25.02.13 Справа № 920/6/13.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми
про стягнення 5 143 779 грн. 31 коп.
Суддя Лущик М.С.
Представники сторін:
від позивача - представник Дубовик В.В., довіреність № 2 від 02.01.2013р.
від відповідача - представник Тищенко А.В., довіреність № 18-49/1026 від 30.12.2012р.
За участю секретаря судового засідання Кас'ян А.О.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 5 143 779 грн. 31 коп., в тому числі 4 864 416 грн. 25 коп. заборгованості за надані послуги відповідно до договору перевезення вантажу (теплової енергії) № 2/10 від 01.09.2005 року, укладеного між сторонами у справі, 226 601 грн. 85 коп. пені відповідно до пункту 6.2. зазначеного договору, 52 761 грн. 21 коп. 3 % річних; а також просить суд стягнути судовий збір в розмірі 64 380 грн. 00 коп.
Позивач надав суду за заявою № 229 від 16.01.2013р. копію акту виконання робіт (надання послуг) № 637 від 31.12.2012р. та копію довіреності представника ТОВ «Сумитеплоенерго», і відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу, надані позивачем докази долучено судом до матеріалів справи.
Відповідач подав заперечення на позов № 18-7/439 від 18.02.2013р., де проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю посилаючись на те, що відповідно до актів приймання передачі за період з лютого 2012 року по грудень 2012 року позивачем виконані роботи на суму 4 631 150 грн. 00 коп., тобто на 233 266 грн. 25 коп. менше ніж зазначає позивач. Останнім не враховано, що на день подання позову, відповідач повністю розрахувався за лютий 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 18416 від 12.10.012р. про сплату 231 933 грн. 75 коп. та платіжним дорученням № 22565 від 28.12.2012р. про сплату 230 126 грн. 25 коп., а також частково розрахувався за березень 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням № 22566 від 28.12.2012р. про сплату 3 812 грн. 50 коп. Таким чином, сума не оплачених робіт за договором за період з березня по грудень 2012 року складає 4 165 277 грн. 50 коп. Позивачем при розрахунку штрафних санкцій не враховані факти сплати за виконані роботи. Крім того, позовна заява датована 28.12.2012 року, а штрафні санкції нараховані по 31.12.2012 року, тобто за дні які фактично не настали. Вимоги позивача по стягненню заборгованості відповідно до попередньої редакції пункту 2.4. договору, укладеного між сторонами, є незаконними, оскільки 31.08.2007 року сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 2/1 в якій пункт 2.4. викладено в новій редакції.
До початку судового слухання справи позивачем подано відзив на заперечення відповідача № 815 від 22.02.2013р., де вважає заперечення ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» необґрунтованими та зазначає, що станом на 22.02.2013р. сума основного боргу за договором перевезення вантажу (теплової енергії) № 2/10 від 01.09.2005 року, укладеного між сторонами у справі, за послуги надані в період з лютого 2012р. по грудень 2012р. становить, з урахуванням сплати частини боргу відповідачем, 4 630 477 грн. 50 коп., а штрафні санкції нараховані позивачем у відповідності до норм діючого законодавства за весь час прострочення.
Також позивачем надано письмові додаткові пояснення б/н від 25.02.2013р. (вх. № 2724 від 25.02.2013р.), де зазначає, що відповідач повинен сплачувати позивачу 100 % вартості договору № 2/10 від 01.09.2005р., а не суму, пропорційну коштам, отриманим від споживачів теплової енергії, оскільки пунктом 2.4. даного договору (в редакції додаткової угоди від 31.08.2007р.) на відповідача покладається обов'язок по оплаті 100 % вартості договору.
Від відповідача надійшли письмові додаткові обгрунтування б/н від 25.02.2013р., де останній вказує, що відповідно до нової редакції пункту 2.4. зазначеного договору, відповідач має сплачувати за транспортування теплової енергії частками, відповідно до перерахування споживачами теплової енергії коштів за спожиті послуги з централізованого опалення. Таким чином, як зазначає відповідач у справі, строк для сплати за даним договором не визначений, а залежить від оплати споживачів за отриману теплову енергію. Станом на 01.02.2013р. заборгованість споживачів перед відповідачем за теплову енергію складає 30 695 588 грн. 55 коп., що підтверджується відповідною довідкою.
Надані сторонами у справі письмові пояснення та обгрунтування суд приймає до розгляду в даному судовому засіданні та долучає до матеріалів справи на підставі положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд
01.09.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (перевізник) і Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (відправник) укладено договір № 2/10 перевезення вантажу (теплової енергії), відповідно до пункту 1.1. якого позивач зобов'язується доставляти ввірений йому відправником вантаж - теплову енергію в теплоносії - гарячої мережної води в пункти призначення.
Згідно пункту 2.4. зазначеного договору, відправник здійснює оплату у розмірі 100 % загальної вартості договору на банківський рахунок перевізника частками (платежами), кожну з яких, у розмірі 100 % провізної плати за минулий (розрахунковий) місяць перевезення теплової енергії, протягом 15-ти днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт в минулому році.
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач у період лютого - грудня 2012р. користувався послугами позивача і всупереч умовам укладеного між сторонами договору, не розрахувався за надані послуги позивача в період з лютого по грудень 2012 року і станом на 22.02.2013р. має заборгованість перед позивачем в розмірі 4 630 477 грн. 50 коп.
Відповідач проти позову заперечує і просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що відповідач має сплачувати за транспортування теплової енергії частками, відповідно до перерахування споживачами теплової енергії коштів за спожиті послуги з централізованого опалення.
Як встановлено матеріалами справи, обов'язки, передбачені вказаним договору, перевізник (позивач) виконав в повному обсязі, що підтверджується актами виконання робіт (надання послуг) № 66 від 29.02.2012р., № 135 від 30.03.2012р., № 225 від 30.04.2012р., № 274 від 31.05.2012р., № 315 від 30.06.2012р., № 357 від 31.07.2012р., № 425 від 31.08.2012р., № 460 від 30.09.2012р., № 521 від 31.10.2012р., № 574 від 30.11.2012р., № 637 від 31.12.2012р., які підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками. Копії зазначених актів виконання робіт (надання послуг) долучено до матеріалів справи, а оригінали досліджено судом під час слухання даної справи та встановлено їх відповідність наданим позивачем копіям.
Відповідно до вказаних актів виконання робіт (надання послуг) за лютий - грудень 2012р. загальна вартість виконаних робіт становить 4 864 416 грн. 25 коп. На момент подачі позову відповідачем здійснено часткову оплату існуючої заборгованості на загальну суму 233 938 грн. 75 коп., і відповідно до наданих позивачем матеріалів, станом на 22.02.2013р. заборгованість відповідача складає 4 630 477 грн. 50 коп.
Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься у статті 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (стаття 525 названого Кодексу).
Договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно положень статей 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 цього ж Кодексу визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 названого Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт заборгованості відповідача за надані позивачем послуги з перевезення вантажу (теплової енергії) за договором № 2/10 від 01.09.2005 року, який укладено між сторонами у справі, повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема, названим договором та вищенаведеними актами виконання робіт (надання послуг) за період з лютого по грудень 2012 року.
Посилання відповідача на незаконність вимог позивача у зв'язку з тим, що 31.08.2007р. сторонами укладено додаткову угоду № 2/1 до договору № 2/10 від 01.09.2005р., згідно якої відповідач здійснює оплату пропорційними платежами відносно платежів, одержаних відповідачем від споживачів теплової енергії, суд вважає необґрунтованим, оскільки дане твердження не звільняє відповідача від правомірного обов'язку оплатити фактично спожиті послуги, а даним договором не передбачено, що позивач зобов'язаний безоплатно надавати відповідачу послуги вартістю більшою від сум, сплачених споживачами теплової енергії відповідачу.
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 100% загальної вартості всіх провізних плат за період з лютого 2012р. по грудень 2012р.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 34 названого Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В обгрунтування заперечень щодо позовних вимог відповідач зазначає, що строк для сплати за даним договором не визначений, а залежить від оплати споживачів за отриману теплову енергію. Відповідачем надано до суду довідку про заборгованість споживачів перед відповідачем за теплову енергію станом на 01.02.2013р. в розмірі 30 695 588 грн. 55 коп.
Проте, суд не приймає надану відповідачем довідку про стан заборгованості споживачів, як належний доказ у справі, оскільки відповідач підписуючи акти виконання робіт (надання послуг) за спірний період не повідомляв позивача про те, що відповідачем отримано від споживачів в конкретному місяці коштів менше від суми, що підлягає оплаті згідно з актами а також того, що споживачами в подальшому не буде сплачено даних сум.
На підставі вищевикладеного та виходячи з обсягу доказової бази, судом після з'ясування фактичних обставин справи встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги в період з лютого по грудень 2012 року, станом на 22.02.2013р., складає 4 630 477 грн. 50 коп., повністю підтверджується матеріалами даної справи, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 4 630 477 грн. 50 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі вимог статті 526 Цивільного кодексу України.
Крім того, за несвоєчасну сплату грошових коштів за надані послуги з транспортування теплової енергії позивач, згідно пункту 6.2. договору перевезення вантажу (теплової енергії) № 2/10 від 01.09.2005р., просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення оплати, від суми боргу за кожний день заборгованості, що відповідно наданого позивачем розрахунку складає 226 601 грн. 85 коп.
Відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина шоста статті 232 Господарського Кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. встановлює, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 226 601 грн. 85 коп. також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі положень статей 549-552 Цивільного Кодексу України та статті 232 Господарського Кодексу України.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 52 761 грн. 21 коп. 3 % річних за період з лютого 2012р. по грудень 2012р.
Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Відповідачу відповідно до вимог наведеної правової норми нараховано 3 % річних від простроченої суми в розмірі 52 761 грн. 21 коп., надано суду обґрунтований розрахунок 3% річних, тому вимоги позивача щодо стягнення 52 761 грн. 21 коп. 3 % річних за період з лютого 2012р. по грудень 2012р є правомірними і підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача стосовного того, що позовна заява складена 28.12.2012р., а штрафні санкції нараховані позивачем по 31.12.2012 р., у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивач не мав права нараховувати штрафні санкції за дні, які фактично не настали, суд вважає безпідставним, так як за приписами вищенаведеної правової норми, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити суму договору з урахуванням індексу інфляції, 3% річних, за весь час прострочення, оскільки відповідач, в період з 28.12.2012р. по 31.12.2012р. не сплатив суму основного боргу, позивачем правомірно нараховано штрафні санкції до 31.12.2012р., тобто за весь час прострочення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 64 380 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 33698892) 4 630 477 грн. 50 коп. боргу, 226 601 грн. 85 коп. пені, 52 761 грн. 21 коп. - 3% річних та 64 380 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28.02.2012 року.
Суддя М.С. Лущик