/2011, за умовами якого продавець зобов'язався постачати товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити його вартість.
Загальна вартість товару, що передбачається поставити по цьому договору становить 15 638,16 грн..
За видатковою накладною №РН-0000552 від 09.02.2011 року продавець здійснив поставку товару покупцю на суму 15 638,16 грн..
Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось з позовом про визнання недійсним договору №0802/2011 від 08 лютого 2011 року.
При винесенні оскаржуваного рішення, господарський суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.ч.1,2 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України, відповідно до якої:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Спірний договір з боку покупця був підписаний начальником філії "Новоград-Волинська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор".
Згідно ст.92 ч.1 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
За п.3.8 Статуту Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", підприємство, за рішенням засновника, може створювати на території України, а також за її межами філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Філії Підприємства створюються, реорганізуються та ліквідуються засновником за пропозицією Підприємства і діють на підставі положень, затверджених Підприємством і погоджених засновником.
Відповідно до ст.64 ч.4 ГК України, філія не має статусу юридичної особи і діє на основі положення про них, затвердженого підприємством.
Згідно з п.3.1 Положення про філію, Філія "Новоград-Волинська ДЕД" є відособленим підрозділом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
За приписами ст.95 ч.ч.1,3,4 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; Філії та представництва не є юридичними особами.
Філії наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення; Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Згідно п.3.3 Положення про філію, філія "Новоград-Волинська ДЕД" може від імені і за дорученням директора Підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності підприємства.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з наведеного вбачається, що філія вправі укладати договори лише на підставі довіреності виданої підприємством, в даному випадку Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Преамбула оскаржуваного договору містить відомості про те, що договір укладається з Філією Підприємства в особі начальника Філії, що діє на підставі "Положення про філію", яка згідно із законодавством, не має статуту юридичної особи, отже ТОВ "Колор С.І.М" був обізнаний із зазначеними законодавством обмеженнями щодо укладання договору Філією Позивача.
Частиною 3 ст. 92 ЦК України, встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Таким чином, всі обмеження цивільної дієздатності представництва юридичної особи є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла знати про встановлені обмеження. Третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного представника, коли будуть надані докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного правочину знала та могла знати про відсутність у цього представника відповідних повноважень.
В матеріалах справи відсутні докази надання Філії "Новоград-Волинська ДЕД" довіреності на укладання спірного договору поставки, а також, відсутні належні та допустимі докази надання згоди засновника ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на укладення правочину Філією "Новоград-Волинська ДЕД" з ТОВ "Колор С.І.М".
Посилання відповідача на те, що позивач вчинив дії, які свідчать про схвалення ним укладеного спірного договору шляхом відображення поставки товару за спірним договором у податковій декларації за лютий 2011 року, в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, в розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДП "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в яких засвідчується облік оподаткування операцій з поставки відповідачем товару за спірним договором і віднесення сум ПДВ за цими поставками до податкового кредиту, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів до уваги, виходячи з наступного.
Факт відображення в розшифровці податкових зобов'язань поставки відповідачем товару позивачу на суму 15 638,16 грн. свідчить лише про визнання юридичною особою факту поставки, однак не підтверджує визнання (схвалення) позивачем договору, який є предметом спору. Оскільки предметом спору є вимога про визнання недійсним саме договору, то докази, які тільки підтверджують отримання позивачем товару, самі по собі не мають правового значення для вирішення даного спору. Видаткова накладна №РН-0000552 від 09.02.2011 року не містить посилання на договір, а лише на рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 24.01.2011 року, яка також не містить посилання на оспорюваний договір. Податкова накладна від 09.02.2011 року на суму грн., яка містить посилання на спірний договір, виготовлена в односторонньому порядку відповідачем і не містить інформації про схвалення договору позивачем.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при здійсненні судом апеляційної інстанції перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.
Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 11.12.2012 року у справі №11/5007/1222/12 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.12.2012 року у справі №11/5007/1222/12 - залишити без задоволення.
2. Справу №11/5007/1222/12 повернути до господарського суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Бригинець Л.М.
Суддя Грязнов В.В.