Справа: № 2а/2370/5577/12 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Т.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
Іменем України
14 лютого 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,
при секретарі - Томко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Умань та Уманському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків,
У липні 2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Умань та Уманському районі Черкаської області звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ФОП ОСОБА_2 заборгованість по сплаті страхових внесків за III і IV квартали 2010 року в розмірі 1750 грн. 80 коп.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року вказаний адміністративний позов був задоволений в повному обсязі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 09 серпня 2011 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, відповідач вказує на те, що не набула статусу платника страхових внесків.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року - без змін виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Умань та Уманському районі та Уманському районі Черкаської області суд першої інстанції виходив з того, що несплачені відповідачем добровільно узгоджені суми страхових внесків, підлягають стягненню в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Умань та Уманському районі та Уманському районі Черкаської області було проведено перевірку нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ФОП ОСОБА_2, про що складено акт 01 березня 2011 року.
Згідно вказаного акту перевірки у ФОП ОСОБА_2 виникла заборгованість по внесках на обов'язкове державне пенсійне страхування за III і IV квартали 2010 року в розмірі 1750 грн. 80 коп.
У зв'язку з цим відповідачу було направлено вимогу № Ф-931 від 01 березня 2011 року за адресою, зазначеною в Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Разом з тим, рекомендований лист з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, яким було надіслано відповідачу вимогу № Ф-931 від 01 березня 2011 року не був вручений адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до абз. 8 п. 8.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, вимога № Ф-931 від 01 березня 2011 року вважається врученою ФОП ОСОБА_2
Відповідно до п.п. 8.4. та 8.5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату боргу, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Таким чином відповідач, отримавши вимогу № Ф-931 від 01 березня 2011 року, зобов'язана була сплатити визначену у ній суму коштів або оскаржити таку вимогу у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 не скористалася своїм правом на оскарження вимоги № Ф-931 від 01 березня 2011 року та не сплатила у встановлений строк суму заборгованості по страхових внесках.
У зв'язку з цим Управління Пенсійного фонду України в м. Умань та Уманському районі Черкаської області звернулося до суду з даним позовом.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 7 п. 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ № 8-2 від ЗО квітня 2002 року, управління має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Таким чином, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в м. Умань та Уманському районі Черкаської області - законним і обґрунтованим.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі та не, що вона не є платником страхових внесків, оскільки сплачує єдиний податок, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
ФОП ОСОБА_2 посилається на те, що у відповідності до ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03 липня 1998 року, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів вважає вказані висновки відповідача необґрунтованими, оскільки вони зроблені без урахування того, що пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно п. 5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Платниками страхових внесків до солідарної системи, відповідно до ч. 1 ст. 15 зазначеного Закону, є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Таким чином, вищевказаний Закон відносить відповідача до осіб, на яких покладено обов'язок сплати страхових внесків.
З огляду на те, що ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03 липня 1998 року про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування суперечить Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми вищевказаного Закону.
Також відповідач посилається на те, що положеннями п. 7 ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 03 липня 1998 року передбачено, що перерахування 43 відсотків суми єдиного податку до пенсійного фонду України здійснює відділення Державного казначейства України.
Проте, відповідачем не було враховано, що Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були внесені зміни до пп. 4 п. 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно внесених змін до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Тобто, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності вказаним Законом зобов'язано самостійно сплачувати до органів Пенсійного фонду України різницю між мінімальним розміром страхового внеску та сумою коштів, що були перераховані відділенням Державного казначейства України з суми єдиного податку до Пенсійного фонду України.
Отже, доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладених в постанові від 09 серпня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції .було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - відмовити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.О. Шостак
Головуючий суддя Горяйнов А.М.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.