справа № 22-а-3547/08 Головуючий суддя суду 1 інстанції Євсіков О.О.,
суддя - доповідач Бабенко К.А.,
04 вересня 2008 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бабенка К.А.,
суддів: Романчук О.М.,
Малиніна В.В.,
при секретарі Богдан О.М.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на Постанову Господарського суду м. Києва від 17 липня 2007 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір-Продукт+", Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Плюс" про визнання угоди недійсною,
Постановою Господарського суду м. Києва від 17 липня 2007 року у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану Постанову та прийняти нову Постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
19.03.2003 між Відповідачами укладено договір постачання товарів № Др.-03/22.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2004 року статут, установчий договір та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ "Каскад-Плюс" визнано недійсним з моменту державної реєстрації, а свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.
Позивач посилається у своїх доводах на те, що договір постачання товарів № Др-03/22 від 19.03.2003 укладено Товариством з обмеженою відповідальністю "Папір-Продукт+" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки статут, установчий договір, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ "Каскад-Плюс" визнано недійсними.
Колегія суддів зазначає, що наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено лише рішенням районного суду про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності юридичної особи та свідоцтва платника податку на додану вартість однієї зі сторін договору, оскільки предметом дослідження в такій справі є відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності.
Відповідно до позиції Верховного Суду України, зокрема у справі № 21-511 во 06 від 13 лютого 2007 року, наявність у підприємства умислу на укладення угоди з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути підтверджено лише рішенням районного суду про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи та свідоцтва платника податку на додану вартість однієї зі сторін.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. Сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів ТзОВ "Каскад-Плюс", скасування його державної реєстрації та свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.
Більш того, згідно п.п. 1 та 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 01.01.2004, Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 втратив чинність. Цивільний кодекс України (в редакції 2004 року) не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановленні ст. 49 Цивільного кодексу Української PCP. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок на є адміністративно-правова конфіскація (ст. 228 ЦК України).
За змістом частини другої ст. 5 ЦК України, Кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Отже, підстав для застосування ст. 49 Цивільного кодексу Української PCP не має.
Відтак, твердження Позивача про наявність в діях Відповідачів мети на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства ґрунтуються на недоведених фактах.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова Господарського суду м. Києва від 17 липня 2007 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду м. Києва від 17 липня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення її в повному обсязі.
Ухвалу складено у повному обсязі 09.09.08
Головуючий суддя К.А. Бабенко
Судді: О.М. Романчук
В.В. Малинін