Справа № 0413/1827/12 22-ц/774/146/К/13
Провадження № 22-ц/774/146/К/13 Головуючий в суді першої
Справа № 413/1827/12 інстанції - Тимошенко Т.І.
Категорія 5 (4) Доповідач - Ляховська І.Є.
20 лютого 2013 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Абрамян Н.Л.,
за участю - позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_8, про визнання майна спільною сумісною власністю та про визнання права власності на 1/2 спільного сумісного майна, -
У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та про визнання права власності на 1/2 спільного сумісного майна. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 27 жовтня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із батьком відповідачів - ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час спільного проживання ними за спільні кошти було придбане майно: автомобіль ВАЗ 21011, 1980 року випуску вартістю - 8000 грн.; кухонний куточок «Абсолют» вартістю -1790 грн.; кухонний гарнітур вартістю - 4340 грн.; пічка газова «Ардо» вартістю - 2300 грн.; холодильник «Арістон» вартістю - 1500 грн.; меблі «вітальня» вартістю - 1425 грн.; пральна машина «Ардо» вартістю - 1200 грн.; спальний м'який куток з тумбою вартістю - 500 грн.; трьохдверна речова шафа «Лаура» вартістю - 1700 грн; тумба під телевізор «Амеріко» вартістю - 400 грн.; телевізор «Соні» вартістю - 1000 грн.; телевізор «Айва» вартістю - 500 грн.; підставка під телевізор вартістю - 300 грн.; магнітола «Панасонік» вартістю - 1000 грн.; кондиціонер «Купер-Хантер» вартістю - 2570 грн.; настельні карнизи 3 шт. вартістю - 110 грн. за один; 3 шт. (330 грн.); штори на вікнах вартістю - 200 грн.; жалюзі на вікнах у кухні вартістю - 100 грн.; ДВД плеєр вартістю - 300 грн.; люстри 2 шт. - 100 грн. за одну, 2 шт. (200 грн.), всього на суму - 29655 грн. Просила суд визнати вищезазначене майно спільною сумісною власністю, нажитою за час сумісного проживання її та ОСОБА_9, виділити їй із спільної сумісної власності майно, нажите за час сумісного проживання, а саме: холодильник «Арістон» вартістю - 1500 грн.; пральну машину «Ардо» вартістю - 1200 грн.; спальний м'який куток з тумбою вартістю - 500 грн.; телевізор «Соні» вартістю - 1000 грн.; пічку газову «Ардо» вартістю - 2300 грн.; визнати за нею право власності на автомобіль ВАЗ 21011, 1980 року випуску, придбаний 02 жовтня 2004 року, згідно біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу, реєстраційний № 423512, вартістю 8000 грн., а також стягнути з відповідачів на її користь судові витрати в розмірі судового збору.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 23 квітня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_8.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, визнано спільним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_9 кухонний гарнітур вартістю 4340 грн., меблі "вітальня" вартістю 1425 грн. та холодильник "Арістон" вартістю 1500 грн., виділено ОСОБА_2 холодильник "Арістон" вартістю 1500 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд неправомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 лише частково, необґрунтовано не взяв до уваги пояснення свідків, які підтвердили, що ОСОБА_2 з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю з 2002 року та разом купували спірне майно, а також не врахував наявний у матеріалах справи акт з переліком майна, яке знаходилось у його квартирі. Крім того, вважає, що розірвання шлюбу 05 вересня 2005 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_8 не є підставою у відмові про визнання спільною сумісною власністю автомобілю ВАЗ 21011, 1980 року випуску, придбаного ОСОБА_2 та ОСОБА_3 02 жовтня 2004 року, згідно біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд дійшов помилкового висновку щодо доведеності ОСОБА_2 позовних вимог, залишив поза увагою що вказані у позовній заяві ціни спірного майна не відповідають його фактичній вартості і позивачем не заявлялося клопотання про призначення експертизи для її визначення. Також, судом залишено поза увагою, що акт про перелік майна у квартирі, на який посилається позивач, є недопустимим доказом по справі. Крім того, судом не враховано, що зазначене в позові рухоме майно не визначене ознаками, які б дозволили суду його ідентифікувати.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що обидві апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, визнаючи спільним майном позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_9 кухонний гарнітур вартістю 4340 грн., меблі "вітальня" вартістю 1425 грн. та холодильник "Арістон" вартістю 1500 грн. та виділяючи ОСОБА_2 холодильник "Арістон" вартістю 1500 грн., суд першої інстанції залишив поза увагою наступне.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожна особа має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст.. 3, 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у рази їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення, визнання порушених, оспорюваних прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися конкретним способом захисту свого права.
Стаття 10 ЦПК України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.. 61 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_2 щодо визнання частини майна спільною сумісною власністю із померлим ОСОБА_9, суд першої інстанції залишив поза увагою положення ст. 60 Сімейного кодексу України щодо підстав набуття права спільної сумісної власністі подружжя, згідно якої таким майном є майно, набуте подружжям під час шлюбу, а також положення ст.. 74 Сімейного кодексу, щодо виникнення права спільної сумісної власності на майно, набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка, що проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не заявлені позовні вимоги щодо встановлення факту перебування позивачки із померлим ОСОБА_3 у фактичних шлюбних стосунках, а матеріали справи на підтвердження цього факту не містять належного та допустимого доказу, яким має бути відповідне судове рішення, що набрало законної сили, підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання майна спільною сумісною власністю відсутні.
Ухвалюючи рішення та виділяючи ОСОБА_2 холодильник "Арістон" вартістю 1500 грн., суд першої інстанції належним чином не з'ясував, які правовідносини виникли між сторонами, за захистом яких порушених прав позивачка звернулася до суду та чи є належним обраний позивачкою спосіб захисту її прав та інтересів.
Так, ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги щодо визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.
Проте, як убачається із обставин, викладених позивачкою в позовній заяві, фактично спір виник між позивачем та спадкоємцями ОСОБА_3 щодо частини майна, набутого, як стверджує позивачка, під час спільного проживання її з померлим однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача мало б бути звернення до суду із позовом про встановлення факту перебування у фактичних шлюбних відносинах, визнання певного майна спільною сумісною власністю із померлим, визнання права на 1/2 частину цього майна та припинення прав співвласників на належну їм частину цього майна із стягненням зі спадкоємців на користь позивачки або виплатою позивачкою на користь спадкоємців компенсації вартості цієї частини майна.
Проте суд першої інстанції не роз'яснив позивачці її право на уточнення позовних вимог та передчасно ухвалив у справі рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Також не може погодитись колегія суддів і з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2, оскільки рішення суду в цій частині взагалі не мотивовано.
Таким чином, рішення суду не відповідає вимогам ст.. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості через порушення судом норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційних скарг представника позивачки ОСОБА_5 та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не містять підстав для їх задоволення з підстав, викладених вище.
Проте, згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції необхідно скасувати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч. 5 ст.. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з цим рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_2 судового збору в сумі 214грн.60коп. підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, та ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 16 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 спільного сумісного майна відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Повний текст рішення складено 25 лютого 2013 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Митрофанова
Н.О.Соколан