Справа: № 2а-5195/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
19 лютого 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року, -
КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» звернулось у суд з адміністративним позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 року № 0000041503 та зобов'язати відповідача відобразити у даних картки особового рахунку сплату податкових зобов'язань за січень та лютий 2009 року у відповідності до призначень платежів, що вказані у відповідних платіжних дорученнях.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте не у відповідності до норм чинного закону.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що Тетіївською МДПІ в Київській області проведено перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість КП КОР «Тетіївтепломережа» за період з 02.03.2009 року по 30.03.2009 року, за результатами якої складено акт від 10.02.2012 року № 49/153/24879282.
Перевіркою встановлено порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість, передбаченого пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку із чим прийнято податкове повідомлення-рішення, яким за затримку строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 11079,01 грн., підприємство зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2215,80 грн.
Обговорюючи законність прийнятого відповідачем рішення судова колегія зважає на таке.
Колегією суддів установлено, що позивачем до податкового органу подано (самостійно узгоджено податкове зобов'язання) наступні звітні декларації з податку на додану вартість:
за січень 2009 року, узгоджена сума ПДВ до сплати : 4565,0 грн. (а.с. 11-12) - отримана податковим органом 20.02.2009 року;
за лютий 2009 року, узгоджена сума ПДВ до сплати: 6484,0 грн. (а.с. 13-14) - отримана податковим органом 19.03.2009 року
Отже, основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини на момент їх виникнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі по тексту - Закон № 2181-III).
Відповідно до п. 1.3) ст. 1 Закону № 2181-III податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 вищевказаного закону податкові декларації за місячний звітний період подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платника податків зобов'язано самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно з обліковою карткою з податку на додану вартість КП Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» в рахунок бюджету 25.02.2009 року зараховано 4595,00 грн. (а.с. 50), а 25.03.2009 року - 6484,0 грн. (а.с. 51).
Зазначене також підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, призначення платежу за якими є сплата ПДВ за відповідний місяць (а.с. 7).
З огляду на викладене, колегією суддів установлено, що позивачем вчинено всі залежні від нього дії для сплати суми податкових зобов'язань за січень - лютий 2009 року відповідно до вимог Закону № 2181-ІІІ.
Однак, податковим органом було здійснено, і останнє не заперечується відповідачем, корегування призначення платежів зі сплати податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу підприємства.
З огляду на що, колегія суддів зазначає наступне.
Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3) ст. 1 Закону № 2181-III).
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181-IIІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Колегія суддів вважає, що п.7.7 ст. 7 Закону № 2181-III не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, оскільки таке право належить виключно платнику.
До такого висновку колегія суддів приходить з огляду на положення пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 2181-III про те, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань є будь-які власні кошти платника податку та ч. 2 ст. 19 Конституції України відповідно якій органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням того, що Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду України, зокрема викладеною в його постановах від 17 жовтня 2011 року по справі № 21-184а11 та від 20 червня 2011 року по справі № 21-80а11.
Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виконав свої зобов'язання протягом граничних строків, що виключає застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 126 ПК України (який діяв у момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення).
Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в даному випадку не може бути підставою для висновку про невірне застосування судом правових норм, позаяк податкові зобов'язання сплачувались протягом 2009 року, тобто до моменту набрання чинності цим Кодексом (що сталося 01.01.2011), а відтак, дані відносини регулювались саме Законом № 2181-ІІІ.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 206, 212, 254, КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М