12 лютого 2013 року (17 год. 35 хв.) Справа № 0870/11864/12 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Киселя Р.В.,
при секретарі судового засідання - Кай К.В.,
за участю представників:
позивача - Леушина А.М.,
відповідача - Бурашнікової О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв'язоксервіс» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
11.12.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв'язоксервіс» (далі - позивач) до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.08.2012 №0000092233 щодо встановлення порушення, передбаченого пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 144.3 ст. 144 ПК України, яким визначено донарахування податку на прибуток фінансових установ у сумі 11578,00 грн. та за штрафними санкціями 1377,25 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки відповідача викладені в акті перевірки від 10.08.2012 №048/2233/25490761, на підставі якого відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, щодо порушення філією позивача, яка перебуває на податковому обліку у відповідача, вимог податкового законодавства є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Ухвалою судді від 13.12.2012 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 26.12.2012.
У судове засідання 26.12.2012 представники сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду, не прибули.
Ухвалою від 26.12.2012 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинене до 22.01.2013.
Ухвалою від 22.01.2013 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 22.01.2013.
У судове засідання 22.01.2013 представники сторін не прибули.
Ухвалою від 22.01.2013 за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до 05.02.2013.
Ухвалою від 05.02.2013 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 05.02.2013.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.02.2013.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що підставою нарахування відповідачем філії позивача податкового зобов'язання з податку на прибуток стали висновки відповідача щодо невикористання у господарській діяльності позивача належного йому нежитлового приміщення, внаслідок чого на думку відповідача позивачем неправомірно віднесено до складу адміністративних витрат платежі за комунальні послуги по цьому приміщенню та неправомірно нараховані амортизаційні відрахування на це приміщення. Також підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток стали висновки відповідача щодо нікчемності укладеного між філією позивача та ТОВ «Таврія Будпостач» правочину щодо придбання у останнього нематеріальних активів (програмного забезпечення), внаслідок чого філією позивача на думку відповідача були завищені амортизаційні відрахування на ці основні засоби. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Крім того, представник зазначив, що з приводу правомірності формування позивачем амортизаційних відрахувань за програмним забезпеченням, придбаним у ТОВ «Таврія Будпостач», є судові рішення, якими підтвердження правомірності формування таких амортизаційних відрахувань. Також щодо правомірності таких адміністративних відрахувань є рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі. З приводу невикористання у господарській діяльності позивача офісного приміщення зазначив, що це приміщення використовується для розміщення в ньому адміністративного персоналу філії позивача.
У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що перевіркою філії позивача було встановлено, що за адресою м. Бердянськ, Пролетарський проспект, 234, позивач має власні та орендовані приміщення. Основним видом діяльності філії позивача є надання фінансових послуг, а саме: здійснення операцій по переказу грошових коштів від фізичних та юридичних осіб на поточні рахунки підприємств, що надають комунальні та інші послуги. Перевіркою встановлено, що в приміщенні офісу №1, розташованого за зазначеною вище адресою, пунктів прийому платежів не знаходиться. За результатами аналізу наданих до перевірки рахунків та інших документів по сплаті за комунальні послуги було встановлено, що по офісу 2 (адміністративне приміщення філії), який також розташований за зазначеною адресою, послуги використовуються постійно, а послуги по офісу 1 лише в літній період. Дані використання води та електроенергії підтверджуються показниками лічильників, які вказані у виставлених рахунках. Відтак, відповідач дійшов висновку, що приміщення загальною площею 44,7 кв. м за адресою: м. Бердянськ, пр. Пролетарський, 234 (офіс 1) позивачем в господарській діяльності не використовувалось та, відповідно, вартість комунальних послуг до витрат не належить, в зв'язку з чим філією позивача порушено пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334) та пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 144.3 ст. 144 ПК України, внаслідок чого завищено суму витрат на 26574 грн. та занижено податок на прибуток на суму 6278 грн.
Щодо неправомірного завищення амортизаційних відрахувань, в частині засобів придбаних у ТОВ «Таврія Будпостач» зазначив, що попередньою перевіркою (акт від 14.09.2010 №147/22-007/25490761) було встановлено факт нікчемності цього правочину, встановлено факт завищення філією позивача амортизаційних відрахувань на загальну суму 598 грн. На підставі зазначеного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.09.2010 №0000242200/0, яким було нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 768 грн., яке було сплачено філією позивача без оскарження.
Перевіркою, за наслідками якої було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, було встановлено, що всупереч висновкам акту перевірки від 14.09.2010 №147/22-007/25490761 філія позивача продовжує нараховувати амортизаційні відрахування на програмний продукт придбаний у ТОВ «Таврія Будпостач», хоча податковим органом вже було встановлено факт нікчемності правочину по придбанню у ТОВ «Таврія Будпостач» зазначеного нематеріального активу. Відтак, відповідач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні 12.02.2013 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та її представника, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
В період з 16.07.2012 по 03.08.2012 відповідачем була проведена планова виїзна перевірка філії «Бердянськзв'язоксервіс» ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.02.2012.
За наслідками цієї перевірки 10.08.2012 відповідачем був складений акт №048/2233/25490761 (далі - Акт перевірки), за висновками якого (крім іншого, що не є предметом судового розгляду у даній справі) відповідачем встановлено порушення філією позивача:
- пп. 5.3. п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону №334, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 5424 грн.,
- пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 144.3 ст. 144 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 6154 грн.
На підставі Акту перевірки 29.08.2012 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000092233, яким філії позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ у розмірі 12955,25 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 11578,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1377,25 грн.
Філією позивача були подані скарги на зазначене податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби в Запорізькій області та до Державної податкової служби України, які рішеннями від 01.11.2012 та від 29.11.2012 відповідно, відмовили у задоволенні скарг філії позивача.
Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Для з'ясування питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необхідність з'ясування обґрунтованості висновків відповідача щодо наявності порушення вимог податкового законодавства філією позивача, які викладені в Акті перевірки.
Відповідач розмежував в Акті перевірки порушення по терміну дії нормативних актів, які регламентують питання оподаткування податком на прибуток підприємств. Разом з тим, суд вважає за необхідне дослідити питання щодо наявності чи відсутності порушень такого законодавства за викладеними в Акті перевірки порушеннями.
За приписами пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.
Аналогічна норма міститься в пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, відповідно до якого не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).
Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:
організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;
придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;
фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.
В обґрунтування порушення наведених вище норм відповідач посилається на те, що в ході перевірки філії позивача, згідно наданих документів відповідачем було встановлено, що філія має на балансі вбудоване приміщення площею 44,7 кв.м, яке не використовується у господарській діяльності. Витрати за комунальні послуги приміщення, яке не використовується у господарській діяльності (невиробничі активи) віднесено до складу витрат. У зв'язку із чим відповідач дійшов висновку про завищення філією позивача витрат:
- за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 (період дії Закону №334) всього в сумі 2812 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року в сумі 524 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 702 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 635 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 951 грн.
- за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 (період дії ПК України) всього в сумі 4959 грн., у тому числі 2 квартал 2011 року - 1278 грн., 3 квартал 2011 року - 1250 грн., 4 квартал 2011 року 949 грн. та 1 квартал 2012 року -1482 грн.
В обґрунтування висновків про невикористання філією позивача у господарській діяльності зазначеного приміщення відповідач посилається на те, що основним видом діяльності філії позивача є надання фінансових послуг, а саме: здійснення операцій по переказу грошових коштів від фізичних осіб та юридичних осіб на поточні рахунки підприємств, що надають комунальні та інші послуги. Філія позивача має мережу пунктів прийому платежів, які розташовані в м. Бердянську. У зазначеному вище приміщенні, яке розташоване в м. Бердянську по пр. Пролетарському, 234 (офіс 1), пунктів прийому платежів немає. За результати аналізу наданих до перевірки рахунків та інших документів по сплаті комунальних платежів відповідачем було встановлено, що комунальні послуги по зазначеному приміщенню використовуються лише в літній час, тоді як по інших приміщеннях постійно. Письмових пояснень з цього приводу посадові особи філії позивача відповідачу не надавали.
Крім того, згідно інформації ВПМ Бердянської ОДПІ від 22.10.2012 №РК1947 та від 23.10.2012 №РК1974, відносно проведення обстежень приміщень філії позивача посадові особи філії позивача від надання пояснень відмовились. На момент обстеження окреме вбудоване приміщення за адресою пр. Пролетарський, 234, яке належить філії позивача і розташоване праворуч від входу в магазин «Євротехніка» торгівельної мережі «Ель», зачинено, не має будь-яких інформаційних даних про надання фінансових послуг та розклад робочого часу, ознаки використання даного приміщення відсутні.
З приводу наведеного вище обґрунтування відповідача суд зазначає, що норми пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 та пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України містять конкретний перелік витрат, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності, і наведене відповідачем обґрунтування не відповідає змісту зазначених норм податкового законодавства. Відповідач застосував зазначені норми без врахування повного змісту цих норм, а саме зазначеного в них переліки витрат, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності.
За таких обставин висновок відповідача щодо порушення філією позивача вимог пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 та пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України є безпідставними, оскільки порушення саме цих норм податкового законодавства філія позивача не припустилась.
Щодо висновків відповідача про порушення філією позивача вимог пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону №334 та п. 144.3 ст. 144 ПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону №334 не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою й жилих будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;
витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фондів;
витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.
Під терміном «невиробничі фонди» слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:
капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;
капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.
Порядок бухгалтерського обліку вартості невиробничих фондів установлюється Міністерством фінансів України. Такий бухгалтерський облік ведеться окремо від податкового обліку та не впливає на податкові зобов'язання платника податку.
До валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, пов'язаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.
Згідно із п. 144.3 ст. 144 ПК України не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:
витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;
витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;
витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, а також бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;
вартість гудвілу;
витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.
Термін «невиробничі основні засоби» означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.
В обґрунтування порушення філією позивача зазначених норм податкового законодавства відповідач посилається на наступне.
По-перше, нарахування амортизаційних відрахувань на основні засоби - приміщення офісу 1, розташованого в м. Бердянську по пр. Пролетарському, 234, який не використовується в господарській діяльності філії позивача, у зв'язку з чим філією позивача завищені амортизаційні відрахування за період з 01.04.2010 по 31.04.2011 на суму 9309 грн., а саме: 2 квартал 2010 року - 2371,24 грн., 3 квартал 2010 року - 2341,60 грн., 4 квартал 2010 року - 2312,33 грн., 1 квартал 2011 року 2283,42 грн., за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 на суму 9494 грн., а саме: 2 квартал 2011 року - 2373,57 грн., 3 квартал 2011 року - 2373,57 грн., 4 квартал 2011 року - 2373,57 грн., 1 квартал 2012 року - 2373,57 грн.
По-друге, нарахування амортизаційних відрахувань на нематеріальні активи - комп'ютерні програми «Логический и временный контроль работы пунктов предоставления услуг» та «Автоматизований контроль системы безопасности», придбаного у ТОВ «Таврія Будпостач» за нікчемним правочином, та введеного в експлуатацію філією позивача 31.10.2008 року, в зв'язку з чим філією позивача завищені амортизаційні відрахування за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 на суму 9573 грн., за період з 01.04.2011 по 31.03.2012 на суму 12917 грн.
З приводу наведених обставини суд зазначає, що для вирішення питання щодо наявності чи відсутності порушення філією позивача вимог пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону №334 слід з'ясувати чи належать зазначені основні фонди до невиробничих фондів в значені, наведеному в цій нормі, тобто з'ясувати використовуються ці основні фонди у господарській діяльності платника податку чи ні.
Так само для вирішення питання щодо наявності чи відсутності порушення філією позивача вимог п. 144.3 ст. 144 ПК України слід з'ясувати чи належать зазначені необоротні матеріальні активи до невиробничі основні засоби в значені, наведеному в цій нормі, тобто з'ясувати використовуються ці основні фонди у господарській діяльності платника податку чи ні.
Під терміном господарська діяльність в п. 1.32 ст. 1 Закону №334 розуміється: господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
В пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
В обґрунтування невикористання в господарській діяльності філії позивача приміщення, розташованого в м. Бердянську по пр. Пролетарському, 234 (офіс 1), відповідач посилається на зазнані вище обставини, зокрема на сезонність сплати комунальних платежів за послуги, надані з приводу утримання цього приміщення, відсутність у цьому приміщенні пунктів приймання платежів, відсутність біля входу до цього приміщення інформації, яка ідентифікує його належність філії позивача та часи роботи філії позивача.
З цього приводу суд зазначає, що діяльність будь-якого суб'єкта господарювання полягає не лише в наданні певних послуг, виконання робіт, продажу товарів, однією з ознак такої діяльності є виконання посадовими особами суб'єкта господарювання певних управлінських функцій, як то робота з кадрами, ведення бухгалтерського та податкового обліку, маркетингові дослідження, робота за зверненнями громадян та інших суб'єктів господарювання, органів державної влади тощо. Тобто здійснення діяльності, спрямованої на управління суб'єктом господарювання.
З пояснень представника позивача судом встановлено, що в зазначеному приміщенні розміщується керівництво філії позивача.
Факт отримання філією позивача в зазначеному приміщенні послуг водопостачання та водовідведення, енергопостачання засвідчує те, що в цьому приміщенні здійснюється певна діяльність.
Відтак, твердження відповідача щодо невикористання у господарській діяльності філії позивача зазначеного приміщення, суд вважає недоведеними, а викладені в Акті перевірки обґрунтування, лише суб'єктивною думкою перевіряючих.
Щодо посилання відповідача на нікчемність правочину укладеного між філією позивача та ТОВ «Таврія Будпостач», внаслідок якого філією були придбані комп'ютерні програми «Логический и временный контроль работы пунктов предоставления услуг» та «Автоматизований контроль системы безопасности», суд зазначає, що за приписами ч.ч. 1, 4 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Посилання відповідача те, що попередньою перевіркою філії позивача (акт від 14.09.2010 №147/22-007/25490761) було встановлено нікчемність зазначеного правочину, суд не приймає як належний доказ його нікчемності, оскільки викладені в акті перевірки від 14.09.2010 №147/22-007/25490761 обґрунтування нікчемності цього правочину є виключно суб'єктивною думкою осіб, які проводили цю перевірку.
Крім того, в обґрунтування нікчемності цього правочину в акті від 14.09.2010 №147/22-007/25490761 перевіряючі посилаються на недотримання філією позивача вимог ст. 234 ЦК України. Однак за приписами частини 2 цієї норми фіктивний правочин визнається судом недійсним. Разом з тим, судового рішення яким зазначений правочин визнаний недійсним не існує.
Проте, в обґрунтування дійсності зазначеного правочину позивач посилається на судові рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2011 по справі №2а-6298/10/0870 за позовом позивача до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Відповідно до цих рішень судами встановлено відсутність правових підстав для твердження про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Таврія Будпостач». Зазначені висновки судів ґрунтуються на висновках судово-економічної експертизи, проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.
Крім того, рішенням СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про результати розгляду первинних скарг позивача від 09.12.2010 №12679/10/25-016 було скасоване податкове повідомлення-рішення, засноване на висновках податкового органу про нікчемність зазначеного правочину.
З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відповідно про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №113226 від 07.12.2012 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору в сумі 129,56 грн.
Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв'язоксервіс» до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби від 29.08.2012 №0000092233, яким філії «Бердянськзв'язоксервіс» Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв'язоксервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток фінансових установ у розмірі 12955,25 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 11578,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1377,25 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв'язоксервіс» (код ЄДРПОУ 22116499, зареєстроване: 69063, м.Запоріжжя, вул. Свердлова, буд. 21) судовий збір у сумі 129,56 грн. (сто двадцять дев'ять гривень 56 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль
Постанова виготовлена у повному обсязі 18.02.2013.