27 лютого 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого - судді Бондаренко Н.В.
суддів: Ковальчук Н.М., Григоренка М.П.,
секретар судового засідання: Пиляй І.С.,
з участю відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 22 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 у власних інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні житлом, вселення та визначення порядку користування житловим будинком,
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 22 січня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивачка вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та невірною оцінкою обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено фактів перешкоджання їй у проживанні та користуванні житловим будинком в АДРЕСА_1 зі сторони відповідачів та недоведеності того, що вона з дітьми була відсутня в будинку понад один рік з поважних причин.
Однак, такі висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та доказам, які досліджувалися у суді першої інстанції та містяться у матеріалах справи.
Судом першої інстанції не надано належної оцінки її доводам щодо того, що до спірного будинку вона вселилася на правах члена сім'ї власника будинку у 2004 році та постійно там проживала із пропискою по вказаній вище адресі разом із чоловіком ОСОБА_1 і двома дітьми - ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Апелянт також вказує, що після припинення сімейних стосунків із відповідачем ОСОБА_1 із січня 2009 року вона продовжувала проживати у спірному будинку із дітьми по грудень місяць 2009 року. З початком холодів змушена була із дітьми переїхати на зимовий період проживати до квартири своєї матері, оскільки діти почали хворіти через відсутність у будинку належного опалення. Проте вона періодично
Справа № 2-18/12 Головуючий у суді І інстанції - Олійник П.В.
Провадження № 22-ц/787/439/2013 Доповідач - Бондаренко Н.В.
приходила до будинку, наглядала за ним, брала речі для дітей. Починаючи із січня місяця 2010 року вона не може потрапити до будинку, оскільки, відповідач ОСОБА_1 самочинно змінив замка на вхідних дверях, виніс її речі та вселив до будинку свою сестру ОСОБА_7 з чоловіком ОСОБА_6 та дітьми.
Судом не надано жодної оцінки показам допитаних у судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які підтвердили факт заміни замків на вхідних дверях у спірному будинку та чинення їй перешкод у користуванні будинком зі сторони ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Крім того, у судовому засіданні Цимбалюкпояснювала суду, що до будинку її не пустить, оскільки вважає його своєю власністю після того як сплатила борг банку по кредиту її брата ОСОБА_1
Щодо вимог про вселення її та двох її дітей до спірного будинку та виділення окремих кімнат у користування для проживання, то вони випливають із доведеності вимог про вчинення перешкод у користуванні житлом, а тому також підлягають задоволенню.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що вона є колишнім членом сім'ї власника спірного житла, яка добровільно залишила будинок в АДРЕСА_1 та не надала суду доказів відсутності її у будинку понад один рік з поважних причин та чинення їй перешкод у користуванні будинком з боку відповідачів.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Вбачається, що на підставі договору дарування від 30 серпня 2004р. власником будинковолодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_1
Позивачка ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 вересня 2004 року по 20 квітня 2010 року. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4 -ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_2
Позивачка з дітьми до листопада 2009року проживали в будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1. У вказаному будинку ОСОБА_3 з дітьми зареєстровані і по даний час.
Отже встановлено, що позивачка є колишньою дружиною відповідача ОСОБА_1 та вселилася до спірного будинку у встановленому законом порядку, як член сім'ї власника будинку.
У ньому, крім позивачки з дітьми, з квітня 2010року зареєстровані також сестра відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 з чоловіком ОСОБА_6 та їх дітьми, які проживають в будинку по даний час.
За змістом ст.ст.156,157 ЖК України, ст.405 ЦК України члени сім'ї власника жилої квартири ( за ст.64 ЖК, у тому числі чоловік), які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Членів сім'ї власника жилої квартири може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою ст.116 цього кодексу. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника втрачає право користування цим житлом тільки у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідачка ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду підтвердила наявність неналежного стану опалення в будинку.
Проте, у порушення зазначених норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції вирішуючи справу, не дав належної оцінки доводам позивачки та наданим нею доказам про поважність причин її тимчасової відсутності в спірному будинку, зокрема, ОСОБА_3 обґрунтовуючи поважність причин тимчасової відсутності в спірному помешканні, посилалася на те, що вона з двома дітьми вимушено залишила будинок в листопаді 2009року, оскільки через похолодання на вулиці та неналежний стан опалення в житловому приміщенні неможливо було проживати. В січні 2010р. в будинку був змінений вхідний замок, а згодом в будинок вселилася сестра відповідача із своєю сім'єю, які чинять їй перешкоди у доступі до житла.
Таким чином, вирішуючи спір, місцевий суд, дійшов невірного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про вселення її з дітьми в спірний будинок. Окрім того, суд не звернув увагу й на те, що з позовом до суду про захист порушених прав позивачка звернулася 20 вересня 2010р.(а.с.12), тобто до спливу строку, встановленого ст.405 ЦК України.
З огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що право позивачки з малолітніми дітьми на проживання в спірному будинку підлягає захисту шляхом вселення і зобов'язання відповідачів не чинити їм перешкод в користуванні житлом.
Разом з тим, вимоги ОСОБА_3 щодо надання їм двох кімнат в користування не підлягають задоволенню. ЇЇ вимоги в цій частині є невмотивованими і не конкретизованими.
Встановлено, що будинок складається із трьох кімнат, одна з яких є неізольованою. Окрім того, житлове приміщення, яке мають право займати члени сім'ї власника, за ст.405 ЦК України, визначається власником, в ньому також проживає сім'я ОСОБА_6, яка складається із чотирьох осіб, там має право проживати і сам власник будинку.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову Керуючись ст.ст. 303,307, 309,313-314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 22 січня 2013 року скасувати.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_3 та двох малолітніх дітей: ОСОБА_4,2005р.н. і ОСОБА_5,2008р.н. в будинок АДРЕСА_1 і зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не чинити їм перешкоди в користуванні будинком.
У решті позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Бондаренко Н.В.
Судді: Ковальчук Н.М.
Григоренко М.П.