Справа № 760/3612/13-ц
2-2170/13
21 лютого 2013 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Прокопчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернулась в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Посилається на те, що спільне життя між ними не склалось через різні характери та погляди на сімейне життя. Сімейно-шлюбні стосунки не підтримують, спільного господарства не ведуть, у зв'язку з чим подальше збереження сім'ї вважає неможливим.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2012 року за клопотанням відповідача сторонам було надано строк на примирення один місяць. Примирення між сторонами не відбулось.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року зазначене заочне рішення скасоване, а справа призначена до судового розгляду.
У судовому засіданні 21 лютого 2013 року сторони пояснили, що примирення в строк наданий судом не відбулося. Крім того, позивач взагалі вважає його неможливим. За таких обставин, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2013 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про надання вдруге строку на примирення.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала та просила шлюб розірвати. Пояснила суду, що примирення між ними не відбулось, і вона вважає його неможливим. Вони з відповідачем не ведуть спільного господарства, мають окремі бюджети та витрачають кошти кожен на власний розсуд. Рішення про розірвання шлюбу є виваженим, до цього їх сім'я йшла декілька років, протягом яких вони намагались примиритись та найти порозуміння.
Відповідач заперечував проти задоволення позову. Пояснив суду, що він намагається примиритись з позивачем, вживає для цього всіх необхідних дій - спілкується з дитиною, вони з позивачем мешкають за однією адресою та ведуть спільне господарство, він купує продукти та витрачає кошти на потреби сім'ї. Зазначив, що примирення між сторонами поки що не відбулось, проте з часом вони можуть помиритись.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 28 травня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 4).
Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
У судовому засіданні відповідач зазначив, що вони з позивачем разом піклуються про сина, мешкають за однією адресою, ведуть спільне господарство.
Позивач підтвердила, що вони з відповідачем проживають за однією адресою, проте з травня 2012 року не підтримують сімейно-шлюбних стосунків та не ведуть спільного господарства.
Згідно з ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя.
Частиною 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України визначено, що шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Підтримуючи позовні вимоги в судовому засіданні, позивач пояснила, що сімейні відносини з відповідачем вони перестали підтримувати з травня 2012 року, примирення між ними не відбулося.
Аналізуючи надані докази, суд приходить до висновку, що сім'я сторін розпалася і відсутні підстави вважати, що її збереження можливе. Про зазначене свідчить і той факт, що справа про розірвання шлюбу перебуває в провадженні суду з вересня 2012 року. Судом надавався сторонам строк на примирення, проте воно не відбулося.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що збереження сім'ї буде носити формальний характер.
З огляду на наведене, позв підлягає задоволенню.
На підставі ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача підлягає судовий збір в розмірі 107 гривень 30 копійок, який був сплачений позивачем при зверненні до суду.
При укладенні шлюбу позивач прізвище не змінювала.
За таких обставин вирішувати питання про зміну прізвища позивача на дошлюбне не вбачається за необхідне.
Керуючись ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 112 СК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 28 травня 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції міста Києва за актовим записом № 304, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 107 гривень 30 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: