ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
21.02.13 Справа № 913/86/13-г
Провадження №4пн/913/86/13-г
Суддя Старкова Г.М., розглянувши матеріали за позовом
Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська", смт. Білоріченський, Лутугинський район Луганської області
до Публічного акціонерного товариства "Промінвестбанк", м. Київ
про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії
Суддя: Старкова Г.М.
за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.
у присутності представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Тарєєв В.О., довіреність № 09-32/1450 від 09-32/1450.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання Публічне акціонерне товариство "Промінвестбанк" закрити особливі рахунки №2604832095499 та №2600030295499 ТОВ "Шахта "Білоріченська".
Позовну заяву подано до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2012 зазначені позовні матеріали передано за підсудністю до господарського суду Луганської області.
Ухвалою від 08.01.2012 господарським судом Луганської області було порушено провадження за даним позовом та справу № 913/86/13-г призначено до розгляду.
Відповідачем до суду надіслано відзив на позовну заяву №113-08/164 від 22.01.2013, одержаний судом 25.01.2013, в якому відповідач вважає позовні вимоги не законними, а ствердження про порушення відповідачем прав позивача такими, що не відповідають дійсності та діючому законодавству України, посилаючи на наступне.
Так, відповідач зазначає, що у жовтні 2012 року, листом від 08.10.2012 № 01-1357 позивач звернувся до відповідача з проханням закрити всі поточні рахунки ТОВ «Шахта «Білоріченська» у зв'язку з скасуванням державної реєстрації вказаного товариства на підставі витягу з ЄДРПРОУ від 05.10.2012, виданого державним реєстратором Лутугинської державної адміністрації Луганської області, з інформацією про те, що в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів не знайдено.
Відповідачем було відмовлено позивачу в закритті рахунків ТОВ «Шахта «Білоріченська». Відмовляючи позивачу в закритті рахунків, відповідач виходив з положень діючого законодавства України, яке регулює порядок відкриття та закриття поточних рахунків порядку державної реєстрації припинення юридичної особи. При цьому відповідач вважає проведену за ініціативою Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, до сфери діяльності якого належить позивач, процедуру припинення за рішенням суду юридичної особи - ТОВ «Шахта «Білоріченська», шляхом скасування її державної реєстрації, такою, що не відповідає діючому законодавству України.
Таким чином, відповідач вважає, що позивач - ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля», код 00176897 не є власником поточних рахунків № 2600030295499/980 (новий рахунок №26004619946450/980) та №2604832095499/980 (новий рахунок 26043619992603/980), які були відкриті клієнту ТОВ «Шахта «Білоріченська», а також він не є правонаступником зазначеного товариства та не має права на подачу до банку заяв про закриття поточних рахунків іншої юридичної особи.
Що стосується посилання позивача на ч.3 п.20.1 Інструкції Національного Банку України № 492 від 12.11.2003, то відповідач вважає, що постанова Національного Банку України № 492 від 12.11.2003 «Про затвердження Інструкції про прядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок відкриття та закриття поточних рахунків суб'єктам господарювання. Згідно пункту 20.1. цієї Інструкції, поточні рахунки юридичних осіб, клієнтів банків закриваються, зокрема на підставі документа, виданого державним реєстратором в порядку, установленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Відповідач вважає, що наданий позивачем витяг з ЄДРПОУ від 05.10.2012 не є таким документом та не підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи, оскільки витяг не може бути документом, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи в розумінні документа, передбаченого п. 20.1 Інструкції, у зв'язку з тим, що він формується за відповідними критеріями пошуку, які надає сам заявник, а не державний реєстратор, та не містить обов'язкових вимог щодо наявності інформації про припинення юридичної особи.
Отже, на думку відповідача, позивач не має права ініціювати питання щодо закриття поточних рахунків підприємств, державна реєстрація яких припинена.
Крім цього відповідач вважає, що вимоги позивача не відповідають способам захисту цивільних прав і інтересів, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України.
На підставі вищевикладеного відповідач вважає дії банку у відмові закрити рахунки ТОВ «Шахта «Білоріченська» за з'явою позивача - Державного відкритого акціонерного товариства Шахта «Білоріченська» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» правомірними, в зв'язку з чим просить суд відмовити повністю в задоволені позову Державного відкритого акціонерного товариства Шахта «Білоріченська» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля». Даний відзив судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 07.02.2013 подав заяву №02-179 від 07.02.2013, в якій просить суд замінити позивача у справі - Державне відкрите акціонерне товариство Шахта "Білоріченська" - дочірнє підприємство Державної холдінгової компанії "Луганськвугілля" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська". Судом дана заява розглянута та задоволена, її залучено до матеріалів справи разом з додатком.
Відповідно п.1.3, п. 1.4 Статуту Публічного акціонерного товариства "Шахта "Білоріченська", Державне відкрите акціонерне товариство Шахти "Білоріченська" - дочірнє підприємство Державної холдінгової компанії "Луганськвугілля" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного відкритого акціонерного товариства Шахта "Білоріченська" - дочірнє підприємство Державної холдінгової компанії "Луганськвугілля".
Згідно довідки АА № 801448 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 08.01.2013, Публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська" має правовий статус суб'єкта юридична особа.
На підставі викладеного, вірним найменуванням відповідача у справі слід вважати Публічне акціонерне товариство "Шахта "Білоріченська".
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.11.2011 ТОВ «Шахта «Білоріченська» (ЄДРПОУ 00176897) в філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ» було відкрито поточний рахунок № 2600030295499 в національній валюті. Також, 01.11.2011 ТОВ «Шахта «Білоріченська» (ЄДРПОУ 00176897) в філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ» було відкрито спеціальний рахунок № 2604431395499 для проведення розрахунків за лікарняними листами з Фондом з тимчасової втрати працездатності.
Рішенням господарського суду м. Києва від у справі № 55/413 за позовною заявою Міністерства енергетики та вугільної промисловості України до ТОВ «Шахта «Білоріченська», Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Державного реєстратора Лутугинської районної державної адміністрації Луганської, за участю третіх осіб: ТОВ "Валентин-Інвест" та Компанії Magellan LTD про визнання недійсними та скасування рішень, визнання відсутнім права, зобов'язання вчинити певні дії визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів від 19.11.2010 Державного відкритого акціонерного товариства Шахта «Білоріченська» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», на яких було прийнято рішення про припинення Державного відкритого акціонерного товариства Шахта «Білоріченська» Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» шляхом реорганізації в Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська»; визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська» (ідентифікаційний код 00176897).
Державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації 14.08.2012 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про скасування державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська» (ідентифікаційний код 00176897) та відміну реєстрації припинення ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля».
Так, станом на 05.10.2012, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 988116, наданого державним реєстратором Лутугинської районної державної адміністрації Луганської РДА відомостей в реєстрі відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська» не знайдено. Тобто зазначене підприємство взагалі відсутнє в ЄДРПОУ.
На сьогоднішній день, на рахунки, які були відкриті ТОВ «Шахта «Білоріченська» - підприємством, державна реєстрація якого скасована 14.08.2012, надходять кошти.
Внесення державним реєстратором Лутугинської РДА на виконання рішення суду №55/413 від 15.12.2011 запису про визнання недійсною та скасування державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська» своїм правовим наслідком має припинення юридичної особи - ТОВ «Шахта «Білоріченська» (ідентифікаційний код 00176897). З 14.08.2012 єдина юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність з ідентифікаційним кодом 00176897 є ДВАТ Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля».
Наявність в Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Луганськ» окремих рахунків двох юридичних осіб з одним і тим же ідентифікаційним кодом, а також розпорядження коштами на рахунках ТОВ «Шахта «Білоріченська» з 14.08.2012 (дати внесення запису щодо скасування реєстрації до ЄДР), а більш того, з 14.09.2012 (дати звільнення директора ТОВ Васильєва В.Є. - особи, яка має право першого підпису) банком позивач вважає незаконним.
Таким чином, відмова провести ідентифікацію клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Білоріченська» ідентифікаційний код 00176897 свідчить про порушення банком норм діючого законодавства.
За вказаних підстав позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати ПАТ «Промінвестбанк» закрити особові рахунки № 2604832095499 та №2600030295499 ТОВ «Шахта «Білоріченська».
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.
Оцінивши за матеріалами справи доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою з вимогами зобов'язати ПАТ «Промінвестбанк» закрити особові рахунки № 2604832095499 та №2600030295499 ТОВ «Шахта «Білоріченська».
Як свідчать матеріали справи, у жовтні 2012 року, листом від 08.10.2012 № 01-1357 позивач звернувся до відповідача з проханням закрити всі поточні рахунки ТОВ «Шахта «Білоріченська» у зв'язку з скасуванням державної реєстрації вказаного товариства на підставі витягу з ЄДРПРОУ від 05.10.2012, виданого державним реєстратором Лутугинської державної адміністрації Луганської області, з інформацією про те, що в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів не знайдено.
Відповідачем було відмовлено позивачу в закритті рахунків ТОВ «Шахта «Білоріченська». Відмовляючи позивачу в закритті рахунків, відповідач виходив з положень діючого законодавства України, яке регулює порядок відкриття та закриття поточних рахунків порядку державної реєстрації припинення юридичної особи. При цьому відповідач вважає проведену за ініціативою Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, до сфери діяльності якого належить позивач, процедуру припинення за рішенням суду юридичної особи - ТОВ «Шахта «Білоріченська», шляхом скасування її державної реєстрації, такою, що не відповідає діючому законодавству України.
Таким чином, позивач - ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля», код 00176897 не є власником поточних рахунків № 2600030295499/980 (новий рахунок №26004619946450/980) та №2604832095499/980 (новий рахунок 26043619992603/980), які були відкриті клієнту ТОВ «Шахта «Білоріченська», а також він не є правонаступником зазначеного товариства та не має права на подачу до банку заяв про закриття поточних рахунків іншої юридичної особи.
Що стосується посилання позивача на ч.3 п.20.1 Інструкції Національного Банку України № 492 від 12.11.2003, то слід вважати, що постанова Національного Банку України № 492 від 12.11.2003 «Про затвердження Інструкції про прядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок відкриття та закриття поточних рахунків суб'єктам господарювання. Згідно пункту 20.1. цієї Інструкції, поточні рахунки юридичних осіб, клієнтів банків закриваються, зокрема на підставі документа, виданого державним реєстратором в порядку, установленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Таким чином, наданий позивачем витяг з ЄДРПОУ від 05.10.2012 не є таким документом та не підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи, оскільки витяг не може бути документом, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи в розумінні документа, передбаченого п. 20.1 Інструкції, у зв'язку з тим, що він формується за відповідними критеріями пошуку, які надає сам заявник, а не державний реєстратор, та не містить обов'язкових вимог щодо наявності інформації про припинення юридичної особи.
Отже, позивач не має права ініціювати питання щодо закриття поточних рахунків підприємств, державна реєстрація яких припинена.
Згідно статті 104 ЦК України та статті 59 Господарського кодексу України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання визначений статтею 60 ГК України. Так, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюються власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представникам (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений ГК України. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Аналогічна норма міститься у частинні другої статті 105 ЦК України, у який також зазначено, що порядок і строки припинення юридичної особи, відповідно до ЦК України, встановлюються учасниками юридичної особи.
Порядок державної реєстрації припинення юридичної особи визначається розділом IV Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», надалі - Закон.
Згідно статті 33 Закону, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації, або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Частиною 1 ст. 38 Закону визначено, що суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.
Підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.
При цьому ч. 5-6 статті 38 Закону передбачено, що суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи.
Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення. У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.
Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису, в якому керівник органу управління або засновник (учасник) юридичної особи вказаний як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи зобов'язаний надіслати такому керівнику органу управління або засновнику (учаснику) юридичної особи, а також суду, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією, відповідне повідомлення.
Таким чином, відповідні дії по юридичній особі, щодо якої було прийняте рішення про припинення, в тому числі дії з закриття поточних рахунків такої юридичної особи, повинні здійснюватись ліквідатором (ліквідаційною комісією), в порядку, передбаченому п. 20.4 Інструкції про прядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах № 492 від 12.11.2003 на підставі заяви про закриття рахунку.
При припиненні юридичної особи - ТОВ «Шахта «Білоріченська» ліквідаційна комісія ні органом управління позивача, ні судом, та ні органом управління ТОВ «Шахта «Білоріченська» не призначалась.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, та той факт, що позивач - ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля», код 00176897 не є власником поточних рахунків №2600030295499 та № 2604832095499, які були відкриті ТОВ «Шахта «Білоріченська», а також він не є правонаступником зазначеного товариства, він не має права на подачу до банку заяв про закриття поточних рахунків іншої юридичної особи.
Постанова Національного Банку України № 492 від 12.11.2003 «Про затвердження Інструкції про прядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», на яку посилається позивач, є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає порядок відкриття та закриття поточних рахунків суб'єктам господарювання. Згідно пункту 20.1. цієї Інструкції, поточні рахунки юридичних осіб, клієнтів банків закриваються, зокрема на підставі документа, виданого державним реєстратором в порядку, установленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Відповідно до Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5, зареєстрованого 18.12.2012 за № 2105/22417, витяг - це документ, що сформований програмними засобами ведення Єдиного державного реєстру за відповідним критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру про юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців, які є актуальними на дату формування витягу або на дату, визначену запитувачем у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Тобто витяг не може бути документом, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи, в розумінні документа, передбаченого п. 20.1 Інструкції, у зв'язку з тим, що він формується за відповідними критеріями пошуку, які надає сам заявник, а не державний реєстратор, та не містить обов'язкових вимог щодо наявності інформації про припинення юридичної особи.
Відповідно до п. 8.4. Наказу Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 № 80, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за N 172/2612 «Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)», щодо платників податків, державна реєстрація припинення яких здійснюється згідно з Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", підставою для зняття їх з обліку в органах державної податкової служби є надходження від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру, внесеного на підставі реєстраційної картки, на проведення державної реєстрації припинення чи рішення суду. Дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої картки особових рахунків платника податків або даті отримання повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації припинення платника податків в разі, якщо на момент отримання такого повідомлення були закриті всі картки особових рахунків такого платника податків.
Якщо після припинення платника податків залишились незакритими його рахунки у фінансових установах, орган державної податкової служби доводить до відома цих установ таку інформацію, повідомляючи їм відомості про уповноважений орган, який прийняв таке рішення, дату та, за наявності, номер відповідного рішення або запису в Єдиному державному реєстрі чи ЄДРПОУ, а також про дату зняття з обліку платника податків в органі державної податкової служби.
Відповідно до ст.24 Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають у державі.
За змістом ст.ст. 1, 15 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченого цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову - матеріально-правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є законність.
Згідно ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення , невизнання або оспорювання.
Пунктом 2 статті 16 цього ж Кодексу передбачаються способи захисту порушених прав. Крім того, цією ж нормою передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, викладених вище.
Враховуючи вищенаведені приписи законів, предмет позову не відповідає визначеним діючим законодавством способам захисту прав.
Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності вправі звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або охоронюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано обґрунтованих доказів, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити.
У судовому засіданні 21.02.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Відповідно до ст. ст. 44,49 ГПК України витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,00 грн. покладаються на позивача.
Відповідно до пункту 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" надміру перерахований платіжним дорученням № 278 від 23.11.2012 судовий збір у розмірі 45 грн. 00 коп. за подання позову слід повернути позивачу із Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Повне рішення складено і підписано - 26.02.2013.
Суддя Г.М.Старкова