Справа №: 2/122/3030/2012Головуючий суду першої інстанції:Андрєєва О.М.
№ провадження: 22-ц/190/1233/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сінані О. М.
"21" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Сінані О.М.,
Суддів:Рошка М.В., Хмарук Н.С.,
При секретарі:Кутелія Я.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, зобов'язання передати майно, вселення, третя особа ОСОБА_9 та за зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про визнання права власності, скасування свідоцтва про право власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 12 грудня 2012 року,
у червні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, зобов'язання передати майно, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником 3/7 часток квартири АДРЕСА_1. 4/7 частки цієї квартири належить ОСОБА_9 Протягом тривалого часу в квартирі незаконно проживають відповідачі, які перешкоджають йому користуватись нею. Договір найму між сторонами не укладався. Просив усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів, вселення його та зобов'язати відповідачів передати йому квартиру.
ОСОБА_8, ОСОБА_7 звернулись до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_9 про визнання права власності, скасування свідоцтва про право власності, мотивуючи вимоги тим, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополь від 24.06.2002 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_10 19.11.2002 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 досягнута домовленість за суттєвими умовами договору купівлі-продажу, 14.10.2004 року рішенням Кримського третейського суду право власності на квартиру визнано за нею. Проте ОСОБА_6, за яким було зареєстровано право власності на спірну квартиру, обманним шляхом переконав її підписати договір купівлі-продажу та отримав від неї 4600 доларів США. Просила визнати за нею право власності на квартиру, визнати недійсним право власності ОСОБА_6 на 4/7 та 3/7 квартири.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 12 грудня 2012 року ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні позову. ОСОБА_8, ОСОБА_7 також відмовлено в позові.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов. Зазначив, що суд першої інстанції надав невірну оцінку доказам. Вважає, що відповідачки проживають у спірній квартирі без правових підстав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення відповідачки та її представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступного.
Судом встановлено, що кв. АДРЕСА_1 належить ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15 у рівних частках. ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_11, яка померла 12.04.1997 року, отримав у власність 1/7 частки АДРЕСА_1.
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, спірна квартира належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів наявності підстав для виселення відповідачів за ст. 116 ЖК України, а також з того, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 21.07.2010 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_8, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, залишені без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_8, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення залишені без задоволення. Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6, КРПБРТІ про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності, зобов'язання вчинити певні дії залишений без задоволення.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 08.12.2010 року рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів.
Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що вони зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, які були досліджені у судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заховів забезпечення позову.
Пороте зазначеним вимогам процесуального закону рішення місцевого суду не відповідає.
Права власника жилого будинку визначені у ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, передбачають його право використовувати житло для особистого проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Оскільки матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 є власником спірної квартири (а.с. 95), його вимоги в частині вселення підлягають задоволенню на підставі ст. 391 ЦК України.
В решті апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки захист прав власника шляхом виселення можливий з підстав, передбачених ст. 116 ЖУ України.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_6 в обгрунтування позовних вимог посилався на ст. 116 ч. 3 ЖК України, відповідно до якої, особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, можуть бути виселені без надання їм іншого жилого приміщення.
Вимоги ОСОБА_6 про виселення відповідачів задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів того, що вони вселились в квартиру самоправно. Окрім того, рішення Апеляційного суду АР Крим від 08 грудня 2010 року встановлено, що позивач та відповідач мали намір укласти договору купівлі-продажу (а.с. 92), у звязку з чим відповідачам і був наданий доступ до житлового приміщення.
Рішенням Третейського суду від 14 вересня 2004 року встановлено, що на підставі рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 24 червня 2002 року ОСОБА_10 є власником АДРЕСА_1, яку вона продала ОСОБА_8 за 4600 доларів США. Зазначеним рішенням за ОСОБА_8 визнано право власності на АДРЕСА_1. Зазначене рішення не скасовано у встановленому законом порядку.
Вимога щодо зобов'язання повернути ОСОБА_6 квартиру фактично зводиться до виселення відповідачів, яке можливе лише на підставі норм ЖК України.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інсранції в межах доводів апеляційцної скарги та вимог, заявлених в суді першоїх інстанції.
Відповідно до ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 309 ч. 1 п. 4, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 12 грудня 2012 року в частині відмови ОСОБА_6 у вселенні в АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Вселити ОСОБА_6 в АДРЕСА_1.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді