Справа № 22а-8204/08 Головуючий у І інстанції - Кочан В.М.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
14 жовтня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Коваля М.П., Маслія В.І.,
при секретарі: Бадріашвілі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2007 року по справі за позовом Комунального підприємства „Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління” до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000112301/0
КП „Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління” звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000112301/0.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2007 року позов було задоволено.
Не погоджуючись з вище зазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що нібито призвело до постановлення незаконної постанови. Крім того, при розгляді його позову судом не в повному обсязі та неналежним чином було досліджено докази, які знаходилися в матеріалах справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено перевірку КП „Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління” з питань взаємовідносин з ТОВ „Ольвія Продукт” за липень 2003 р.
По результатам проведеної перевірки 30.06.2006 р. складено акт № 2658-1023/2-113/03333937 та встановлено, що контрагент позивача ТОВ „Ольвія Продукт”, яке виписало податкову накладну № 61 від 24.07.2003 р. в розмірі 914 870, 40 грн. не зазначив суму ПДВ в своїй податкові декларації за липень 2003 року.
На підставі акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було винесено податкове рішення-повідомлення № 0000112304/0 від 13.04.2006 року, відповідно до якого позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 228 717, 00 грн..
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, прийшов до висновку про правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ. Обґрунтовуючи свою правову позицію, суд наводить посилання на ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст.. 81 даного Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, крім іншого, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.
З такими доводами суду першої інстанції апеляційна колегія не може погодитись, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Виходячи з положень п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, яка ввозить, пересилає товар на митну територію України.
Пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” вказує, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника),
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону).
Звітний (податковий) період - період, за яким платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.
Сума податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість (пп.. 7.7.1, 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону).
Тобто, однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про підприємництво” підприємство - це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, заняття торгівлею з метою одержання прибутку. При проведені підприємницької діяльності підприємець сам вирішує питання, пов'язані з співробітництвом з іншими підприємствами.
Підприємець зобов'язаний не порушувати прав та інтересів держави, а за завдану шкоду і збитки повинен нести встановлену законодавством відповідальність (ст. 10 Закону).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.06.2004 р. скасовано державну реєстрацію ТОВ „Ольвія Продукт”.
Згідно п. 2 ст. 38 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності” підставою для скасування державної реєстрації є:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення Закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена Законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам Закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до Закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що прийняття рішення Господарським районним судом м. Києва про скасування державної реєстрації ТОВ „Ольвія Продукт” є підставою для анулювання податковим органом свідоцтва платника ПДВ та виключенням підприємства з реєстру платника ПДВ.
Позивач на власний ризик з метою одержання прибутку мало фінансово-господарські стосунки з ТОВ „Ольвія Продукт” і віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми 152 478, 00 грн. по податковим накладним виписаним ТОВ „Ольвія Продукт” є неправомірним.
За таких обставин, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд першої інстанції повинен був встановити, що позовні вимоги суперечать нормам податкового законодавства, не обґрунтовані на Законі, а тому не можуть бути задоволені.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позов задоволено неправомірно оскільки, підставою для нарахування податку на додану вартість позивачу є несплати контрагентом ТОВ „Ольвія Продукт” сум ПДВ, який він повинен був сплатити до Бюджету. Виходячи з цього, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112304/0, відповідно до якого позивачу було нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 228 717, 00 грн. (152 478,00 грн. - основний платіж, 76 239, 00 - штрафні санкції).
Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.07 року та постановлення нової, якою в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
На підставі викладеногост. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.10.2007 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якоюв задоволенні позову Комунальному підприємству „Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління” до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000112304/0 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: