ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 лютого 2013 року 15:41 № 2а-15822/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКЕЙ»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальність «АСКЕЙ» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, якою з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.12.2012 року просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) від 16.07.2012 року Форма «Р» №0004882280.
Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки викладені у акті перевірки щодо нікчемності правочинів вчинених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Ліга-Груп» є безпідставними та протиправними, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму з податку на додану вартість в розмірі 264927 гривень по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Ліга-Груп».
Також, представник відповідача звернув увагу суду, що нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та контрагентом ТОВ «Ліга-Груп» підтверджується відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
На виконання постанови старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 Управління Головного слідчого управління СБ України майора юстиції Кучерука В.С. від 09.04.2012 року по кримінальній справі № 721 порушеної за ознаками скоєння злочинів передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України та відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України 18.06.2012 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ліга-Груп» за період з 01.01.2011року по 31.12.2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 03.07.2012 року № 674/22-80/34003947 та встановлено порушення пунктів 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6 п. 201.8 ст. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 264 927 грн.
На підставі акту перевірки та керуючись підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123,пункту 7 підрозділу 9 розділу ХХ Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2012 року форма «Р» №0004882280, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість (14010100) за основним платежем - 264 927,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 66 231,75 грн., всього на суму 331 158,75 гривень.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення від 16 липня 2012 року форми «Р» №0004882280 до Державної податкової служби у місті Києві та Державної податкової служби України.
Рішеннями про результати розгляду скарг від 21.09.2012 року та від 19.10.2012 року оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін.
Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» суд встановив наступне.
01.08.2011 року між позивачем та ТОВ «Ліга-Груп» був укладений Договір купівлі-продажу № 47 та Договір № 47/1 від 31.08.2011 року про внесення змін та доповнень до Договору № 47 купівлі-продажу від 01.08.2011 року. Відповідно до умов зазначених договорів позивач (Покупець) замовив у ТОВ «Ліга-Груп» (Продавець) поставку товарів - будівельних матеріалів та металевих виробів згідно зі Специфікаціями до даного Договору (далі - Договір).
Відповідно до п. 4.1 Договору визначено, що позивач сплачує вартість товару протягом 90 календарних днів з дня поставки товару шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.
Позивачем надано до суду наступні специфікації: № 1 від 01.08.2011 року на загальну суму 1196274,60 грн. (в т.ч. ПДВ 199379,10 грн.); № 2 від 30.08.2011 року на загальну суму 8499,90 грн. (в т.ч. ПДВ 1416,65 грн.); № 3 від 01.08.2011 року на загальну суму 198142,20 грн. (в т.ч. ПДВ 33023,70 грн.); № 4 від 01.11.2011 року на загальну суму 186642,18 грн. (в т.ч. ПДВ 31107,03 грн.).
Позивач на підтвердження виконання умов Договору надав суду копії рахунків-фактур, податкових накладних, видаткових накладних, складених від імені ТОВ «Ліга Груп» на адресу позивача. В усіх зазначених документах від ТОВ «Ліга Груп» в графі «підпис» вказано прізвище та ініціали ОСОБА_2 і стоїть підпис.
На підтвердження розрахунків позивача з ТОВ «Ліга Груп» позивач надав копії банківських виписок по рахунку, відкритому у ПАТ «КРЕДИТПРОМБАНК».
У судовому засіданні 13.12.2012 року свідок - директор ТОВ «Ліга Груп» ОСОБА_2 повідомив суду, що у 2011 році від працівників податкової міліції дізнався про те, що він є директором ТОВ «Ліга Груп». Господарську діяльність та первинні документи від імені даного товариства ніколи не підписував.
Оглянувши в судовому засіданні наявні в матеріалах справи копії договору, податкових та видаткових накладних, складених ТОВ «Ліга Груп» (Т. 1, а.с. 42, 66, 74), свідок - ОСОБА_2 зазначив, що не підписував зазначені документи та не бачив їх раніше.
Щодо реєстрації ТОВ «Ліга Груп» свідок - ОСОБА_2 пояснив, що за винагороду у розмірі 800 грн. підписав документи у нотаріуса, але які саме йому невідомо. Після чого він ще підписував документи у банку, які саме також не знає, оскільки їх не читав.
На питання суду до ОСОБА_2, чи погоджується він зі свідченнями, які надавав старшому слідчому з ОВС 4 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України майору юстиції Кучеруку В.С., про що було складено Протокол допиту свідка від 16.02.2012 року (Т. 1, а.с. 186) свідок підтвердив їх правдивість.
Судом також було допитано директора ТОВ «Аскей» ОСОБА_3, який пояснив, що уклав Договір з ТОВ «Ліга Груп» про постачання сухої бетонної суміші. Хто підписував Договір зі сторони ТОВ «Ліга Груп» йому невідомо, з директором ОСОБА_2 він не знайомий. Договір та рахунки-фактур він отримував кур'єром, видаткові накладні поштою або кур'єром. Товар доставлявся транспортом ТОВ «Ліга Груп». Хто здійснював відвантаження товару йому невідомо. Приймання товару здійснював представник замовника ТОВ «Аскей».
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступних доводів.
Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Статтею 92 ЦК України (Цивільна дієздатність юридичної особи) встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пунктом 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з п 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Однак, як вбачається з пояснень ОСОБА_2, він не мав наміру та не здійснював господарську діяльність від імені ТОВ «Ліга Груп», Договір № 47 від 01.08.2011 року з ТОВ «Аскей» та податкові накладні на адресу ТОВ «Аскей» не підписував, інші первинні документи від імені ТОВ «Ліга Груп» не складав та не підписував.
Згідно зі ст. 17 Господарського кодексу України система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» № 969 від 21.12.2010, чинного на момент здійснення спірних правовідносин (далі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.
За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Зважаючи на відсутність вільного волевиявлення директора ТОВ «Ліга Груп» ОСОБА_2 під час складання та підписання первинних документів, копії яких наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновок про те, що зазначені документи складені з порушенням вимог законодавства.
За таких обставин, первинні документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, не можуть бути взяті судом до уваги в якості доказу реальності операції між позивачем та ТОВ «Ліга Груп».
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 05.03.2012 року, сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту,якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 97, 158, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскей» відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський