ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 лютого 2013 року 16:20 № 2а-14524/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., суддів Клочкової Н.В., Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної фінансової інспекції України
до Міністерства охорони здоров'я України
про зобов'язання вчинити певні дії,
за участю:
представників позивача: Троніц М.І., Чернишевої І.Л.
представника відповідача: Дяк Ю.М.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05.02.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державна фінансова інспекція України звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України виконати п. 2, п. 5, п. 8 вимоги Державної фінансової інспекції України від 10.01.2012 №04-14/20, а саме: в порядку та розмірах встановлених статтями 133, 136 Кодексу законів про працю України відшкодувати шкоду з осіб, винних в зайвій грошовій виплаті в сумі 35 738,02 грн., та провести коригування перерахувань до державних цільових фондів; у встановленому законодавством порядку вжити заходів щодо повернення до державного бюджету коштів у сумі 2 099 004 грн. за неотримані послуги з лікування ОСОБА_4; в порядку та розмірах, встановлених статтями 133, 136 Кодексу законів про працю України відшкодувати шкоду з осіб, винних у здійсненні закупівлі лікарського засобу «Парааміносаліцилова кислота» за завищеними цінами у сумі 2 635 612 гривень.
Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач в порушення ч. 2 ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу» не забезпечує виконання законної вимоги Державної фінансової інспекції України від 10.01.2012 № 04-14/20.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що Міністерство охорони здоров'я України у межах повноважень, вживає всіх заходів спрямованих на виконання вимоги Державної фінансової інспекції України від 10.01.2012 № 04-14/20.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що задоволенню підлягають лише законні вимоги Державної фінансової інспекції України, тому суд, розглядаючи спір про примусове виконання вимоги, надає їй оцінку на загальних підставах незалежно від тієї обставини, що відповідач її попередньо не оскаржив.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією України (далі - позивач, ДФІ) відповідно до п. 2.4 Плану контрольно-ревізійної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України на III квартал 2011 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Міністерства охорони здоров'я України (далі - відповідач, МОЗ) за період з 01.01.2010 по 01.10.2011 року, за результатами якої було встановлено ряд порушень та недоліків, про що складено акт № 04/21/92 від 24.11.2011 року (далі - Акт).
Так, ревізією процедури закупівлі лікарського препарату «Парааміносаліцилова кислота» (гранули 1000 мг) встановлено наступне.
До участі у тендерних торгах на закупівлю лікарського препарату «Парааміносаліцилова кислота» у кількості 4 672 487 одиниць (оголошення № 11327 від 06.04.2010) надійшли пропозиції від ЗАТ «Ганза» та TOB «Фармацевтичні препарати регіонів», які допущені до II етапу редукційну та пропозиція TOB «Сумська аптечна компанія», яка відхилена.
Відповідно до пропозицій ЗАТ «Ганза» та TOB «Фармацевтичні препарати регіонів» запропоновано поставку лікарського препарату «Парааміносаліцилова кислота» вітчизняного виробництва (ЗАТ «Технолог») у кількості 2 340 000 одиниць та закордонного виробництва («Вівімед Лабе ЛТД», Індія) у кількості 2 332 487 одиниць.
МОЗ України листом від 16.06.2010 №601-ТК повідомлено учасників про відміну торгів, оскільки всі тендерні пропозиції відхилено.
До повторних торгів (оголошення № 22858 від 05.07.2010) про закупівлю лікарського препарату «Парааміносаліцилова кислота» у кількості 2 340 000 за процедурою відкритих торгів надійшла пропозиція тільки від ПрАТ «Технолог» (вітчизняний виробник).
Листом МОЗ України від 21.07.2010 № 1033-ТК учасників повідомлено про відміну торгів за оголошенням № 22858 від 05.07.2010, оскільки подано менше ніж дві тендерні пропозиції.
Тендерні торги по закупівлі лікарського препарату «Парааміносаліцилова кислота» у кількості 2 332 487 одиниць за процедурою відкриті торги (оголошення № 22859 від 05.07.2010) також не відбулись, у зв'язку із відхиленням усіх тендерних пропозицій (лист МОЗ України від 21.07.2010 № 1034-ТК).
Переможцем наступних відкритих торгів по закупівлі лікарського препарату «Парааміносаліцилова кислота» у кількості 2 332 487 одиниць (оголошення № 27355 від 02.08.2010) стало ЗАТ «Ганза» (лист МОЗ України від 02.09.2010 № 1350-ТК (а.с. 8 т. II). При цьому, виробником лікарського препарату «Парааміносаліцилова кислота», що запропонований до закупівлі учасниками є компанія «Вівімед Лабе ЛТД», Індія.
Відповідно до п. 3.5.2 тендерної документації у разі запропонування учасником товару іноземного виробництва, до тендерної пропозиції необхідно додати документи, які підтверджують, що товар не виробляється в Україні. У роз'ясненні до тендерної документації зазначено: у разі, якщо виявиться, що товар, який є предметом закупівлі (частиною предмету закупівлі), виробляється в Україні у необхідній для задоволення потреб замовника кількості, і це буде документально підтверджено, тендерна пропозиція учасника, який пропонує товар іноземного виробництва, буде відхилена відповідно до Положення.
Листом Державного фармакологічного центру МОЗ від 20.07.2010 № 1991/25-8 повідомлено, що станом на 15.07.2010 в Україні вітчизняними виробниками лікарських препаратів, що містять натрію аміносаліцилат є ЗАТ «Технолог», TOB «Люм'єр Фарма», TOB «Фармацевтична компанія «Здоров'я».
TOB «Люм'єр Фарма» та TOB «Фармацевтична компанія «Здоров'я» повідомили МОЗ України про неможливість виготовлення лікарських засобів на тендер, що проводить МОЗ України у 2010 році.
ПрАТ «Технолог», листом від 19.07.2010 № 894/07-02 повідомив МОЗ про можливість виготовлення лікарського засобу натрію аміносаліцилат (парааміносаліцилова кислота) у кількості 2 340 000 одиниць. Запропонована виробником ціна лікарського препарату - 2,16 грн. за одиницю. Проте, ПрАТ «Технолог» не брав участь у торгах на закупівлю лікарських препаратів (оголошення № 27355 в Інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» № 31(419) від 02.08.2010).
Позивач в ході перевірки зазначив, що МОЗ України в порушення п. 3 ч. 1 ст. 29 Закону України «Про здійснення державних закупівель» не відхилило тендерні пропозиції учасників, які не відповідали тендерній документації та прийняв рішення про здійснення закупівлі лікарського препарату іноземного виробництва в кількості 2 332 400 одиниць за ціною 3,29 грн. у ЗАТ «Ганза». Разом з тим, доказів невідповідності тендерних пропозицій тендерній документації суду не надано.
В акті ревізії позивачем зроблено помилковий висновок про те, що внаслідок закупівлі відповідачем лікарського засобу закордонного виробника («Вівімед Лабс ЛТД», Індія) державному бюджету нанесено матеріальну шкоду (збитки) у сумі 2 635 612 гривень.
В ході ревізії виконання відповідачем бюджетної програми «Лікування громадян України за кордоном» встановлено наступне порушення.
Головним позаштатним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності «дитяча гематологія» Донською СБ. видано Висновок від 21.12.2010 про необхідність направлення хворого на лікування за кордон, згідно якого хворого ОСОБА_4, у зв'язку із неможливістю лікування в Україні, рекомендовано направити на лікування до Університетської клініки м. Дебрецен (Угорщина). Орієнтовна вартість лікування 174 000 євро.
Згідно протоколу засідання Комісії МОЗ України з питання направлення на лікування за кордон № 4 від 01.09.2011 року, Комісією МОЗ від 14.03.2011 (протокол № 1) було прийнято позитивне рішення щодо направлення хворого ОСОБА_4 на лікування до Угорського медичного центру. Відповідно до наказу МОЗ від 30.03.2011 № 180 «Про направлення на лікування за кордон хворого ОСОБА_4» було перераховано кошти у сумі 174 000,00 євро на рахунок Угорського медичного центру, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 31.03.2011 № 10.
Батьки ОСОБА_4 заявою від 09.06.2011 відмовились від лікування сина в Угорському медичному центрі, у зв'язку із недовірою до медичного закладу, на користь Університетської клініки Німеччини, Вюрцберг, рахунок за лікування у якій складає 138 000 євро.
Відповідачем в порушення абз. 3 п. 4 Постанови Кабміну України від 08.12.1995 № 991 «Про затвердження Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон» не укладено письмову домовленість з Угорським медичним центром, на підставі якої було б визначено вартість лікування та відповідальність сторін.
Кошти станом на дату розгляду справу не повернуті. Згідно акту ревізії, зазначені дії відповідача призвели до збитків Державного бюджету України на суму 2 099 044 грн. (174 000 євро).
Щодо витрачання коштів на оплату праці, нарахування на заробітну плату апарату, ревізією встановлено, що виплата премій керівному складу центрального апарату МОЗ України за 2010 рік здійснювалась без дозволу Прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра, чим порушено п. 4 постанови Кабміну від 13.12.1999 № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова КМУ № 2288).
Крім того, позивачем в ході ревізії було встановлено, що на порушення положень Постанови КМУ № 2288 відповідачем здійснено виплату заступнику Міністра ОСОБА_6 надбавки за почесне звання «Заслужений», яка не збігається за профілем діяльності. В акті ревізії зроблено висновок, що зазначеним порушенням з боку позивача завдано збитки Державному бюджету України у розмірі 3 826,72 гривень.
Відповідно до ч. 7 ст. 10 Закону № 2939, органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 15 Закону № 2939, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Позивачем було пред'явлено до МОЗ України вимогу від 10.01.2012 № 04-14/20 про усунення порушень (далі - вимога).
Відповідно до п. 2 вимоги, ДФІ України у зв'язку із порушенням протиправною виплатою премій керівному складу МОЗ України та встановлення надбавки заступнику Міністра ОСОБА_6 зобов'язала МОЗ України в порядку та розмірах встановлених статтями 133, 136 Кодексу законів про працю України відшкодувати шкоду з осіб, винних в зайвій грошовій виплаті в сумі 35 738,02 грн., та провести коригування перерахувань до державних цільових фондів.
Пунктом 5 вимоги ДФІ України відповідача зобов'язано у встановленому законодавством порядку вжити заходів щодо повернення до Державного бюджету України коштів за неотримані послуги за лікування ОСОБА_4 у розмірі 2 099 044 грн.
Пунктом 8 зазначеної вимоги відповідача зобов'язано в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 133, 136 Кодексу законів про працю України відшкодувати шкоду з осіб, винних у здійсненні закупівлі лікарського засобу «Парааміносаліцилова кислота» за завищеними цінами у сумі 2 635 612 гривень.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (даті - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Пунктом 46 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не передбачено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства.
Що стосується п. 2 вимоги про витрачання коштів на оплату праці, нарахування на заробітну плату апарату, ревізією встановлено, що виплата премій керівному складу центрального апарату МОЗ України за 2010 рік здійснювалась без дозволу Прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра, чим порушено п. 4 постанови Кабміну від 13.12.1999 № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова КМУ № 2288), колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, МОЗ України листом від 26.10.2010 № 12.01-06/826 звернулося до Кабінету Міністрів України з проханням надати дозвіл на виплату премії в межах економії фонду заробітної плати за 9 місяців 2010 року керівництву МОЗ України.
Кабінет Міністрів України листом від 30.10.2010 № 64701/1/1-10 доручив Мінфіну розглянути лист МОЗ від 26.10.2010 № 12.01-06/826 та надати пропозиції.
На виконання доручення Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів України листом від 14.12.2010 №31-18040-3-8/8416 повідомило Кабінет Міністрів України та МОЗ України про надання висновку щодо преміювання керівних працівників МОЗ України після отримання пропозицій відповідно до вимог Мінфіну.
МОЗ України листом від 14.12.2010 №12.01-03/212 направило до Мінфіну пропозиції з відповідними розрахунками щодо преміювання керівного складу МОЗ України.
МОЗ України отримало лист Мінфіну від 17.12.2010 №31-18040-08-5/35387 щодо погодження преміювання керівного складу МОЗ України у відповідних відсотках до посадового окладу, відповідно до якого видано наказ МОЗ України від 21.12.2010 № 729-к «Про преміювання Міністра, перших заступників та заступників Міністра».
Проект наказу підготовлено на виконання резолюції Міністра провідним спеціалістом відділу управління персоналом апарату, урядових органів Департаменту кадрової політики та запобігання корупції Тураєвою Т.В.
Проект наказу завізовано в.о. директора Департаменту кадрової політики та запобігання корупції Фещенком І.І., заступником директора Департаменту економіки, фінансів і бухгалтерської звітності - начальником відділу зведеної фінансової звітності та бухгалтерського обліку, головним бухгалтером ОСОБА_15, начальником Юридичного управління ОСОБА_10
Відповідно до Положення про Юридичне управління МОЗ України, затвердженого 30.04.2010 Міністром охорони здоров'я Митником З.М., до функцій управління належить перевірка на відповідність законодавству і міжнародним договорам України проектів наказів та інших актів, що подаються на підпис Міністру.
Відповідно до Положення про відділ зведеної фінансової звітності та бухгалтерського обліку Департаменту економіки, фінансів і бухгалтерської звітності МОЗ України, затвердженого 27.05.2010 Міністром охорони здоров'я Митником З.М., до завдань відділу віднесено розробку та експертизу відповідних нормативно-правових актів з питань фінансової політики, бухгалтерського обліку та звітності.
Як зазначив відповідач, при підготовці та виданні наказу МОЗ України від 21.12.2010 №729-к не було дотримано вимоги п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 № 2288 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» в частині отримання дозволу Прем'єр-міністра України або віце-прем'єр-міністра, відповідно до якого здійснюється преміювання керівних працівників центральних органів виконавчої влади.
Комісією МОЗ України було встановлено, що зазначене порушення було допущено з вини заступника директора Департаменту економіки, фінансів і бухгалтерської звітності - начальника відділу зведеної фінансової звітності та бухгалтерського обліку, головного бухгалтера ОСОБА_15 та начальника Юридичного управління ОСОБА_10, якими було завізовано проект наказу від 21.12.2010 №729-к «Про преміювання Міністра, перших заступників та заступників Міністра» без зауважень.
Як вбачається, станом на сьогодні ОСОБА_15 та ОСОБА_10 в МОЗ України не працюють, у зв'язку з чим, вирішити питання про притягнення їх до передбаченої законом відповідальності на даний час не відноситься до повноважень Міністерства охорони здоров'я України, що підтверджується копіям наказів про звільнення.
Щодо встановлення надбавки за почесне звання «Заслужений працівник промисловості України» заступнику Міністра ОСОБА_6 суд встановив наступне.
Наказом МОЗ України від 19.03.2010 №123-к «Про установлення надбавки за почесне звання «Заслужений працівник промисловості України» встановлено надбавку заступнику Міністра ОСОБА_6
Проект наказу підготовлено провідним спеціалістом відділу управління персоналом апарату, урядових органів Департаменту кадрової політики та запобігання корупції Тураєвою Т.В та завізовано директором Департаменту кадрової політики, освіти і науки Банчуком М.В., заступником головного бухгалтера Рогачовою Л.В., начальником Юридичного управління ОСОБА_10
Згідно з наказом МОЗ України від 18.02.2010 №70-к «Про затвердження розподілу функціональних обов'язків між Міністром охорони здоров'я України, Першим заступником, Першим заступником Міністра охорони здоров'я України - головним державним санітарним лікарем України та заступниками Міністра» на заступника Міністра ОСОБА_6 крім іншого було покладено обов'язок з координації та контролю діяльності Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» та підпорядкованих їй державних підприємств.
Статутом Державної акціонерної компанії «Укрмедпром» затвердженого МОЗ України 07.04.2009 та погодженого Фондом державного майна України 07.04.2009 передбачено, що предметом діяльності компанії, зокрема, є фармацевтичне виробництво, виробництво медичних приладів та інструментів, що підтверджується довідкою № 10742 з єдиного державного реєстру підприємств і організацій України: види діяльності за КВЕД 24.41.0-виробництво основних фармацевтичних продуктів, 33.10.1 виробництво медичного, хірургічного та ортопедичного устаткування.
Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що встановлюючи надбавки за почесне звання «Заслужений працівник промисловості України» заступнику Міністра ОСОБА_6 Міністерство охорони здоров'я України діяло на підставі та в межах визначених чинним законодавством України.
Що стосується п. 5 вимоги про повернення до державного бюджету коштів у сумі 2325025 грн. за неотриманні послуги з лікування за кордоном хворого ОСОБА_4 колегія судді зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення про направлення ОСОБА_4 зафіксовано протоколом № 1 від 14.03.2011 засідання Комісії МОЗ України з питань направлення на лікування за кордон на підставі висновку головного позаштатного спеціаліста Міністерства охорони здоров'я України зі спеціальності «дитяча гематологія» про необхідність направлення хворого за кордон від 21.12.2010, лист-погодження Клініки дитячої гематології і трансплантації кісного мозку Дебренецького університету від 14.12.2010.
На підставі рішення Комісії було видано наказ МОЗ України від 30.03.2011 № 180.
Відповідно до положень пунктів 7, 8 Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 1995 року № 991 (далі - положення), кошти на лікування за кордоном перераховуються на спеціально відкритий МОЗ в ОПЕРУ Національного банку рахунок «Фонд для направлення громадян України на лікування за кордон». Бюджетні кошти перераховуються на цей рахунок у безготівковому порядку.
Платіжним дорученням в іноземній валюті від 31.03.2011 № 10 Угорському медичному центру на лікування хворого ОСОБА_4 були перераховані кошти у сумі 174 000 Євро.
Договір з Угорським медичним центром на лікування українського пацієнта ОСОБА_4, 1999 р.н. Міністерством охорони здоров'я України не укладався, у зв'язку з відсутністю такої вимоги у положенні.
Листом від 14.06.2011 батьки ОСОБА_4 відмовились від лікування їх сина в Угорському медичному центрі Дебреценського наукового Університету та просили перенаправити їх сина на лікування до Університецької клініки м. Вюрцбург.
Міністерство охорони здоров'я України листом від 19.09.2011 № 06-19/1530 звернулись до Міністерства закордонних справ України та Угорського медичного центру з проханням повернути невикористанні кошти в розмірі 174 000 євро, виділені з державного бюджету України на лікування українського пацієнта ОСОБА_4.
Також МОЗ України, керуючись Порядком здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України, затвердженим Указом Президента України від 25.06.2002 №581 (в редакції Указу Президента України від 03.03.2011 №261/2011) звернулись у визначеному законодавством порядку до Міністерства юстиції України з метою повернення до Державного бюджету України коштів у сумі 174 000 євро, що були перераховані до TOB «Угорський медичний центр» на лікування громадянина ОСОБА_4
На запит Міністерства юстиції України від 05.10.2011 № 15286-0-26-11 щодо надання інформації та додаткових матеріалів стосовно ситуації пов'язаної з перерахуванням бюджетних коштів у розмірі 174 000,00 євро для направлення українського пацієнта ОСОБА_4 1999 р.н. до Угорського медичного центру на лікування Міністерством охорони здоров'я України листом від 21.10.2011 № 14.02-06/59 була надана додаткова інформація та надіслані до Міністерства юстиції України всі наявні в МОЗ України матеріали.
За інформацією наданою Міністерством юстиції України в листі від 27 березня 2012 року № 2653-0-26-12-92 Міністерство юстиції листом від 05.10.2011 № 9.2-26/1166 звернулось до Міністерства закордонних справ України (далі - МЗС України) з проханням поінформувати чи здійснювались МЗС України заходи щодо сприяння МОЗ України в налагодженні контактів з медичними закладами зарубіжних країн, у яких лікуватимуться громадяни України, що хворіють, згідно з вимогами, передбаченими пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.12.1995 № 991 «Про затвердження Положення про порядок направлення громадян на лікування за кордон».
Листом МЗС України від 18.10.2011 № 71/СБС/14-500-108783 поінформувало Міністерство юстиції України про те, що на звернення МОЗ України, яке надійшло у вересні 2011 року щодо повернення бюджетних коштів на лікування гр. України ОСОБА_4 Посольству України в Угорській Республіці було доручено вжити необхідних заходів для повернення бюджетних коштів.
За інформацією угорської сторони, переговори з МОЗ України на предмет повернення коштів за лікування українського пацієнта у лікувальному закладі Дебреценського Університету у м. Мішкольц за дорученням Університету здійснює керівник діючого на території України представництва Дебреценського Університету Лукович Іштван.
Питання щодо врегулювання спору стосовно повернення до Державного бюджету України коштів перерахованих до Угорського медичного центру на лікування ОСОБА_4 відповідно до пункту 2 Порядку здійснення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів, розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб'єкта та України, затвердженого Указом Президента України від 25.06.2002 № 581 розглядалися на Міжвідомчій робочій групі з питань пов'язаних із захистом прав та інтересів держави України у вищезазначеному спорі.
Протокольним рішенням Міжвідомчої комісії № 2 від 20.09.2012 вирішено Міністерству охорони здоров'я України звернутись з відповідним листом до угорського медичного центру з вимогою негайного повернення коштів, перерахованих на лікування ОСОБА_4 а також опрацювати можливість пред'явлення відповідного позову до судового органу України.
Міністерству закордонних справ України підготувати та направити офіційну ноту Посольству Угорської Республіки в Україні з викладенням інформації по суті справи та проханням надати сприяння у вирішенні спірних питань.
На виконання зазначеного протокольного рішення Міністерством охорони здоров'я України вивчається можливість звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Угорського медичного центру про стягнення коштів в розмірі 174 000 євро, виділених з державного бюджету України на лікування українського пацієнта ОСОБА_4 в порядку визначеному законодавством.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що Міністерство охорони здоров'я України, вживає всіх заходів спрямованих на врегулювання спору стосовно повернення до Державного бюджету України коштів перерахованих до Угорського медичного центру на лікування ОСОБА_4.
Що стосується п. 8 вимоги щодо закупівлі відповідачем лікарського препарату «Парааміносаліцилова кислота» з порушенням пункту 3 частини 1 статті 29 Закону України «Про здійснення державних закупівель», колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведених торгів переможцем торгів визнано ЗAT «Ганза». В подальшому МОЗ України, як Замовником, укладено договір про закупівлю за державні кошти від 21.09.2010 № 316/21-24 з ЗAT «Ганза» на закупівлю лікарського препарату «Парааміносіліцілова кіслота» у кількості 2 332 400 одиниць на загальну суму 7 673 596,00 грн.
Як зазначив відповідач, всі документи (оригінали тендерної документації конкурсних торгів (тендерні (конкурсні) пропозиції всіх учасників, документів комітету щодо підготовки, проведення та результатів закупівель, листування між підрозділами МОЗ тощо), по всіх торгах, в яких переможцем визнано TOB «Старвайс Фарм» за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 вилучені Генеральною прокуратурою України, також Головним відділом податкової міліції Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва проведено виїмку документів пов'язаних з ЗАТ «Ганза», яким буде надана правова оцінка законності проведених торгів, та встановлено, у разі виявлення порушень, винних у їх вчиненні осіб в порядку визначеному законодавством.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що у Міністерства охорони здоров'я України відсутня можливість здійснити в межах повноважень перевірку законності проведення зазначеної процедури закупівлі товарів за державні кошти та вжити відповіді заходи щодо повернення до державного бюджету коштів сплачених за договором про закупівлю за державні кошти від 21.09.2010 № 316/21-24 та вжити заходи щодо повернення зайво сплачених коштів під час здійснення зазначеної закупівлі в порядку визначеному чинним законодавством, оскільки наразі невстановлено такий факт уповноваженими органами.
Крім того, вимогу щодо закупівлі відповідачем лікарського препарату «Парааміносаліцилова кислота» з порушенням пункту 3 частини 1 статті 29 Закону України «Про здійснення державних закупівель» не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з відсутністю в ній публічно-правового спору, оскільки відповідач в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснює владні управлінські функції стосовно позивача.
Отже спір в частині укладання, розірвання, визнання недійсним тощо підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно ст. 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 132 Кодексу законів про працю України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Стаття 134 Кодексу законів про працю України передбачає випадки повної матеріальної відповідальності.
Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, передбачає обов'язок встановлення винних осіб, а саме.
Відповідно до п. 3 Порядку винні особи - посадові та матеріально відповідальні особи, з вини яких порушено законодавство під час проведення фінансово-господарських операцій.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Згідно з п. 35 Порядку виявлені допущені об'єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції контролюючого органу, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов'язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
Відповідно до п. 49-50 Порядку у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.
За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю.
Між тим, вимога від 10.01.2012, викладена у листі за №04-14/20 «Про усунення виявлених порушень», визначення винних осіб не містить.
Таким чином, заявлена вимога не може бути виконана незалежно від того, наскільки обґрунтованим є висновок щодо заподіяння збитків по суті.
З врахуванням вищевикладеного суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 69, 70, 71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову Державної фінансової інспекції України відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.М. Кобилянський
Судді Н.В. Клочкова
О.П. Огурцов