Справа № 22-а-4528/08 Головуючий у 1 інстанції Сидоренко А.С.
Суддя-доповідач Романчук О.М.
15 вересня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Романчук О.М.
суддів: Бєлової Л.В.
Малиніна В.В.
при секретарі: Ткаченко Т.С.
розглянувши апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Чернігівської області від 18.10.2007 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Дрінкс Україна» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою господарського суду Чернігівської області від 18.10.2007 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція, подав апеляційну скаргу та просив суд скасувати постанову господарського суду Чернігівської області від 18.10.2007 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідачем було проведено виїзну планову перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Позивачем за період з 01.10.2004р. по 30.06.2006р, за результатами якої складено акт від 20.10.2006р. № 963/23-24268368 (далі- Акт ).
На підставі Акта Відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.11.2006р. № 0001422301/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 404428.80 грн. (в т.ч. 337024.00 грн. основного платежу та 67404,80 грн. штрафних санкцій) та від 01.11.2006р. № 0001432301/0, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 24269.10 грн. (в т.ч. 16179.40 грн. основного платежу та 8089.70 грн. штрафних санкцій).
Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) - Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону,суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону - валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Пунктом 5.1. ст. 5 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 5.2.7. п.5.2. ст. 5 Закону - До складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були подані податкові декларації по податку на прибуток, в яких самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів підприємством не включені витрати за період II - III квартали 2004 року.
Відповідно до п.п. 4.1.1. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон № 2181) - Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Пунктом 5.1. Закону № 2181 встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Таким чином, вищенаведеною податковою нормою чітко визначено можливі дії платника податку у разі виявлення самостійно допущених помилок при визначенні податкового зобов'язання, це : або надання уточнюючого розрахунку, або зазначення цих уточнених показників ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період. Право на вибір позивачем способу коригування помилки обмежено Законодавцем лише строком, який визначено ст. 15 Закону № 2181 - 1095 днів.
Щодо застосування до спірних правовідносин положень ст. 86 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», то колегія суддів приходить до слідуючого.
Відповідно до ст. 86 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» - установити, що у 2006 році сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що рахувалася станом на 1 січня 2005 року і не була погашена протягом 2005 року, не підлягає протягом 2006 року врахуванню у складі валових витрат платника податку.
Статтею 15 Закону визначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність застосування до спірних правовідносин положень ст. 86 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік».
Щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, то колегія чуддів приходить до слідуючого.
Відповідно до п.1.7 Заокну України «Про поадток на додану вартість» (далі - Закон № 168/97) - податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Заокну №168/97 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як вбачається з матеріалів справи, право на податковий кредит позивача підтверджено податковими деклараціями, що знаходяться в матеріалах справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціїпро те, що відсутність декількох реквізитів у виданих податкових накладних не є суттєвим порушенням та не позбавляє права платника податку права на податковий кредит. Так, відповідно до норм Закону № 168/97 виключно не підтвердженість податковими накладними позбавляє платника податку на включення сум до складу податкового кредиту.
Крім того, вищенаведений висновок підтверджується положеннями п.5 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», відповідно до якого - податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.
Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернігівської області від 18.10.2007 року- без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: