Провадження № 22-ц/774/195/К/13 Головуючий в суді першої
Справа № 0413/3431/12 інстанції - Водоп'янов С.М.
Категорія 5 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.
20 лютого 2013 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Абрамян Н.Л.,
за участю - позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на придбане житло, -
У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на придбане житло. В обгрунтування позовних вимог зазначила, відповідачці ОСОБА_4 та її доньці ОСОБА_7 на праві приватної власності належало 7/10 часток квартири АДРЕСА_1, які вона придбала у ОСОБА_4 27 грудня 2004 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за № 17496.
Після укладення договору купівлі-продажу представник нотаріуса ОСОБА_6 запевнив її, що угода була укладена під впливом помилки, яка має істотне значення, та запропонував розірвати угоду на певний час, що і було зроблено.
Інші 3/10 частки цієї квартири належать матері ОСОБА_4 - відповідачці ОСОБА_3, яка оспорила договір купівлі-продажу 7/10 частин квартири угоду з мотивів порушення її переважного права покупця та угоду про розірвання договору купівлі-продажу.
Після того, як в судовому порядку угода про розірвання договору купівлі- продажу була визнана недійсною і ОСОБА_3 було відмовлено у задоволенні її позовних вимог, позивачка звернулась до нотаріуса з проханням надати їй оригінал договору купівлі-продажу житлового приміщення, укладений 28 грудня 2004 року, однак отримала відмову, вмотивовану тим, що цей договір дійсним не визнано.
З 2004 року ОСОБА_3 перешкоджає їй у доступі до придбаного житла, змінила замки,у зв'язку з чим вона змушена звертатись до суду за захистом та визнанням своїх прав на придбане житло.
Тому, уточнивши під час розгляду позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд визнати договір купівлі-продажу житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, укладений 28 грудня 2004 року між нею та ОСОБА_4 виконаним і дійсним та визнати за нею право власності на 7/10 часток зазначеної квартири.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, суд неправомірно відмовив їй у задоволенні позовних вимог, не звернув увагу на надані нею докази, зокрема, рішення апеляційного суду, а також дійшов помилкового висновку щодо безпорадного стану ОСОБА_3 на час укладення договору купівлі-продажу. Судом залишено поза увагою, що відповідачі протягом восьми років перешкоджають їй користуватися придбаним нею житловим приміщенням, чим порушують її права. Крім того, судом не звернуто увагу на те, що кошти, сплачені нею за житлове приміщення, до цього часу їй не повернуті.
В своїх запереченнях ОСОБА_4 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 грудня 2004 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4, яка діяла за себе та як законний представник своєї малолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, укладено договір купівлі-продажу 7/10 часток квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 17496, проте не зареєстровано в Комунальному підприємстві Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації (а.с. 5).
У лютому 2005 року відповідачка ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_2 про перевід на неї прав і обов'язків покупця зазначеної частки квартири та визнання угоди про розірвання договору купівлі-продажу недійсною.
12 травня 2005 року ОСОБА_4, яка діяла за себе та як законний представник своєї малолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та позивачка ОСОБА_2 уклали угоду про розірвання договору купівлі-продажу 7/10 часток квартири від 28 грудня 2004 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрована в реєстрі № 6348 (а.с. 6).
07 грудня 2006 року Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3, визнав угоду про розірвання договору купівлі-продажу 7/10 часток квартири недійсною, перевів на ОСОБА_3 права та обов'язки покупця по договору купівлі-продажу 7/10 часток спірної квартири, визнав в цій частині даний договір недійсним, визнав за ОСОБА_3 право власності на 7/10 часток квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13 - 15).
Проте ухвалою колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2007 року рішення суду скасоване з направленням справи на новий розгляд (а.с. 8).
06 липня 2010 року Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу знов задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3, визнав угоду про розірвання договору купівлі-продажу 7/10 часток квартири недійсною, перевів на ОСОБА_3 права та обов'язки покупця по договору купівлі-продажу 7/10 часток спірної квартири, визнав за нею право власності на 7/10 часток квартири АДРЕСА_1 та повернув ОСОБА_2 грошові кошти за квитанцією №447 від 17.04.2009 року в сумі 8200грн., сплачені ОСОБА_3 на депозитний рахунок АКБ «Форум» (а.с. 16 - 18).
Проте рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 року рішення районного суду від 06 липня 2010 року скасоване та постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання угоди про розірвання договору купівлі-продажу від 12 травня 2005 року недійсною, переведення прав і обов'язків покупця по договору купівлі-продажу 7/10 часток спірної квартири та визнання права власності на ці 7/10 часток (а.с. 28 - 29).
Додатковим рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2010 року доповнено рішення від 17листопада 2010 року та ОСОБА_3 відмовлено в позові про визнання договору купівлі-продажу 7/10 часток квартири АДРЕСА_1 недійсним в частині прав і обов'язків покупця (а.с. 7).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу 7/10 частин квартири АДРЕСА_1 не ґрунтуються на законі, тому відмовив у їх задоволенні.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст.. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ст.. 657 ЦК України (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 651ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст.. 654 ЦК зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно ч. 3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Як убачається із матеріалів справи, укладений 28 грудня 2004 року між позивачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу 7/10 частин квартири АДРЕСА_1, нотаріально посвідчений, проте не зареєстрований у КП «ДОР Криворізьке бюро технічної інвентаризації», яке виконувало на той час державну реєстрацію прав власності на придбане нерухоме майно, у зв'язку з чим вважається неукладеним.
Крім того, 12 травня 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчену угоду про розірвання договору купівлі-продажу 7/10 частин квартири АДРЕСА_1, укладеного 28 грудня 2004 року.
Таким чином, на теперішній час 7/10 частин спірної квартири належить її власнику - ОСОБА_4, а 3/10 частин - відповідачці ОСОБА_3
Правильно встановивши обставини справи та надавши їм вірну юридичну оцінку, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
Доводи апеляційної скарги позивачки висновків суду не спростовують.
Так, її посилання на судові рішення апеляційного суду по справі за позовом ОСОБА_3 не можуть бути підставою для задоволення її позовних вимог, оскільки цими рішеннями хоча й було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, проте спір по суті вирішено не на її користь.
Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 оскаржувала в судовому порядку укладений ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу 7/10 частин спірної квартири з підстав порушення її переважного права покупця.
Ця справа розглядалась неодноразово і останнім рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 року та додатковим рішенням того ж суду від 01грудня 2010 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні її позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 28 грудня 2004 року, переведення на неї прав і обов'язків покупця та визнання недійсною угоди від 12 травня 2005 року про розірвання договору купівлі-продажу.
Таким чином, угода про розірвання договору купівлі-продажу 7/10 частин спірної квартири, укладена між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не визнана судом недійсною, тому є дійсною на теперішній час.
Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що після розірвання спірного договору купівлі-продажу вона не отримала сплачені нею кошти за 7/10 частин квартири, також не може бути підставою для визнання за нею права на житло.
Рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не містять підстав для її задоволення.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 19 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повна ухвала складена 25 лютого 2013 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Митрофанова
Н.О.Соколан