Справа № 22-а-904/08 р. Головуючий у першій інстанції: Копитова О.С.
Доповідач: Саприкіна І.В.
02 вересня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Бараненка І.І., Маслія В.І.,
при секретарі: Трибой І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 03.04.2007 року по справі за їх позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецремкомплект” про зобов'язання вчинити дії, -
ДПІ у Дарницькому районі м. Києва звернулися до Господарського суду м. Києва з адмінпозовом до ТОВ „Спецремкомплект” про зобов'язання вчинити дії, а саме надати копії необхідних документів на перевірку.
Постановою Господарського суду м. Києва від 03.04.2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається її незаконність та необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.06 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було направлено ТОВ "Спецремкомплект" повідомлення № 210 про проведення планової виїзної перевірки від 2811.06 року ( вих. №68027/10/23-506), відповідно до якого згідно плану-графіку заплановано з 14.12.06 року по 11.01.07 року проведення виїзної документальної перевірки ТОВ "Спецремкомплект" з питань дотримання податкового та валютного законодавства.
Відповідно до поштового повідомлення вказане повідомлення про проведення перевірки було вручено відповідачу 06.12.2006 року.
14.12.2006 року було виписано направлення №1707 на проведення виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Спецремкомплект".
15.02.2006 року з метою проведення перевірки було здійснено виїзд за юридичною адресою підприємства, а саме: м. Київ, вул. Ревуцького, 14.
При обстеженні місцезнаходження підприємства за юридичною адресою позивачем було встановлено, що за вказаною адресою ТОВ "Спецремкомплект" не знаходиться, про що було складено відповідний Акт.
18.12.2006 року, ТОВ "Спецремкомплект" звернулися до позивача з листом в якому, з посиланням на пізнє отримання повідомлення, відпустку директора, відсутність штатної посади бухгалтера та необхідність подання великої кількості документів просив позивача внести зміни до плану - графіку та призначити перевірку на другу половини січня 2007 року. При цьому, відповідач гарантував надання всіх необхідних документів для проведення перевірки. Разом з листом відповідачем були надані копії реєстраційних документів, довідка статистики, копія паспорту директора, наказ про відпустку та зазначені контактні телефони.
Зазначений лист був отриманий податковою інспекцією 18.12.2006 року, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності встановлюються Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (далі Закон).
Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень (ст. 3 Закону).
Права органів державної податкової служби передбачені ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Виходячи з положень п. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право зокрема здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Порядок та підстави проведення перевірок платників податків регулюються ст. 11-1 Закону, відповідно до якої плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем були виконані всі визначені вимоги закону (своєчасно направлено повідомлення про проведення перевірки, виписано направлення на перевірку, тощо), проте не знайшов в діях відповідача жодного порушення прав податкового органу, передбачених ст. 11-1 Закону.
Апеляційна інстанція повністю погоджується з таким висновком Господарського суду м. Києва, не вбачає наявності в спірних правовідносинах предмету спору, оскільки відповідач фактично не відмовлявся надати позивачу копії необхідних документів на перевірку, не приховував їх, не перешкоджав проведенню перевірки, а лише просив відстрочити її проведення в зв'язку з технічними обставинами, що склалися на підприємстві та пізнім отриманням повідомлення, гарантуючи надання всіх необхідних для перевірки документів.
Таким чином, судова колегія приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що лише у випадку, якщо при проведенні перевірки платник податків свідомо не надає документи, приховує їх, або податковий орган за будь-яких інших обставин, з вини платника податків, не зміг отримати необхідні документи можна говорити про порушення таким платником податків прав державного органу та необхідності захисту таких прав у судовому порядку, зокрема і шляхом зобов'язання надати документи на перевірку.
Крім того, колегія суддів знаходить правомірним зауваження Господарського суду м. Києва, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва в позовній заяві ставиться вимога зобов'язати відповідача надати їм, окрім інших документів, такі документи як звіти та декларації, що наявні у позивача, як контролюючого органу і для того, щоб їх отримати у позивача не має необхідності звертатись з відповідним позовом до суду.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається. Таким чином, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 03.04.2007 року по справі за їх позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецремкомплект” про зобов'язання вчинити дії, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись, ст.ст. 2, 71, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія
В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Дарницькому районі м. Києва - відмовити.
Постанову Господарського суду м. Києва від 03.04.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя:
Судді: