Справа: № 2а/2570/3115/12 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
Іменем України
14 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,
при секретарі - Томко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України про визнання рішення протиправним,
У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним рішення Державної міграційної служби України № 25-12 від 19 вересня 2012 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що до Державної міграційної служби України перейшли функції і повноваження Державного комітету у справах національностей та релігій, у зв'язку з цим відповідач мав право скасовувати рішення зазначеного комітету.
Під час судового засідання представник відповідача підтримала свою апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.
Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - задовольнити частково, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року - змінити виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в разі правильного вирішення по суті справи чи питання, проте із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій від 30 липня 2009 року № 473-09 ОСОБА_2 було надано статус біженця.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2010 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року, рішення від 30 липня 2009 року № 473-09 було скасоване.
Рішенням Державної міграційної служби України від 19 вересня 2012 року № 25-12 також було скасовано вищевказане рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Державної міграційної служби України ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про його скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що Державна міграційна служба України не є правонаступником Державного комітету України у справах національностей та релігій, у зв'язку з чим не наділена повноваженнями перебирати на себе функції вказаного органу.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09 жовтня 2010 року № 1085/2010 було постановлено утворити Державну міграційну службу України, поклавши на цю Службу функції з реалізації державної політики з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, а також у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців; ліквідувати Державний комітет України у справах національностей та релігій.
У відповідності до ч.ч. 7, 8 ст. 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.
Розпорядження КМ України «Питання Державної міграційної служби» від 11 квітні 2012 року № 195-р було погоджено пропозицію Міністерства внутрішніх справ про можливість забезпечення здійснення Державною міграційною службою функцій і повноважень Державного комітету у справах національностей та релігій, що припиняється, у межах, визначених законодавством про біженців.
Таким чином, зазначеним розпорядженням на Державну міграційну службу України було покладено обов'язки щодо виконання функцій і повноважень Державного комітету у справах національностей та релігій, що визначені законодавством про біженців.
Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту щодо скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту закріплені у ст. 11 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що Державна міграційна служба України наділена повноваженнями скасовувати рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій про надання статусу біженців.
Відтак, судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про те, що відповідач, скасовуючи рішення від 30 липня 2009 року № 473-09, вийшов за межі своїх повноважень.
Разом з тим, Державна міграційна служба України може прийняти рішення про скасування рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій про надання статусу біженців виключно з підстав, передбачених Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Положеннями ст. 11 вказаного Закону, які визначають порядок та підстави, зокрема, скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не передбачено обов'язку додатково приймати рішення про скасування рішення щодо надання статусу біженця, якщо таке рішення було скасоване в судовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2010 року було визнано протиправним та скасоване рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій від 30 липня 2009 року № 473-09.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, з дня набрання чинності постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2010 року рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій про надання ОСОБА_2 статусу біженця припиняє свою дію та не потребує додаткового скасування шляхом прийняття відповідного рішення органом, який його прийняв.
У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку про те, що у Державної міграційної служби України були відсутні підстави для прийняття рішення № 25-12 від 19 вересня 2012 року.
Під час судового представник відповідача пояснила, що таке рішення було прийняте з метою впорядкування внутрішньої документації.
Дослідивши Інструкцію з діловодства у Державному комітеті України у справах національностей та релігій, що є додатком до наказу Державного комітету України у справах національностей та релігій від 30 березня 2007 року № 4 колегія суддів встановила, що в ній відсутні посилання на необхідність винесення додаткового розпорядчого документа про скасування рішення, яке вже було скасоване в судовому порядку.
За таких обставин колегія суддів вважає вимоги ОСОБА_2 законними та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на те, що висновок суду апеляційної інстанції про задоволення даного адміністративного позову ґрунтується на інших обставинах, ніж зазначені в постанові суду від 17 жовтня 2012 року, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Державної міграційної служби України слід задовольнити частково, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року - змінити в частині мотивів задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року - змінити та зазначити, що підставою для задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 є обставини, викладені в мотивувальній частині даної постанови.
В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.О. Шостак
Постанова складена в повному обсязі 14 лютого 2013 року.
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.