Справа № 2035/10536/2012
№ производства 2/646/360/2013
21.02.2013 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді - Васильєвої О.О.,
при секретарі судового засідання - Козирєва А.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Інститут Укроргверстатінпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Приватного підприємства "Інститут Укроргверстатінпром", у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату з вересня 2011року по 17 лютого 2012року у сумі 6616,35грн., за невикористану відпустку в 2010-2011р., за затримку розрахунку при звільнені у сумі 16002,99грн., за надання юридичної допомоги у сумі 300,00грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з інфляцією росту цін на споживчі товари і тарифів на послуги, моральну шкоду у сумі 3000,00грн., усього 25919,34грн.
У судовому засіданні позивач надав суду заяву про уточнення позову і просив стягнути з ПП «Інститут Укроргверстатінпром» заборгованість по заробітній платі - 6616,35 грн., компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з інфляцією - 15804,45 грн., моральну шкоду - 300 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився про дату, час та місце слухання справи належним чином повідомлений. 30.01.2013 року відповідачем на адресу суду направлена заява з поясненням від 30.01.2013 за №27/53 у якому просить суд розглядати справу без участі відповідача і проти позову частково заперечували.(а.с.36-37).
Позивач та його представник у судовому засіданні уточнену позовну заяву підтримали та просили задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника. дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Згідно копії трудової книжки від 20.10.1973 р., судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ЗАТ «Інститут Укроргверстатінпром» відповідно до наказу №43-К від 07.04.2003 року (а.с.5).
16.02.2011 року ЗАТ «Інститут Укроргверстатінпром» зареєстровано як ПП «Інститут Укроргверстатінпром» (а.с.5-6)
17.02.2012 року позивач звільнений з займаної посади за власним бажанням (а.с.6).
Відповідно до довідки, яку було надано відповідачем, заборгованість по виплаті заробітної плати ПП «Інститут Укроргверстатінпром» перед ОСОБА_1 складає 6616,35 грн.:
2011 рік: вересень - 805,78, жовтень - 1151,59 грн., грудень - 886,83 грн;
2012 рік: січень - 1032,07 грн., лютий - 2740, 08 грн.( у тому числі компенсація за невикористану відпустку -2686,11 грн. (а.с.30).
Також, відповідач зазначив, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні шість місяців складає 76,35 грн. (а.с.31)
Згідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 цього Кодексу власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається Законом.
Згідно до положень ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату власної праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»від 19.10.2000 р. за № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.
Враховуючи п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці » (зі змінами й доповненнями), установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці»та ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» в разі затримки виплати заробітної плати всі роботодавці зобов'язані нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати.
Компенсація виплачується, якщо виплата заробітної плати затримується на один і більше календарних місяців, тобто розрахунок та нарахування компенсації зобов'язані проводити тільки ті підприємства, які несвоєчасно виплачують заробітну плату своїм працівникам
Компенсації підлягають грошові доходи населення, що не мають разового характеру. До них, зокрема, належить заробітна плата (грошове забезпечення). Заробітна плата компенсується з урахуванням індексації. Порядок розрахунку суми компенсації зазначено в п. 4 Порядку № 159.
Сума компенсації розраховується як добуток суми нарахованої, але не виплаченої працівнику заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів), та приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Ск = ЗП х Кп: 100%
Ск- сума компенсації;
ЗП - сума чистої заробітної плати не виплаченої в строк;
Кп - коефіцієнт приросту споживчих цін за період затримання виплати заробітної плати.
Таким чином сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 17 лютого 2012 року по 26 листопада 2012 року, відповідно до розрахунку, становить 15804,45 грн.
Однак, згідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 6616,35 грн., та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 15804,45 грн.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в сумі 300,00 грн., суд також приходить до висновку про задоволення, на підставі наступного.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В силу вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірною дією відшкодовується особою, що її заподіяла, при наявності її вини.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнової) шкоди " від 31.02.1995 р. № 4 під моральною шкодою треба розуміти втрати немайнового характеру в результаті моральних чи фізичних страждань чи інших негативних наслідків, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними чи діями бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може мати місце, а саме: у приниженні честі, достоїнства, чи престижу ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з погіршенням здоров'я, порушення права власності, прав, даних споживачам, у зв'язку з незаконним перебуванням під наслідком і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків у зв'язку з неможливістю продовження активного громадського життя, порушення спілкування з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У відповідності до ст. 23, 1167 ЦК України, виходячи із суті позовних вимог, характеру, об'єму та тривалості страждань, сутності вимушених змін в життєвих відносинах, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за необхідним позовні вимоги в частині стягнення з відповідача причиненої моральної шкоди у розмірі 300,00 грн. задовольнити.
Відповідно до ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за вересень 2011 року повинно бути допущено до негайного виконання.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 367 ЦПК України, ст.ст.47,116,117 КЗпП України суд-
Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Інститут Укроргверстатінпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Інститут Укроргверстатінпром» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 6616,35 грн. (шість тисяч шістсот шістнадцять гривень 35 копійок).
Стягнути з Приватного підприємства «Інститут Укроргверстатінпром» на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 15804,45 (п'ятнадцять тисяч вісімсот чотири гривні 45 копійок).
Стягнути з Приватного підприємства «Інститут Укроргверстатінпром» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300,00 грн. (триста гривень 00 копійок).
Стягнути з Приватного підприємства «Інститут Укроргверстатінпром» на користь держави судовий збір в сумі 214,00 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду у частині виплати заборгованості по заробітній платі за вересень 2011 р. у сумі 805,78 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Васильєва О.О.