25.02.2013 Справа № 2605/18772/12
Унікальний номер 2605/18772/12
Номер провадження 2/756/689/13
18 лютого 2013 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді - Яценко Н.О.
при секретарі - Литвиненко І.М..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, -
Позивач звернувся до суду через свого представника з вищевказаним позовом до відповідача. В обґрунтування вказує, що відповідно до контракту від 09.11.2011 року № 6 укладеного між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та ОСОБА_1, наказом відповідача «Про призначення ОСОБА_1 від 11.11.2011 року № 8-п, ОСОБА_1 призначено на посаду директора державного підприємства « Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» строком з 14.11.2011 року по 14.11.2012 року.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 12.11.2012 року № 55-п, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади, у зв*язку з закінченням строку дії контракту (п.2 ст.36 Кодексу законів про працю України). Вважають даний наказ незаконним та таким що підлягає скасуванню, оскільки п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства , що є у державній власності» визначено, що з керівниками підприємств , раніше обраними чи призначеними на посаду, також укладаються або переукладаються контракти. У разі відмови міністерства або іншого підвідомчого Кабінету Міністрів України органу виконавчої влади укласти контракт з керівником підприємства, трудовий договір розривається на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
11.09.2012 року відповідно до вимог п.6 та 18 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства , що є у державній власності, при прийманні на роботу, затвердженого постановою КМУ від 19.03.1993 року № 203 , підпунктів 5.1, 5.5 контракту від 09.11.2011 року № 6 позивач направив на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України пропозицію щодо продовження дії контракту № 6 до 14.11.2015 року , шляхом укладення додаткової угоди № 1.
Відповідач в строки визначені законом не повідомив позивача про прийняття пропозиції щодо продовження дії контракту № 6 до 14.11.2015 року. Вважають, що розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1 мало відбуватися на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Також зазначають, що позивача звільнено із займаної посади всупереч вимогам ч.3 ст.40 КЗпП України під час перебування його на лікарняному, що підтверджується лікарняним листом.
Всупереч вимогам ч.2 ст.36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та п.5 Положення відповідач попередньо не погодив звільнення позивача з Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією.
Вважають, що відповідачем не дотримано порядку і строків звільнення та гарантій, які надаються при розірванні контракту з ініціативи органу управління майном, визначених законодавством про працю.
Посилаючись на ст.ст. 638, 642, 643 ЦК України, ст.ст. 40, 49-2 КЗпП України просять суд визнати незаконним та скасувати наказ Мінекономірозвитку від 12.11.2012 року № 55-п «Про звільнення ОСОБА_1, поновити ОСОБА_1 на посаді директора державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» з 14.11.2012 року.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала, з обставин викладених в позові та просила позов задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, з посиланням на те, що підстав для звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та поновлення його у зв*язку з порушенням вимог щодо звільнення за даною нормою відсутні.
Згідно з п. 2.3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності , укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства.
Іншої форми трудового договору, окрім контракту, з керівником підприємства, що є у державній власності не передбачено.
Пунктом 6.1 контракту від 09.11.2011 року за № 6 передбачено термін дії контракту, який закінчився 14.11.2012 року.
Відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України закінчення строку контракту є підставою для його припинення.
Вважають, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог чинного законодавства, наказ Мінекономрозвитку від 12.11.2012 року № 55-п «Про звільнення ОСОБА_1 є законним, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також зазначали, що продовження терміну дії контракту це право , а не обов*язок роботодавця .
Стосовно того, що на час звільнення позивач перебував на лікарняному , то представник пояснив суду, що звільнення працівника у зв*язку з закінченням строку трудового договору в період тимчасової непрацездатності не позбавляє його права на одержання допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування у зв*язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами , зумовленими народженням та похованням. Перебування ОСОБА_1 на лікарняному не є підставою для його не звільнення у зв*язку з закінченням строку трудового договору.
Окрім того, листом від 12.11.2012 року за № 2202-10/42648-08 Мінекономрозвитку звернулося до голови Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації щодо погодження звільнення ОСОБА_1 та отримало відповідь листом від 13.11.2012 року № 01/09-8864 яким надано погодження звільнення позивача з посади директора ДП «Держзовнішінформ». Просили в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
09.11.2011 року укладено контракт № 6 між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та ОСОБА_1 відповідно до умов якого ОСОБА_1 призначено на посаду директора Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» на термін з 14.11.2011 року по 14.11.2012 року.
Наказом з особового складу за № 8-п від 11.11.2011 року «Про призначення ОСОБА_1 призначено ОСОБА_1 на посаду директора державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» , що належить до сфери управління Мінекономрозвитку України з 14.11.2011 року на термін та умовах визначених контрактом.
Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов*язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про управління об*єктами державної власності» уповноважені органи управління, визначені статтею 4 Закону, відповідно до покладених на них завдань укладають і розривають контракти з керівниками державних підприємств, установ, організацій і господарських структур та здійснюють контроль за їх виконанням.
Згідно з підпунктом 2.3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» контракти з керівниками підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства.
Іншої форми трудового договору, окрім контракту, з керівником підприємства, що є у державній власності не передбачено.
Згідно з п.6.1 контракту від 09.11.2011 року термін його дії закінчився 14.11.2012 року.
12.11.2012 року Мінекономрозвитку підготувало лист до голови Шевченківської в м.Києві РДА щодо погодження звільнення ОСОБА_1 та 13.11.2012 року вказане звільнення було погоджено головою Шевченківської РДА.
Наказом Міністра економічного розвитку і торгівлі України від 12.11.2012 року № 55-п «Про звільнення ОСОБА_1 звільнено ОСОБА_1 з посади директора державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» 14.11.2012 року у зв*язку з закінченням строку дії трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП України) Контракт з ОСОБА_1 від 09.11.2011 року № 6 вважати таким, що припинив свою дію з 14.11.2012 року, з копії наказу вбачається , що копія даного наказу отримана секретарем державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» 13.11.2012 року, про що свідчить відповідна відмітка.
Пункт 2 ст.36 КЗпП України передбачає можливість припинення трудового договору у зв*язку з закінченням його строку. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір , укладений як строковий відповідно до закону.
Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого договору після закінчення строку, на який він був укладений.
При цьому , не заслуговують на увагу доводи представника позивача стосовно того, що звільнення ОСОБА_1 мало бути здійснено відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, оскільки п. 5.2 а) Контракту сторони передбачили припинення контракту після закінчення строку дії контракту і відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України закінчення строку контракту є підставою для його припинення.
Окрім того, а ні контрактом, а ні чинним законодавством на Мінекономрозвитку не покладено обов*язок приймати пропозицію про продовження його дії, оскільки сторони є вільними в укладенні договорів.
Не заслуговують на увагу і доводи представника позивача стосовно того, що на час звільнення її довіритель перебував на лікарняному, а тому не міг бути звільнений, оскільки звільнення працівника у зв*язку із закінченням строку трудового договору в період тимчасової непрацездатності не позбавляє його права на одержання допомоги по тимчасовій непрацездатності відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування у зв*язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Жодною нормою законодавства не передбачено, що строк дії контракту продовжується на період тимчасової непрацездатності працівника.
У разі, якщо під час тимчасової непрацездатності у працівника закінчується дія строкового трудового договору, на підставі п.2 ст.36 КЗпП видається наказ про його звільнення, але допомога по тимчасовій непрацездатності надається йому до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
З огляду на викладене, суд вважає, що порушень трудового законодавства при звільненні позивача відповідачем не допущено, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись п.2 ст.36 КЗпП України, ст.ст. 10, 15, 30, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: