"15" серпня 2011 р. справа № 2а-906/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Суховарова А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2011 року у справі № 2а-906/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
03 лютого 2011 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області (далі -відповідач) та просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену щомісячну соціальну допомогу за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по день розгляду справи з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області 08 лютого 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнання її права на отримання невиплаченого підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, зобов'язання відповідача провести перерахунок розміру пенсії та вплатити недоотримані кошти за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 03.08.2010 року -залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що перешкоджають розгляду заявлених позовних вимог. Судом першої інстанції застосовано норми ч.1 ч.2 ст. 99 КАС України, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що виноситься ухвала.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії»рішення від 22.10.1996р., «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980р.).
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007, 2008,2009, 2010 роки подано до суду 03.02.2011р., тобто з порушенням строків, які визначено ст.99 КАС України.
Колегія суддів вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню вимог ст.6 Закону України «Паро соціальний захист дітей війни», визнання її права на отримання невиплаченого підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, зобов'язання відповідача провести перерахунок розміру пенсії та вплатити недоотримані кошти за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 03.08.2010 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не існує.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 199, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2011 року у справі № 2а-906/11 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: А.В. Суховаров