Справа № 0308/8931/12 провадження № 22-ц/773/45/13 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М.
Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.
20 лютого 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Карпук А К,
суддів - Здрилюк О.І., Веремчук Л.М. ,
при секретарі Шереметі Т.Г. ,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Павліка І.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору за апеляційною скаргою відповідача публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Луцького міськрайонного суду від 17 серпня 2012 року
31 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») про визнання недійсним кредитного договору. Покликався на те, що при укладенні кредитного договору №28-Б/6-В від 25 липня 2008 року відповідачем порушено Закон України «Про захист прав споживачів» та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року. Умови договору не містять відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, умов, які визнані обов'язковими пунктами 3.2, 3.4 розділу 3 Правил. При укладанні вказаного договору банк не надав йому в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору.
На підставі ч.1 ст.215 ЦК України просив визнати недійсним кредитний договір №28-Б/6-В від 25 липня 2008 року укладений між Публічним акціонерним товариством (правонаступник відкритого акціонерного товариства) «Комерційний банк «Надра» та ним - ОСОБА_1
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 серпня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним кредитний договір №28-Б/6-В від 25.07.2008 року, укладений між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1
Не погоджуючись з рішенням суд першої інстанції відповідач ПАТ КБ «Надра» подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду та просить його скасувати, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. Вважає, що фактичних та правових підстав для задоволення позову немає.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 липня 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та позивачем був укладений кредитний договір №28-Б/6-В, відповідно до умов якого Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 200 000,00 доларів США, зі сплатою 14,69 % річних. Кредит надавався на споживчі цілі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір № 28-Б/6-В від 25 липня 2008 року укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року, чим були порушені права позивача ОСОБА_1, як споживача фінансових послуг.
Однак з таким висновком погодитись не можна з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», редакція якої діяла на момент укладення спірного договору, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
В частині 4 статті 11 даного Закону зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Доводи позивача про те, що відповідачем не були виконані вимоги ст. 11 вищезазначеного Закону спростовуються наявними в матеріалах справи та дослідженими під час судового розгляду доказами.
Як встановлено в суді апеляційної інстанції, при укладені оспорюваного кредитного договору сторонами було узгоджено всі його істотні умови.
Зокрема, наведене стверджується пам'яткою клієнту про умови оформлення кредитного пакету «Житлове рішення», з якої вбачається, що позивач був ознайомлений з умовами кредиту ще до підписання кредитного договору (а. с. 51), а також анкетою-заявою клієнта на оформлення кредитного пакету «Житлове рішення» від 23 червня 2008 року, яка була заповнена власноручно ОСОБА_1 та підписана ним (а. с. 52).
Таким чином, перед укладенням договору позивач був ознайомлений із загальними умовами кредитування і погодився на них, наслідком чого стало підписання ним кредитного договору 28 липня 2008 року. В пунктах 1.1, 1.2, 1.3 цього договору зазначена сума кредиту, дата видачі кредиту, річна відсоткова ставка, у пунктах 3.1, 3.1.1., 7.1.1. та інших, передбачені щомісячна сума необхідного платежу, строк внесення платежів, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, право дострокового виконання зобов'язань за договором та його умови (а. с. 5-7).
Отже, на час укладення кредитного договору, позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
Виконання банком зазначених умов підтверджено позивачем, так як особисто підписавши кредитний договір він засвідчив отримання зазначеної вище інформації та те, що погодився з умовами кредитного договору. Крім того, позивачем певний період проводилась сплата платежів по кредитному договору.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в разі ненадання інформації, яка зазначена у частині 2 даної норми, банк несе відповідальність, яка встановлена ст. ст. 15 та 23 цього Закону. Тобто споживач має право на відшкодування завданих даними діями збитків, однак передбачених законом правових підстав для визнання недійсним у даному випадку кредитного договору не має
В судовому засіданні не встановлено порушення прав та інтересів позивача і ним не доведено, що укладений договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним із зазначених позивачем підстав немає.
У зв'язку з допущеними судом першої інстанції порушеннями норм матеріального права та невідповідністю його висновків обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 17 серпня 2012 року в даній справі скасувати та ухвалити нове.
В позові ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: