Справа № 22-а-4758/08 Головуючий у 1 інстанції Євсіков О.О.
Суддя-доповідач Романчук О.М.
07 жовтня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
суддів: Усенка В.Г.
Малиніна В.В.
при секретарі: Ткачук О.О.
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Господарського суду мiста Києва від 30 липня 2007 р. у справі про перегляд рішення Господарського суду мiста Києва від 23.06.2003 року за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдвест» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Господарського суду м. Києва від 30.07.07 у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду мiста Києва від 23.06.2003 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
На зазначену постанову суду відповідачем - Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва, подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.06.2003 року, постанову Господарського суду м. Києва від 30.07.07 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.06.2003 року у справі № 33/367 визнано недійсними розпорядження Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 21.03.2003 № 70 та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 132308/0 від 28.03.2003 року.
Дане рішення було залишено без змін у результаті апеляційного та касаційного розгляду, за наслідками яких були винесені постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2003 року та постанова Вищого господарського суду України від15.01.2004 року відповідно.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду, на основі якого було прийнято рішенням господарського суду м. Києва від 23.06.2003 року було Розпорядження відповідача №70 від 21.03.2003 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1.030.000,00 грн. та податкове повідомленням-рішенням відповідача №132308/0 від 28.03.2003 позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 2.054,00 грн. та штрафні санкції з податку на додану вартість у сумі 514,00 грн.
Так позивачем було віднесено до податкового кредиту суму сплаченого податку на додану вартість за договором купівлі-продажу №18/10 від 18.10.2002 року (далі - Договір № 18/10) у сумі 1030000 грн.
Відповідно до Договору № 18/10 позивачем було придбано у АТЗТ «Капітал» обладнання загальною вартістю 6.180.000,00 грн., а саме управлінський комплекс поліграфічного устаткування та друку оригінал-макетів, згідно специфікації №1 від 18.10.2002 до договору один комплект устаткування вартістю 6.180.000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1.030.000,00 грн. Відповідно до договору комісії №21/10 від 21.10.2002 позивач доручив ПП «СвіК» від свого імені укласти зовнішньоекономічний контракт, прийняти товар на відповідальне зберігання, здійснити митне оформлення та відвантажити товар у відповідності до специфікації. Згідно з Актом прийому-передачі товару позивачем 25.10.2002 було з передано ПП «СвіК» один комплект товару, що відповідає специфікації №1 до договору №21/10.
Виконання умов Договору №18/10 підтверджується виданими АТЗТ «Капітал» податковою накладною №21 від 18.10.2002 на суму 6.180.000,00 грн., видатковою накладною №РН-0000021 від 18.10.2002 6.180.000,00 грн.
АТЗТ «Капітал» надало позивачу податкову накладну №21 від 18.10.2002, видаткову накладну №РН-0000021 від 18.10.2002.
На підтвердження здійснення оплати придбаного товару позивачем надано платіжне доручення №1 від 19.11.2002 на суму 6.180.000,00 грн. та виписка банку про рух коштів на рахунку позивача від 19.11.2002р.
На виконання обов'язків, взятих за договором комісії, ПП «СвіК» 23.10.2002 було укладено з ТОВ «Транслес» договір поставки №139. Згідно договору ПП «СвіК» зобов'язувалось поставити «Управляючий комплекс поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів». Відповідно до вимог договору комісії №21/10 від 21.10.2002 ПП «СвіК» 25.10.2002 було експортовано «Керуючий комплекс поліграфічного обладнання та друку оригінал-макетів» вартістю 5.170.540,00 грн. Факт здійснення експорту товару підтверджується вантажною митною декларацією №10000/2/265414 від 25.10.2002 року
З урахуванням наведеного у рішенні Господарського суду м. Києва від 23.06.2003 у справі № 33/367 зроблено висновок, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у жовтні 2002 р., а тому позивачу податковим повідомленням-рішенням №132308/0 від 28.03.2003 неправомірно донараховано податок на додану вартість у сумі 2.568,00 грн. та неправомірно прийнято Розпорядження №70 від 21.03.2003 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 1.030.000,00 грн.
Нововиявленою обставиною відповідач вважає постанову Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 у справі № 33/604, якою визнано недійсним договір №18/10 від 18.10.2002, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдвест» та Акціонерним товариством закритого типу «Капітал».
Постановою Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 року у справі № 33/604 встановлено, що виробництво «Управляючого комплексу поліграфічного обладнання та друку оригінал макетів», а також отримання цього товару відповідачем АТЗТ «Капітал» від TOB спільного українсько-російського підприємства «Вікторія-Холдінг» не підтверджується, що встановлено при розгляді справи №11/341-46/446 рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2005 року. Відповідно, не може бути підтверджена і поставка вищезазначеного обладнання АТЗТ «Капітал» на користь TOB "Трейдвест", у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що АТЗТ «Капітал» не надавало і не могло надати TOB «Трейдвест» на виконання оспорюваного договору зазначений в договорі товар. Суд дійшов висновку, що в даному випадку мала місце удавана угода (ст. 58 ЦК УРСР), тобто угода, укладена з метою приховати іншу угоду, за якою відбулося безпідставне перерахування коштів за фактично не поставлений товар.
Відповідно до ст.п.1 ч.2 ст. 245 КАС України- підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постановою Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 не було встановлено обставин, які не були та не могли бути відомими сторонам та суду на час розгляду справи.
Так визнання Договору № 18/10 та визнання його удаваним правочином є нововиявленою обставиною та цілком підпадає під вимоги ст. 245 КАС України.
Відповідно до ст. 247 КАС України - заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач подав заяву про перегляд рішення Господарського суду мiста Києва від 23.06.2003 року за нововиявленими обставинами після спливу місячного строку - 13.06.2007 року, тоді як постанова Господарського суду м. Києва від 14.03.2007 року у справі № 33/604 була підписана у повному обсязі 10.04.2007 року.
Відповідно до п.7 ст. 9 КАС України - у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Оскільки КАС України не передбачено наслідків пропущення місячного строку на звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, то колегія суддів приходить до висновку про застосування норм кодексу з подібними правовідносинами. Так, подібними правовідносинами колегія суддів вважає відносини щодо перегляду рішень суду в апеляційному, касаційному порядку або за виятковими обставинами.
Так відповідно до ч.6 ст. 186 КАС України - заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
А тому колегія суддів приходить до висновку, що заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про перегляд рішення Господарського суду мiста Києва від 23.06.2003 року за нововиявленими обставинами необхідно залишити без розгляду та повернути заявнику, що не перешкоджає йому повторно звернутися до суду першої інстанції з заявою та клопотання про поновлення строку.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 203, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити частково.
Постанову Господарського суду мiста Києва від 30 липня 2007 р.скасувати.
Заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києвапро перегляд рішення Господарського суду мiста Києва від 23.06.2003 року за нововиявленими обставинами залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: