"10" січня 2013 р.Справа № 9/58/5022-846/2012
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, 46000
до відповідача Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46002
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -фізична особа підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_1.
про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.08.2012р. №58.
За участю представників сторін:
позивача: Маркевич Христина Мирославівна, довіреність № 5143/25 від 27.12.11 р.
відповідача: Чорномаз Надія Євгенівна, довіреність № 562 від 08.02.12 р.
третя особа: не з'явилась
Представникам сторін та третій особі роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
У судовому засіданні 13.11.2012р. суд перейшов до розгляду спору по суті позовних вимог.
У судовому засіданні 10.01.2013р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго", вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль (далі по тексту - позивач або ВАТ "Тернопільобленерго") звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль (далі по тексту відповідач або Тернопільське відділення АМКУ), про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.08.2012р. №58.
Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: рішення адміністративної колегії від 07.08.2012р. №58, рішення господарського суду Тернопільської області від 06.08.2003р., копії банківської виписки за вересень 2007 року, ліцензії на постачання електроенергії, листа Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Тернопільській області від 06.08.2012р. та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 15.10.2012р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 30.10.2012 р. о 15 год. 20 хв.
У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 13.11.2012р. на 15 год. 10 хв., на 26.11.2012р. на 14 год. 40 хв. та на 09.01.2013р. на 13 год. 00 хв., а також, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.12.2012р. на 15 год. 00 хв., до 25.12.2012р. 14 год. 20 хв., до 26.12.2012р. на 16 год. 00 хв., до 03.01.2013р. на 12 год. 00 хв. та до 10.01.2013р. о 16 год. 00 хв.
В процесі розгляду справи суд ухвалою від 30.10.2012р. залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичну особу підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (далі по тексту - третя особа або ОСОБА_2.), так як, предметом даного спору є визнання недійсним та скасування рішення Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.08.2012р. №58 у справі №590-ЗМС, за результатами розгляду якої прийнято рішення та яка розглядалась за зверненням фізичної особи підприємця ОСОБА_2, який у відповідності до ч.2 ст. 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" був у даній справі стороною і на захист інтересів якого прийнято оскаржуване рішення.
У зв'язку із закінченням терміну розгляду справи №9/58/5022-846/2012, суд, за клопотанням сторін у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалами від 11.12.2012р. та від 26.12.2012р. строк вирішення спору продовжував на п'ятнадцять днів.
Повноважний представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав наведених у позовній заяві від 02.10.2012р. № 4405/25 (вх. № 1069 від 11.10.2012р.) та додаткових пояснень поданих під час розгляду справи.
Зокрема, позивач зазначає, що адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні від 07.08.2012 року за № 58, на думку позивача, надано неправильну оцінку обставинам справи, зокрема, не враховано ряду фактів, що мають істотне значення та відповідно зроблено безпідставні висновки щодо наявності порушення з боку ВАТ «Тернопільобленерго» Закону України «Про захист економічної конкуренції», а відтак, представник позивача не погоджується із висновками Тернопільського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України та просить суд визнати його недійсним та скасувати.
Повноважний представник відповідача в судове засідання прибув та відповідно до відзиву на позов, поданого 29.10.2012р. вх. №16463 (н) та додаткових заперечень поданих під час розгляду справи, проти позовних вимог заперечує повною мірою.
Зокрема, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними та просить суд у позові відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізична особа підприємець ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, клопотань, заяв, додаткових доказів суду не надав, хоча, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з цим, у попередніх судових засіданнях проти позовних вимог заперечив повністю вважає рішення Тернопільського АМКУ законним, а дії позивача - ВАТ "Тернопільобленерго" при відновленні йому електропостачання такими, що порушують його законні права та інтереси як споживача електроенергії.
Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, доводи представника позивача, заперечення представника відповідача та третьої особи, оцінивши представлені докази в сукупності та дослідивши норми чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з огляду на наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Як встановлено судом 29.05.2012р. до Тернопільського відділення АМКУ звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_2 з проханням вжити заходів щодо незаконних дій ВАТ "Тернопільобленерго", що на його думку містили ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
За результатами розгляду зазначеного звернення 07.08.2012 року Тернопільським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України прийнято рішення адміністративної колегії за № 58, по справі № 590-ЗМС «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким:
1. Визнано, що відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" займає монопольне (домінуюче) становище на ринках постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видачі технічних умов на приєднання електроустановок споживачів до власних електричних мереж, підключення нових споживачів до електричних мереж ВАТ у 2008-2011 роках та у поточному періоді 2012 року в межах Тернопільської області з частками 100 відсотків.
2. Визнано дії відкритого акціонерного товариства «Тернопільобленерго» щодо нав'язування споживачам умов надання послуг, пов'язаних з виконанням додаткових робіт, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що призвело до ущемлення інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
3. Відповідно до частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго» за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції штраф у розмірі 30 000 грн.
Вказане рішення Тернопільського відділення АМКУ отримано ВАТ «Тернопільобленерго» 16.08.2012р. вх. № 1546.
За приписами ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Враховуючи дату отримання 16.08.2012р.позивачем рішення відповідача, що оскаржується та дату звернення позивача з позовом до суду 11.10.2012р., суд вважає, що позивач звернувся у суд з дотриманням правил ст. 60 ГПК України в частині визначених строків для оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України та з врахуванням встановленої підвідомчості справ.
При цьому у позовній заяві ВАТ "Тернопільобленерго", не погоджуючись з прийнятим рішенням адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення АМКУ від 07.08.2012р. № 58 стверджує, що до прийняття оскаржуваного рішення спричинило неправильна оцінка обставин справи, неврахування ряду фактів, що мають істотне значення та відповідно, безпідставні висновки щодо наявності порушень з боку ВАТ "Тернопільобленерго" Закону України "Про захист економічної конкуренції".
У відповідності до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Як вбачається із оскаржуваного рішення Тернопільського відділення АМКУ відділенням встановлено, що електричну енергію споживачам Тернопільскої області надає енергопостачальник - ВАТ "Тернопільобленерго".
ВАТ (місцезнаходження: вул. Енергетична 2, м. Тернопіль) є юридичною особою, ідентифікаційний код 00130725, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, бланки і печатки, п/р 260053000146 в ТОУ ВАТ "Ощадбанк м. Тернопіль, МФО № 338545.
До складу ВАТ входять 18 районів електричних мереж (РЕМ), які є структурними виробничими підрозділами на правах цехів ВАТ і працюють відповідно до положення.
ВАТ, здійснює діяльність по передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами на підставі ліцензії серії АБ №220529, та постачання електричної енергії за регульованим тарифом на підставі ліцензії серії АБ №220530, виданих НКРЕ.
Як суб'єкт природної монополії ВАТ "Тернопільобленерго" включено до Переліку суб'єктів природних монополій Тернопільської області, затвердженого розпорядженням голови Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13 липня 2005 року №10 із змінами, з товарними межами ринку: передача електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції":
економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;
монополізація - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;
ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;
товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери)
Згідно ст. 1 Закону України "Про природні монополії":
природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари);
суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії;
суміжний ринок - товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливе без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.
Згідно статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
-на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
-не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.
Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:
-сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;
-сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків -
-і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про природні монополії" постачання електричної енергії належить до суміжних ринків, що регулюються відповідно до цього Закону.
Згідно ч.2 ст. 7 Закону України "Про природні монополії" в умовах та правилах здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках (ліцензійних умовах) визначаються зобов'язання суб'єктів природних монополій з надання технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" суб'єкти природних монополій зобов'язані забезпечувати надання технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта будівництва у порядку та строки, встановлені законодавством.
Згідно ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.
Відповідно до Додатку1 Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робіт і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженою Постановою НКРЕ від 25.12.2008 № 1522 встановлено, що до додаткових робіт (послуг), які надаються виключно ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом і пов'язані з його ліцензованою діяльністю входять: видача технічних умов (ТУ) та погодження проектної документації на відповідність наданим технічним умовам та чинним нормативно - правовим актам а також підключення та/або відключення електроустановок.
Із змісту рішення, що оскаржується вбачається, що Тернопільське відділення АМКУ керуючись ст.12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та згідно із Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. №49-р, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.04.2002р. за №317/6605, провело дослідження становища ВАТ "Тернопільобленерго" на ринках постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видачі технічних умов на приєднання електроустановок споживачів до власних електричних мереж, підключення нових споживачів до електричних мереж ВАТ "Тернопільобленерго".
Дослідивши об'єкт аналізу, визначивши товарні, територіальні, часові межі ринку, бар'єри вступу на досліджуваний ринок адміністративна колегія дійшла висновку, що ВАТ "Тернопільобленерго" протягом 2008-2011 років та поточного періоду 2012року займає монопольне (домінуюче) становище на ринках постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видачі технічних умов на приєднання електроустановок споживачів до власних електричних мереж, підключення нових споживачів до електричних мереж ВАТ у 2008-2011 роках та у поточному періоді 2012 року в межах Тернопільської області з частками 100 відсотків.
Вказаний висновок закріплено у п.1 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення АМКУ від 07.08.2012р. № 58.
Проте, слід зазначити, що вказаний висновок у рішенні Тернопільського відділення АМКУ щодо монопольного становища ВАТ "Тернопільобленерго" на досліджуваному ринку не заперечується безпосередньо позивачем та ним не подано суду належних доказів, які б спростовували зазначене його становище.
Відповідно, враховуючи те, що предметом позовних вимог позивач визначив визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення АМКУ від 07.08.2012р. № 58 повністю, його позов в частині визнання п.1 рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення АМКУ від 07.08.2012р. № 58 не підлягає до задоволення як необґрунтований та безпідставний.
Щодо інших пунктів рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення АМКУ від 07.08.2012р. № 58 то суд вважає, що і в цій частині прийнятого рішення відсутні достатні підстави вважати, що рішення прийнятті АМКУ в результаті неправильної оцінки обставин справи, неврахування раду фактів, що мають істотне значення і відповідно з наслідком прийняття безпідставних висновків.
При цьому суд керувався наступним.
Згідно із ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:
1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;
3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;
4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;
5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;
6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;
7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції визначено серед іншого зловживання монопольним становищем на ринку.
Із змісту оскаржуваного рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення АМКУ від 07.08.2012р. № 58 під час розгляду справи було встановлено наступне.
Між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ 07.05.2001р. було укладено договір №230.
В ході розгляду справи ФОП ОСОБА_2 надано, також, копію договору від 06.03.2001 року №230.
Пунктом 5.11 договору від 07.05.2001 №230 та пунктом 5.11 договору від 06.03.2001 №230 передбачено: «Даний договір укладається на період до 31 грудня 2001 року, набирає чинності з дня підписання та вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна з сторін не заявить про відмову від договору або про пере гляд його умов. Договір вважається розірваним, якщо сторона повідомить про це іншу сто рону за місяць та виконає свої зобов'язання за даним Договором до вказаної у повідомленні дати».
Жодна з сторін не ініціювала розірвання договору від 07.05.2001р. №230 та від 06.03.2001р. №230.
ФОП ОСОБА_2 з 2002 року електроенергію не споживав, а тому і оплату не здійс нював.
ФОП ОСОБА_2 05.12.2011 року звертався до ВАТ (вх. № 108-1 від 05.12.2011р.) щодо встановлення опор та монтажу проводів на об'єкті приміщення складу-заправки і контори нафтобази в АДРЕСА_2.
Листом від 09.12.2001р. №4855/37 ВАТ повідомило, що: «...спеціалістами Кремене цького РЕМ, було проведено обстеження ПЛ 0,4 кВ...,в результаті якого виявлено, що на території колишньої АЗС стоїть дві дерев'яні опори на з.б. приставках з двома проводами А-25 між ними, а також кабельними відгалуженнями до вводу в приміщення ...у 2002 році об'єкт електропостачання (колишня АЗС, яка належала ПМК) був відключений від мережі через заборгованість (в сумі 300 грн.). Після відключення із нез'ясованих причин зник елект ролічильник. В подальшому договір на постачання електричної енергії - від 2002 року і до сьогодні не був укладений, а тому, коли, в 2008 році розроблявся проект реконструкції елек тричних мереж: у смт. Почаїв із застосуванням самоутримних ізольованих проводів, цей об'єкт не був включений до проекту реконструкції розподільчих мереж і жодних робіт при здійсненні реконструкції ПЛ 0,4 кВ на ньому не проводилось. Виходячи з вищевикладеного, оскільки і опори, і проводи відгалуження від ПЛ 0,4 кВ до приміщення по АДРЕСА_2 наявні, то цілком незрозуміле питання, щодо встановлення начебто демонтованих кимось опор і проводів. Що ж до відновлення електропостачання, то воно підлягає вирішен ню в порядку, відповідному вимогам чинних нормативно-правових документів - як приєднан ня нових споживачів до електричних мереж: електропостачальної компанії, яке здійсню ється після відключення споживачів від електромережі за порушення ними правил користу вання електричною енергією».
12.04.2012 ФОП ОСОБА_2 звернувся з заявою про відновлення електропостачання приміщення складу-заправки і контори нафтобази в АДРЕСА_2, На яку ВАТ листом від 07.05.2012, повідомило, що відновлення електропостачання електро установок, які були знеструмлені більше місяця здійснюється після технічного огляду і вида чі акта-допуску. Щодо дерев'яної опори на залізобетонній підставці та прольоту з 4-х про водів А-25 від цієї опори до існуючої опори ПЛ 0,4 кВ від КТП-67, то вони були демонтовані при проведенні реконструкції в 2010 році, оскільки належали Кременецькому РЕМ згідно із схемою розподілу меж балансової належності та експлуатаційної відповідальності за додат ком до минулого договору про електропостачання нафтобази.
На запит територіального відділення від 31.05.2012 №1723/12 ВАТ листом від 11.06.2012 №2772/25 повідомило, що надати схему розподілу меж балансової належності та експлуатаційної відповідальності за договором про постачання приміщення ПМК в АДРЕСА_2 не вбачається можливим, оскільки, договірні відносини про електропостачання за вказаним вище об'єктом відсутні протягом майже десяти років.
Листом від 16.07.2012р. №3273/25 ВАТ повідомило, що 06.03.2003р. договір від 06.03.2001р. №230 втратив чинність за відсутності будь-якої ініціативи обох сторін на продовження існування договірних зобов'язань. ВАТ також не заявляло про перегляд вказаного договору.
Листом від 22.06.2012р. №1246/11/27-12 Національна коміся, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики повідомила ФОП ОСОБА_2, що договір від 07.05.2001р. № 230 є чинним на сьогоднішній день, ВАТ зобов'язане відновити електропостачання об'єкту в АДРЕСА_2 після отримання акту - допуску на підключення до електромереж.
Таким чином, ВАТ уклавши з ФОП ОСОБА_2 в 2001 році два договори за №230, не здійснивши заходи по розірванню жодного, не врахувавши умови договорів щодо продовження терміну їх дії, вважаючи, що договірні відносини між ВАТ та ФОП ОСОБА_2 припинені в 2003 році, виключило ФОП ОСОБА_2 та належний йому об'єкт нерухомості в АДРЕСА_2 з бази даних споживачів Кременецького РЕМ.
Внаслідок наведеного, при реконструкції ЛЕП 0,4 кВ у м. Почаєві. в 2010 році згідно розробленого проекту, проведено зміни в схемі ЛЕП 0,4 кВ, та не встановлено підставну опору, чим позбавлено споживача можливість отримувати послугу електропостачання.
Відповідно до договору від 04.05.2012 174/9 на видачу технічних умов електропо стачання об'єкта будівництва від електричних мереж ВАТ «Тернопільобленерго), укладе ного між ВАТ (виконавець) та ФОП ОСОБА_2 (замовником):
- Виконавець зобов'язався на підставі заяви Замовника виготовити та видати тех нічні умови на приєднання електроустановок Замовника до мереж Виконавця (п.п. 1.1, 2.2.1);
- межа балансової належності - точка розподілу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності, від якої електричні мережі, побу довані за кошти замовника в сторону джерела живлення на вимогу технічних умов щодо еле ктропостачання об'єкта будівництва, виданих за цим договором, належатиме ВАТ «Тернопільобленерго» (п. 1.3);
- замовник укладає з Виконавцем основний договір з виконання будівельно - монтажних робіт за обсягом, що визначається вимогами технічних умов електропостачання в електричних мережах ВАТ «Тернопільобленерго» до межі балансової належності (п.1.4):
- Замовник несе відповідальність за укладання в термін, визначений договором, основного договору про надання послуг з виконання будівельно-монтажних робіт за обся гом, що визначається вимогами технічних умов електропостачання в електричних мережах ВАТ «Тернопільобленерго» до межі балансової належності (п.4.1.2).
В пункті 4.1 Технічних умов електропостачання від 18.05.2012 №36-11/9 вста новлено, що ФОП ОСОБА_2 для електропостачання його установок від мереж ВАТ необ хідно виконати за власні кошти наступний обсяг робіт:
- запроектувати та побудувати відгалуження 0,4 кВ від оп.№3 ПЛ-0,4 кВ Л-2 від КТП-67 до ВРП -0,4 кВ споживача;
- в КТП-67 на приєднанні ПЛ-04 кВ Л-2 замінити існуючий автоматичний вимикач 0,4 кВ на 1ном.=160А.
В подальшому ВАТ, розробивши та затвердивши робочий проект електричних ме реж 0,38 кВ зовнішнього електропостачання приміщення складу-заправки і контори нафто бази ФОП ОСОБА_2 передбачило підключення електроустановок замовника, прокладеним в повітрі самоутримним ізольованим проводом по додатково встановленій опорі до ввідно - розподільчого пункту енергії (ВРП -0,4 кВ).
На заяву ФОП ОСОБА_2 за вх. №363 від 10.05.2012 ВАТ повідомило, що у зв'язку з ремонтною компанією, яку проводить Кременецький район електричних мереж на даний час відсутня технічна можливість виконати будівельно-монтажні роботи, замовником яких є ФОП ОСОБА_2 Дане замовлення може виконати будь-яка будівельно-монтажна ор ганізація, яка має відповідні дозволи та ліцензії на виконання вищевказаних робіт.
28.05.2012 ФОП ОСОБА_2 звернувся з заявою про проведення технічного огляду та оформлення допуску на підключення електроустановок до електричних мереж ВАТ. Від повідно Акту №57.1 здачі-прийняття електромонтажних робіт електромонтажні роботи по проекту, розробленому і затвердженому ВАТ (шифр ЕП-52\1-05-2012) були виконані в пов ному обсязі.
Листом від 11.06.2012р. № 288 ВАТ повідомило, що комісією Кременецького РЕМ проведено технічний огляд приміщення складу-заправки і контори нафтобази в АДРЕСА_2, виявлено ряд недоліків, зокрема, замість нової підставної залізобетонної опори типу СВ-9,5 встановлену бувшу у вжитку підставну опору невідомого типу, а тому повторний технічний огляд не буде проведено після усунення виявлених недоліків.
Листом від 12.07.2012 №353 ВАТ повідомило заявника, шо право на виконання робіт, які передбачені Технічними умовами електропостачання від електричних мереж ВАТ електроустановок приміщення складу №36-11/9 від 18.05.2012 належить безпосередньо то вариству та субпідряднику ТОВ «Елітар», при неможливості ними виконання робіт, необхід на документація надходить у Кременецький РЕМ. Тому без наявності необхідної документа ції Кременецький РЕМ був не в змозі видати рахунок на виконання робіт. Згідно Технічних умов передбачено встановлення нової електричної опори.
Відповідно до акту (без номера та дати) надання послуг з виконання будівельно- монтажних робіт за обсягом, що визначається вимогами технічних умов електропостачання в електричних мережах ВАТ до межі балансової належності Кременецьким РЕМ виконано ро боти, передбачені в технічних умовах вартість яких становить 978 грн.
Згідно Акту №001001 від 26.06.2012 комісією Кременецького РЕМ надано висно вок про те, що в результаті технічного обстеження, проведеного на підставі наданої технічної документації, електроустановки приміщення складу-заправки і контори нафтобази, можуть бути підключені до електричних мереж ВАТ.
05.07.2012 ВАТ уклало з ФОП ОСОБА_2 договір на постачання електричної енергії №333.
Згідно додатку №5 до даного договору ПЛІ-0,4 кВ, Л-2, оп. №3, КТП-67, Ф-7 є бала нсовою належністю ВАТ.
Враховуючи вищезазначені обставини адміністративна колегія Тернопільського відділення АМКУ у рішенні, що оскаржується дійшла висновку, що вищенаведені дії ВАТ "Тернопільобленерго" ущемили інтереси ФОП ОСОБА_2, оскільки для отримання необхідного йому товару - електропостачання, ним понесені додаткові затрати часу та кош тів.
За наявності значної конкуренції на ринку, ФОП ОСОБА_2 мав би можливість виб рати іншого надавача послуг, а ВАТ "Тернопільобленерго" в свою чергу, не зміг би диктувати споживачу свої умо ви надання послуги.
А тому адміністративна колегія Тернопільського відділення АМКУ кваліфікувала дії ВАТ "Тернопільобленерго", в результаті яких для надання послуги електропостачання споживачу нав'язуються умови, пов'язані з виконанням додаткових робіт, як дії що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання мо нопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання електричної енергії, що призвело до ущемлення інтересів споживача, які були б неможливими за умов існування значної кон куренції на ринку.
Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводення розслідування за цими заявами і справами, прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами, перевірка та перегляд рішень у справах, надання висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд справ про адміністративні правопорушення, здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Ч. 1 ст. 59 Закону регламентовано, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Разом з цим, на думку суду, із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення АМКУ від 07.08.2012р. № 58 прийнято відповідно до вимог закону, а встановлені у ньому обставини відповідають дійсності.
Щодо тверджень позивача про неправильну оцінку Тернопільським відділенням АМКУ обставин справи, то суд вважає, їх такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення АМКУ в даному випадку з огляду на наступне.
Так, позивач посилається на ту обставину, що позивач на момент звернення із заявами до ВАТ "Тернопільобленерго" про відновлення йому електропостачання не був споживачем в силу того, що договірні відносини між ним та структурними підрозділом ВАТ припинились ще у 2003 році.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно із змісту ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Також і відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією затверджених Нацкомелектроенергетики від 31.07.1996 № 28 договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Дійсний господарський договір запишається чинним, доки не припиняться всі господарсько-договірні зобов'язання, що виникли на його підставі, незалежно від того, чи мину ли встановлені сторонами терміни виконання окремих договірних зобов'язань (які слід відрі зняти від загального терміну дії договору). Згідно зі ст. 202 ГК України господарське зобов'я зання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної од норідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторони в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках.
Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Згідно статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
При цьому як вбачається із матеріалів справи відповідачем та третьою особою подано суду два договори на постачання електричної енергії за №230 від 06.03.2001р. та від 07.05.2001р. укладених між ФОП ОСОБА_2 та ВАТ "Тернопільобленерго".
Зазначені договори підписано уповноваженими особами та завірено печатками ФОП ОСОБА_2 та від імені ВАТ "Тернопільобленерго" - Кременецьким районом електромереж.
Оригінали обох договорів ФОП ОСОБА_2 пред'являв для огляду представникам позивача та відповідача та вказані оригінали договорів долучено судом до матеріалів справи.
Із аналізу даних договорів вони практично ідентичні за змістом.
При цьому з боку позивача в першу чергу заперечується існування самого факту укладення вказаних договорів в силу того, що сторонами не досягнуто усіх істотних умов за вказаними договорами так як відсутні додатки до вказаних договорів на які є посилання безпосередньо у договорах.
Проте, суд має за необхідне зазначити, що згідно пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтей 33 Господарського процесуального кодексу України діє принцип змагальності сторін у господарському процесі, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На розгляд суду копії зазначених договорів та їх оригінали подані виключно з боку відповідача та третьої особи. Проте, дані договори подані не у повному обсязі, зокрема і за відсутності додатків до них. В свою чергу, і зі сторони позивача не подано суду зазначених договорів у зв'язку із знищенням документації за вказаний період за закінченням встановленого строку для її обов'язкового зберігання.
А тому, суд керуючись ст.32,33,43 ГПК України оцінює зміст зазначених договорів за наявними поданими доказами сторонами.
При цьому, на думку суду, ненадання сторонами усіх додатків до договорів від 06.03.2001р. та від 07.05.2001р. №230 не свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору, та, відповідно, про неукладеність, зазначених договорів.
Посилання в підписаних договорах на наявність відповідних додатків свідчить про їх існування на момент підписання договорів. Постачання та споживання електроенергії згідно укладеного договору протягом 2001-2002 років підтверджують, що сторонами було досягнуто домовленостей за всіма істотними умовами договору.
Крім того, безпосередньо позивачем подану суду як доказ рішення господарського суду Тернопільської області від 06.08.2003 №12/53-558, який розглядав справу про стягнення заборгованості за договором від 06.03.2001р. №230, що є додатковою підставою вважати, що сторонами було досягнуто згоди з його укладення та між ними існували правовідносини пов'язані із виконанням зобов'язань за договором.
Одночасно, суд критично оцінює твердження позивача про те, що зазначене рішення суду свідчить про укладення між ВАТ "Тернопільобленерго" та ФОП ОСОБА_2 виключно договору від 06.03.2001р. №230 так як зазначене не було предметом розгляду у даній справі. Із змісту рішення судом досліджувалось стягнення заборгованості за договором від 06.03.2001р. №230 та на його розгляд не подавалось інших договорів. Проте, це не може однозначно свідчити, що таких не укладалось між сторонами.
Таким чином, доводи позивача щодо укладення із ФОП ОСОБА_2 тільки договору №230 від 06.03.2001 з посиланням на рішення господарського суду Тернопільської області від 06.08.2003 №12/53-558, не підтверджуються поданими ним доказами.
Відхиляє суд і посилання позивача на факт підробки договору від 07.05.2001р. №230 з боку ФОП ОСОБА_2 так як зазначене також не підтверджено позивачем належними доказами, зокрема у вигляді експертного висновку чи висновків правоохоронних органів. Одночасно, сторонами не заявлялось суду і клопотань про проведення такої експертизи чи надіслання справи у правоохоронні органи. Крім того, подані як докази документи позивачем які містять на його думку відмінні від договорів проставлені на них печатки Кременецького району електромереж датовані 2000р. тоді як договори укладені 2001р.
Із змісту поданих договорів від 06.03.2001р. та від 07.05.2001р. №230 судом встановлено, що пунктом 5.11. договорів передбачено, що дані договори укладаються на період до 31.12.2001р., набирають чинності з дня їх підписання та вважаються продовженими на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну їх дії жодна із сторін не заявить про відмову від Договору або перегляд його умов.
При цьому суду жодних доказів (документів), які б підтверджували про відмову від продовження дії договорів за №230, їх розірвання ФОП ОСОБА_2 чи ВАТ "Тернопільобленерго" суду не подано.
Позивач стверджує також, що так як споживач порушив умови договору в частині своєчасної оплати за надану йому електроенергію то відповідно ВАТ "Тернопільобленерго" не продовжувало з ним дію договору.
Проте, суд має за необхідне зазначити, що припинення ФОП ОСОБА_2 споживання електроенергії не є тотожним відмові від договірних відносин.
Зокрема, за змістом укладених між сторонами Договорів (п.п. 4.2.) при неоплаті Споживачем вартості електроенергії за умовами розділу 3, Енергопостачальна організація має право до проведення повного розрахунку припинити або обмежити йому енергопостачання у встановленому порядку. Проте, умовами договору як і Правилами користування електричною енергією чинними на час укладення та дії договору не передбачено припинення дії договорів з постачання електроенергії у зв'язку з неоплатою за поставлену енергію Споживачем.
Оцінює суд критично і посилання позивача на той факт, що дія зазначених договорів була продовжена виключно на наступний рік і договір припинив свою дію з 2003р.
Так, згідно п.п. 5.11. Договорів дані договори укладаються на період до 31.12.2001р., набирають чинності з дня їх підписання та вважаються продовженими на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну їх дії жодна із сторін не заявить про відмову від Договору або перегляд його умов.
Отже, по завершенню строку дії договору за відсутності відмови від нього він вважається продовженим на наступний рік повністю у всіх своїх умовах тобто продовжує бути чинним і п. 5.11. Договору та правило закріплене у ньому про пролонгацію продовження дії договору. А тому по завершенню дії продовженого строку договору, якщо знову відсутня відмова від договору, застосовується і п. 5.11. Договору і Договір вважається продовженим знову.
Вказана позиція відповідає, зокрема, тій яка викладена і у листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 22.06.2012р. №1246/11/27-12, яка повідомила ФОП ОСОБА_2, що в силу п.п. 5.11. Договору від 07.05.2001р. № 230 він є чинним на сьогоднішній день, ВАТ "Тернопільобленерго" зобов'язане відновити електропостачання об'єкту в АДРЕСА_2 після отримання акту - допуску на підключення до електромереж.
При цьому суд критично розглядає посилання позивача на інший лист НКРЕ від 12.10.2012р. № 6491/26/47-12 так як ним зазначається лише, що спірне питання щодо наявності договірних відносин між ФОП ОСОБА_2 та енергопостачальником можить бути вирішене у судовому порядку. Проте, зазначеним листом не відкликано попереднього листа та не спростовано викладену у ньому правову позицію НКРЕ.
Разом з цим, розглядаючи дані листи суд розглядає їх не як нормативно-правові акти а як документ, який в силу повноважень НКРЕ як роз'яснення носить лише рекомендаційний характер і не має обов'язкової сили.
Одночасно, суд має за необхідне зазначити, що можливість продовження зазначених договорів не тільки на наступний рік але і на більш тривалий термін з використанням правила закріпленого у п.п. 5.11. договору підтверджується і судовою практикою енергопостачальних компаній про стягнення ними заборгованості. Наприклад, у Постанові ВГСУ від "25" червня 2012 р. № 5002-33/4399-2011 вбачається, що розглядався спір за позовом Публічного акціонерного товариства "Крименерго" про стягнення заборгованості, яка виникла у 2011р. за Договором укладеним 02.03.2004 з посиланням на чинність вказаного договору у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 9.5 договору договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.04, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Даний договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні однієї із сторін не буде заявлено про припинення цього договору або його перегляд.
Також, критично суд розглядає і посилання позивача на невідповідність умов договорів від 07.05.2001 №230 чинному законодавству та типовій редакції договору. Так як за твердженням безпосередньо позивача у пункті 3 листа від 11.06.2012 №2772/25 він зазначив, що: «... лише протягом 2003-2005 двічі Національна комісія регулювання енергетики України зобов'язувала суб'єктів підприємницької діяльності з постачання електроенергії привести взаємовідносини із споживачами до вимог правил користування електричної енергії.».
Отже обов'язок ініціювати процедуру приведення договорів на постачання електроенергії у відповідність до чинного законодавства, покладався саме на позивача. При цьому позивачем суду не надано доказів того, що ВАТ "Тернопільобленерго" зверталось до ФОП ОСОБА_2 з ініціативою проведення таких змін.
При цьому слід зазначити, що позивач обґрунтовуючи припинення чинності вказаних договорів має на меті довести той факт, що ФОП ОСОБА_2 не був споживачем станом на момент відновлення йому електропостачання, а тому як новий споживач - суб'єкт господарювання у якого виникла необхідність у електропостачанні повинен був оплатити вартість підключення його до електричних мереж та витрати пов'язанні із придбанням додаткових засобів та обладнання необхідного для відновлення електропостачання.
Проте, суд не може погодитись з такими висновками позивача з огляду на наступне.
Зокрема, із змісту ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" її положення в частині зловживання монопольним становищем стосуються не тільки тих суб'єктів господарювання, які уже споживають певний товар (послугу) і є "споживачами" в розумінні позивача але й тих суб'єктів господарювання, які мають намір придбати такий товар та звертаються у зв'язку з цим до відповідного монополіста.
Також, і із змісту Правил користування електричною енергією термін "споживач" вживається і щодо потенційних споживачів електричної енергії.
Отже, в даному випадку може мати місце зловживання монопольним становищем як по відношенню до уже існуючих споживачів електроенергії так і до тих, які хочуть стати такими.
Також, суд не може погодитись і з посиланням позивача у справі і на статтю 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»
Так як із змісту ст. 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.
Проте, позивачем не доведено суду належними доказами, шо ФОП ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою щодо забезпечення електропостачання, робіт по будівництву об'єкта а як вбачається із матеріалів справи подав лише заяву про відновлення йому електропостачання уже існуючих приміщень та будівель.
Є, на думку суду, помилковим і посилання позивача як на підставу проведення оплати витрат з відновлення електропостачання саме ФОП ОСОБА_2 і на ч. 2 статті 18 Закону України «Про електроенергетику» згідно з якою фінансування капітального будівництва, реконструкції та обслуговування об'єктів, призначених для спільних потреб підприємств електроенергетики та підприємств інших галузей, провадиться за рахунок замовників (власників) та користувачів цих об'єктів.
Зокрема, позивачем не надано суду належних доказів наявності спільних потреб ВАТ "Тернопільобленерго" з ФОП ОСОБА_2 у використанні об'єктів, які побудовані чи встановлені за кошти підприємця.
При цьому згідно правової позиції, наведеної в постанові Вищого господарського суду України від 05.06.2012 по справі №21/5007/119/11 «ця норма регулює лише будівництво та реконструкцію об'єктів, які необхідні для спільного використання підприємством електроенергетики та інших галузей у зв'язку з передачею електроенергії».
Окрім того, в частині другій статті 18 Закону України «Про електроенергетику» зазначено про фінансування будівництва об'єктів, призначених для спільних потреб підприємств електроенергетики та підприємств інших галузей.
Проте, суд має за необхідне зазначити, що в даному випадку має місце надання послуг з відновлення енергопостачання не підприємству а підприємцю.
В силу ст. 62 ГК України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
В свою чергу, згідо ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
ФОП ОСОБА_2 не є підприємством у визначенні статті 62 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим, є безпідставним застосування ВАТ "Тернопільобленерго" у даному випадку ч. 2 статті 18 Закону України «Про електроенергетику».
Слід також зазначити, що згідно затверджених технічних вимог ФОП ОСОБА_2 придбав засоби у вигляді у вигляді опори та інших засобів, які встановлені ВАТ "Тернопільобленерго" на його території але й змушений був нести додаткові витрати у зв'язку з придбанням і заміни існуючого автоматичного вимикача 0,4 кВ на 1ном.=160А в КТП-67 (трансформатор) на приєднанні ПЛ-04 кВ Л-2, який знаходиться у трансформаторі поза межами території Споживача та є власністю ВАТ "Тернопільобленерго". При цьому за допомогою вказаного трансформатора та заміненого вимикача здійснюється обслуговування і інших споживачів а не тільки ОСОБА_2
Необхідно також відмітити, що згідно додатку №5 до даного договору ПЛІ-0,4 кВ, Л-2, оп. №3, КТП-67, Ф-7 є бала нсовою належністю ВАТ "Тернопільобленерго".
Також, суд критично оцінює посилання позивача на лист Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії в Тернопільській області від 06.08.2012 №17/16-282, як на доказ правомірності своїх дій щодо встановлення відповідних вимог ФОП ОСОБА_2 в технічних умовах.
Відповідно до підпункту 15 пункту 4 Положення про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 №929, із змінами, до повноважень Держенергонагляду віднесено здійснення в межах своєї компетенції нагляду за відповідністю виданих технічних умов на приєднання електричних, теплових установок та мереж до мереж енергопостачальних (електропередавальних) організацій - вимогам нормативних документів та погодженням проектів енергопостачання споживачів енергії.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про електроенергетику» нормативний документ це норми, правила, інструкції та стандарти, прийняті та зареєстровані в установленому законодавством порядку, щодо забезпечення належного технічного стану електричних, теплових, тепловикористовувальних установок та мереж.
Проте, як вбачається із оскаржуваного рішення відділенням не досліджувалось та не ставилось під сумнів технічна необхідність виконання відповідних робіт для приєднання електроустановок ФОП ОСОБА_2 до мереж ВАТ "Тернопільобленерго" так як вказані питання не відносяться до повноважень органів Антимонопольного комітету України а в ході розгляду справи №590-ЗМС встановлювались виключно правові підстави для покладення на ФОП ОСОБА_2 зобов'язань за власні кошти відновити елементи мережі ВАТ "Тернопільобленерго", демонтовані при реконструкції та виконати інші роботи на мережі та електроустановках, що належать ВАТ "Тернопільобленерго".
Також, суд критично розглядає і доводи позивача щодо відсутності в його діях умислу та незначного розміру завданих ФОП ОСОБА_2 збитків, так як вони не доводять неправомірність оскаржуваного рішення відповідача.
Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини в будь-якій формі.
Розмір збитків, чи взагалі їх наявність, не є кваліфікуючими ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтею 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
У постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2008 у справі №35/210-07 зазначено: «Шкода, як цивільно правова категорія, завдана внаслідок вчинення відповідних дій, не є складовою порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем.».
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи суд вважає, що позивачем, станом на день розгляду справи не доведено, що висновки відповідача у рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.08.2012р № 58 є необґрунтованими та безпідставними, зокрема як такі, що прийняті в результаті неправильної оцінки обставин справи, неврахування раду фактів, що мають істотне значення для справи. А тому, суд, вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення з підстав наведених позивачем, та в задоволенні позову позивача відмовляє повністю.
Згідно ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача у справі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В позові відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено та підписано 20.02.2013р.
Суддя В.Л. Гевко